2.5. Заключні висновки

Ця частина виконує роль логічного закінчення, що обумовлене логікою проведення дослідження в цілому. Вона носить форму синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез - послідовний, логічно оформлений виклад отриманих підсумків і їхнє співвідношення із загальною метою та конкретними задачами, поставленими і сформульованими у вступі.

Заключна частина припускає, як правило, наявність узагальненої підсумкової оцінки виконаної роботи. При цьому важливо вказати, у чому саме полягає головний зміст роботи, які важливі побічні наукові результати були отримані, які нові наукові задачі було виявлено та поставлено у зв'язку з проведенням даного дослідження.

Висновок курсової, випускної кваліфікаційної та дипломної робіт за звичай містить у собі наступні пункти.

На початку ще раз стисло висвітлюється актуальність поставленої в роботі тематики, тепер вже з позиції закінченого дослідження.

Далі випливають основні підсумки виконаної роботи. Приводяться висновки як теоретичної, так і практичної або експериментальної частин. Стосовно до теоретичної частини, це як правило, найбільш істотні підсумкові теоретичні положення.

Що стосується практичної частини, то у висновку приводяться в узагальненому вигляді висновки практичного дослідження. Важливо, щоб пролунало підтвердження або спростування висунутої гіпотези.

Обов'язковою частиною висновку є вказівка на практичне застосування отриманих результатів. Одним з важливих факторів, що впливають на оцінку роботи при захисті, є широта бачення автором дослідження галузей практик-ного втілення основних підсумків дослідження. Добре підготовлений майбутній фахівець повинний вміти бачити шляхи впровадження наукових розробок на практиці.

Завершальну частину цього розділу традиційно представляють перспективи дослідження. Розгляд автором шляхів подальшого продовження досліджуваної теми, виявлених у ході роботи нових обріїв у вирішенні поставленої проблеми служить гарним показником глибини занурення автора роботи в досліджувану тематику.

Освічений фахівець наприкінці роботи лише умовно ставить крапку, стосовно до поставлених у вступі задач. Звичайно, тепер перед ним виникає новий шар дослідницьких питань, що свідчить про вихід на більш високий рівень розгляду досліджуваного феномену.

2.6. Список використаних джерел

Більшість включених у такий список літературних джерел повинні мати відображення в рукописі дослідження, будь то цитата, перефразування, стислий виклад теорії, або навіть просто посилання на факт проведення дослідження. Це можуть бути і джерела, на які немає посилань у тексті, однак це в обов'язковому порядку повинні бути роботи, з якими автор ознайомився в ході роботи.

Якщо автор роботи робить посилання на які-небудь запозичені факти чи цитує роботи інших авторів, він повинний обов'язково вказати в роботі джерело, з якого наведені дані матеріали.

Обов'язковим є включення в список періодичної літератури, однак важливою умовою при цьому є «свіжість» видання. Основна її частина повинна відноситися до останнього десятиліття.

Кількість використаних бібліографічних джерел залежить від ступеня підготовленості автора роботи (перша курсова, випускна бакалаврська робота або дипломна робота), а також від складності поставленої теми і наявності відповідної їй літератури. За звичай це 20-40 джерел для курсової роботи, 40-60 для випускної бакалаврської роботи і 60-80 для дипломної.

Список літератури в науковій праці, його кількісний та якісний склад, свідчить про обсяг використаних автором джерел та служить показником рівня вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.

У список використаних джерел включають послідовно:

1) законодавчі або нормативні акти (якщо вони використовуються в процесі роботи);

2) використані роботи в алфавітному порядку їх авторів, де обов’язково вказується назва роботи, видавництво, місце та рік видання;

3) періодичні видання.

Якщо автор використовує літературу, що видана іноземними видавництвами (іноземною мовою), то краще виділити їх в окрему групу. Наприклад, Вітчизняні видання:, Іноземні видання:...

Список літератури може бути:

- алфавітний;

- хронологічний;

- тематичний;

- за характером видання;

- змішаний.

При написанні сучасних наукових досліджень частіше використовують алфавітний порядок складання списку використаних джерел. Якщо дослід-ження включає багато літератури, яка є нормативними або законодавчими актами, архівними документами, документами рукописних відділів та бібліотек, монографіями та авторефератами рекомендовано викладати їх у списку літературних джерел наступним чином:

1) законодавчі або нормативні документи ( у порядку їх значущості та хронології);

2) архівні документи (за алфавітом назв архівів з посиланням на номер та назву фонду);

3) документи рукописних відділів та бібліотек ( за колекціями та фондами);

4) монографії та автореферати;

5) статті.