“Підприємництво та підприємці в Україні” Тема 1 Сутність підприємництва

1. Поняття, зміст та принципи підприємницької діяльності.

2. Основні функції підприємництва.

3. Суб’єкти підприємницької діяльності.

4. Обмеження підприємництва.

1.1 Поняття, зміст та принципи підприємництва

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Принципи підприємницької діяльності, тобто основні засади, на яких базується підприємництво, законодавчо закріплені в ст. 44 Господарського кодексу України. Звідти підприємництво здійснюється на основі:

а) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

б) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

в) вільного найму підприємцем працівників;

г) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

д) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

е) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

2. Основні функції підприємництва

Основними функціями підприємницької діяльності заведено вважати: новаторську, ор­ганізаційну, господарську, соціальну та особистісну.

Новаторська функція — сприяння процесу продукуван­ня нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг тощо.

Організаційна функція — впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та кон­троль за їх виконанням.

Господарська функція — найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція — виготовлення товарів і послуг, не­обхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

Особистісна функція — самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що переважна більшість їх (понад 80%) голов­ним стимулом своєї підприємницької діяльності вважає не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалеж­ним і мати задоволення від власної праці.

Звичайно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків. [20]

Найширша галузь застосування підприємництва притаманна малому бізнесу. В ньому діє більшість підприємців. Гнучкість, швидкість реакції на зміни в ринкових умовах, відсутність жорсткої регламентації праці, можливості для прояву ініціативи і розумного ризику, притаманні малому бізнесу, приваблюють приватного підприємця. [19]