Зелені свята (Трійця)

На передодні зеленої неділі у суботу, що називалось клечаною, обов’язково прикрашають хату. Зеленими гілками клена, верби, липи, акації, ясена, горіха, дуба. Гілки встромляли в стріху біля вікон, за іконами. Підлогу в хаті встеляли травами, осокою, любистком, м’ятою, пижмою, татарським зіллям.

Ставлять зелень на воротах, в полі біля криниці.

В нашій місцевості зелень і трави дають худобі, щоб була здорова.

Існує повір’я про русалок. Особливо небезпечними є русалки в зелений четвер – це русалчин Великдень. Кажуть, шо не можна в цей день ходити в поле, ліс, не можна купатися – русалки можуть залоскотати. Оберегом може служити любисток і полин.

У русальний тиждень всі русалки виходили з води, і розходяться по полях, по лісах хочуть когось залоскотати до смерті.

У нас існував звичай “проводити” русалок на русалчин великдень у четвер. Жінки і дівчата плели вінки, співали русальні пісні, виходили за село. В полі або лісі робили спільний обід. Все це робилось шоб задобрити русалок, шоб вони не робили шкоди.

Субота зеленого тижня – поминальний день, бо кажуть шо на зелені свята просинаються мерці, люди вважають за необхідне відвідати могили померлих родичів, згадати їх добрим словом. Якщо померлих не обминути своєю увагою, то вони поможуть оберегти поле. Могили усипали клечаним зіллям.

Звичаю поминати померлих в четвер після Трійці не було.

Це своєрідні Троїцькі розваги, для цього брали довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене гіллям, квітами, лентами. А потім молодь танцювала, гралася біля явора.

У нас знають звичай, “водити тополю”. Серед дівчат обиралась найвища дівчина. Вибрану “тополю” прикрашали намистом, різноманітними стрічками, барвистими хустками. Коли “тополю” вбрали, дівчата водять по селу, по полю. Кожна людина, яка зустрічала цю урочисту процесію, повинна була обдарувати дівочу громаду.

У нас відомий звичай прикрашати роги корів вінками. Існувало повір’я , ніби від цього обряду вони ставали молочнішими і плодовитішими. Господарі корів, виносили за те гостинець на пасовище.

Запасалися лікарськими рослинами на свято Купала і зеленого Семена. Зілля намагалися збирати до сходу сонця, коли ще не впала роса і обов’язково шоб ніхто не знав говорячи слова: “Святий Авраам на це зілля арав, а бог садив, а Спас родив, Мати Божа наливала і нам поміч давала”.

У нас існував звичай ходити до лісу і збирати зілля на Семена Зиготи (зеленого Семена) 23 травня.

Потім купались у великій діжці з водою, додаючи до неї відвар з лікарських трав.

Юріївські обряди

Свято святого Юрія припадає на 6 травня. Святий Юрій покровитель хліборобів і скотарів. Юрія – це день сходження на землю весни. Кажуть, шо цього дня починає співати соловей і кувати зозуля. Святий Юрій відмикає землю і небо, випускає на волю росу і рослини. Юрія називають вовчим пастухом, бо він дивиться за благополуччям тварин.

В нас заведено до цього дня випікати паску.

До дня Юрія у нас красять яйця.

На свято, роса має цілющі властивості: старі люди кажуть, що вона може вернути сліпому зір, подарувати дівці красу, якщо окропити свійську птицю, то вона буде плодитися.

Такий звичай (виганяти на “Юріївську” росу худобу), існував і є зара. “Юріївська роса, краще вівса”. Якшо худобу вигонити на росу то треба свяченою вербою.

У цей день влаштовують обхід полів. Брали з собою свячену свічку, хліб і сіль. На полі проводили службу Божу, мололися на врожай. Обходини повинні проводитися до сходу сонця. З собою брали обід і обідали в полі. Малі діти качалися по озимині, шоб бути здоровими і не хворіти.