Змістовий модуль 8. Фінанси підприємств комунального господарства.

Провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність.

Суб'єктами права комунальної власності стали адміністративно-тери­торіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

До складу комунальної власності входять: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товарист­ва, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв'язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, майно, передане в комунальну власність іншими суб'єктами власності та будь-яке інше майно, рухомі та не­рухомі об'єкти, які на праві власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності.

Об'єктами права комунальної власності визначалося майно, що забез­печує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів, кошти місце­вих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства, майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, майно підприємств, місцеві енерге­тичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, враховуючи націоналізоване майно, передане відповідним міністерствам, установам, ор­ганізаціям, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

Крім того, встановлено, що в комунальній власності також перебуває майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-тери­торіальної одиниці іншими суб'єктами права власності. Визначено: держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язання­ми одне одного в процесі реалізації права державної власності.

Перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади визначає відповідна сільська, селищна, міська рада.

До об'єктів виключного права комунальної власності, зокрема, мо­жуть бути віднесені:

• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування:

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• річки, водойми та їх береги;

• кладовища;

• пам'ятки історії та архітектури;

• природні ландшафти та заповідники;

• інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об'єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені в будь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статутом тери­торіальної громади.

Інститут фінансів комунальних підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування комунального сектора економіки, наданні цим сектором громадських послуг.

Прибуток підприємств комунальної власності підлягає оподаткуван­ню. Згідно із Законом "Про бюджетну систему України" 100% податку на прибуток комунальних підприємств зараховується до бюджету місцевої ра­ди того рівня, якому належать ці підприємства. Місцеві ради можуть надава­ти пільги або повністю звільняти від оподаткування підприємства комуналь­ної форми власності в тій частині, в якій ці податки зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Комунальний кредит є системою відносин між двома юридичними осо­бами з поворотної, платної і строкової передачі фінансових ресурсів, одна з яких - орган місцевого самоврядування. Його не слід ототожнювати з дер­жавним кредитом. Суб'єктом відносин щодо поворотного, платного і строко­вого запозичення фінансових ресурсів у системі державного кредиту висту­пає держава.

Комунальний кредит має різні форми. Основні з них: облігаційні пози­ки, безоблігаційні позики, комунальний банківський кредит, комерційний комунальний банківський кредит, комунальний кредит державних банків, взаємний комунальний кредит та ін. Більшість із цих форм комунального кредиту в практиці 1990-1997 рр. в Україні не застосовувались і не передба­чені в законодавстві держави. Окремі форми комунального кредиту в Ук­раїні почали зароджуватися з 1990 р., коли для цього було створено відповідну правову базу.

Практика становлення комунального кредиту в Україні в 1990-1997 рр. була пов'язана з використанням двох форм цього кредиту. В Україні посту­пово розвивався кредит у формі комунальних облігаційних позик та комер­ційний банківський комунальний кредит.

Органи місцевого самоврядування, відповідно до законодавства Ук­раїни, можуть брати участь у фінансово-кредитних відносинах.

Різновидом комунального кредиту є комунальний банківський кредит. У зарубіжних країнах сформувалося кілька форм комунального банківсько­го кредиту. Це кредити комунальних банків, державних комунальних банків, комунальні кредити комерційних банків, взаємний комунальний кредит, а також жирооборот і кредити жиробанків.

Кожна країна має свої особливості і віддає переваги тій чи іншій формі комунального банківського кредиту.

Формування комунальної власності в Україні ще не завершено, і воно має свої особливості.

По-перше, на відміну від практики більшості розвинутих країн, в Ук­раїні майно комунальної власності сформовано шляхом його безоплатної пе­редачі із загальнодержавної до комунальної власності В зарубіжних країнах майно муніципальної (комунальної) власності сформоване, як правило, шляхом викупу об'єктів приватної власності до власності територіальних ко­лективів, а також шляхом створення об'єктів комунальної власності за раху­нок коштів органів місцевого самоврядування.

По-друге, в зарубіжних країнах, включаючи і Російську Федерацію, на відміну від України до 1996 р., майно комунальної (муніципальної) влас­ності не зараховується до складу державної власності і є самостійною фор­мою власності - власністю територіальних колективів.

По-третє, в зарубіжних країнах суб'єктом права комунальної (муніци­пальної) власності є не адміністративно-територіальна одиниця, а тери­торіальний колектив як носій місцевого самоврядування і, відповідно, там не­має різновидів комунальної власності. На відміну від України, де було запро­ваджено обласну, районну, міську, районну в містах, сільську та селищну різновиди комунальної власності, в зарубіжних країнах право комунальної (муніципальної) власності реалізується лише на рівні первинної (низової) адміністративно-територіальної одиниці, що утворюється на базі територіаль­ного колективу як суб'єкта місцевого самоврядування. Економічною основою зарубіжних регіональних органів влади, котрі також мають певні самоврядні права, є кошти і майно, що перебувають у власності населення регіонів.