46.Проблемы цензуры и защиты свободы слова на страницах украинских газет 1917-1920

Лютнева революція 1917р. в Росії принесла свободу друкованого слова. Протягом уже перших місяців українська преса стала на шлях широкого розвитку. Відроджується в українських містах, появляється в різних провінційних осередках.

17.03.1917 у Києві утворилась Центральна Рада. Створила пресове бюро, у якому друкувала публічні декрети, офіційні повідомлення, відозви. Його метою було:"Сприяти розвитку укр. преси та поширювати відомості про неї", Прес-бюро працювало у Києві і регіонах. Цей період називають "Медовим роком укр. преси". Другим офіційним виданням був "вісник центрального ген. Секретаріату України".

Першим укр. Органом у цей час стає щоденна газета під назвою "Нова Рада", стає офіційним виданням партії соціалістів-федералістів(на чолі якої був Єфремов).

"Робітнича газета". Тематика: соціальні проблеми робітників, профспілкоий кооперативний дух, проблеми мови.

Партія соціалістів-революціонерів (УПСР) почала видавати свій офіційний орган під назвою "Боротьба". Переважно селянська тематика. Порушувалися проблеми політичних свобод.

Свобода преси і цензури в часи Гетьманщини 9.04.18 - переворот, до влади приходить Скоропадський. На наступний день-цензура, подвійна (українська+окупаційна(німецько/угорська) Закриває "Боротьбу","Народну волю"=преса проти гетьмана. Перелік питань, які не можна порушувати у пресі (критикувати дій гетьмана, законодавчі акти, родину гетьмана тощо), санкції-штрафи, арешти. На прохання з'їзду журналістів послабити пресу, вони її посилюють. 4 жовтня-наказ про попередню цензуру друкованих видань/часописів, вводиться ще й військова цензура. Цензура сильна - Київ, Могилів, слабка - Харків, Херсон. Видання Скоропадського-"Україна"(з ілюстрованим додатком), "Вісник"(для міністрів). Але, незважаючи на всї заборони, журналісти продовжували боротися з цензурою = у листопаді цензуру знято.

НЕП - нова економічна політика, почаласяу 1921р. Курс на диференціацію та коренізацію укр. преси 20-х рр. З 1923р. кількість преси українською мовою збільшується. Ця доба визначається національною політикою совєтської влади, відомою під назвою "українізації".

47.Публицистическая и редакторская деятельность Олеся Гончара.

Олесь Гончар – неповторимый классик писательской публицистики второй пол. ХХ в. В основе ведущих мотивов его публицистического творчества (создания государства, взаимоотношений художника и власти, развития национального языка, отношения к соотечественникам за пределами Украины, сохранения окружающей среды, оценки художественного наследия и его величайших представителей, роли молодежи в будущем государства) лежат коренные вопросы бытия украинского народа. Осознание необходимости борьбы за провозглашение Украины как независимого государства (одним из первых в Украине понял важность такого шага), открыто заговорил о катастрофических последствиях Чернобыля, поставил вопросы предоставления государственного статуса украинскому языку.

В журналистском и публицистическом наследии Гончара встречаются произведения 27 жанров, наиболее часто представлены статья, речь, интервью, очерк. В его творчестве использовались и такие жанровые формы, которые до сих пор не стали предметом тщательного рассмотрения в научной литературе (предисловие, рецензия, запись в книге музея, некролог, заявление, открытое письмо, обращение, приветствие), а также те, что связаны с современными достижениями науки и техники (радио , телепублицистика).

Олесь Гончар – журналист-профессионал, и приобретенный им опыт работы в газетах еще до войны, в послевоенную пору – во время редакторской деятельности в журналах “Дніпро” и “Вітчизна”, а позднее – практика председателя и члена редколлегии ряда изданий классиков украинской и зарубежной литератур являются органической частью работы, направленной на усовершенствование текста.