Тема 11. Спрощена система оподаткування

1. Поняття спрощеної системи оподаткування та її види.

2. Єдиний податок для суб`єктів малого підприємництва-юридичних і фізичних осіб.

3. Фіксований податок для суб`єктів малого підприємництва-фізичних осіб.

1. Поняття спрощеної системи оподаткування та її види

Платник податку-суб`єкт малого підприємництва (юридична, фізична особа) має право на вибір системи оподаткування – загальної чи спрощеної системи оподаткування (за наявності на це підстав, встановлених законодавством).

Якщо підприємець бажає здійснювати діяльність без будь-яких обмежень щодо видів діяльності, обсягу операцій (доходу), кількості найманих працівників, то він має обрати загальну систему оподаткування. Загальна система оподаткування передбачає сплату платником податку всіх встановлених загальнодержавних і місцевих податків і зборів (при наявності об`єктів оподаткування). Статус платника на загальній системі оподаткування він отримує зараз же після постановки на облік в податковому органі, тому вживати спеціальних заходів для переходу до неї не потрібно.

За наявності встановлених законодавством підстав (що розглядаються у §§ 9.2 та 9.3) платник податку-малий підприємець може обрати чи перейти на спрощену систему оподаткування, подавши в податковий орган заяву та відповідні документи.

Законодавством України передбачені такі види спрощеної системи оподаткування:

1) єдиний податок для суб`єктів малого підприємництва-юридичних і фізичних осіб. До прийняття відповідних положень у Р.ХІV Податкового кодексу України (ПКУ), єдиний податок регулюється Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 28.06.88 № 746/99 та Підрозділом 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» Р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ;

2) фіксований податок для суб`єктів малого підприємництва-фізичних осіб, який являє собою спрощену систему оподаткування для суб`єктів малого підприємництва-фізичних осіб зі сплатою податку на доходи фізичних осіб у фіксованому розмірі. Фіксований податок регулюється Р. ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 № 13-92 та Підрозділом 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» Р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Перехід на спрощену систему оподаткування надає платнику податку ряд переваг, зокрема:

- скорочення кількості податків і зборів, що сплачуються;

- спрощення обліку доходів і витрат;

- скорочення кількості форм податкової звітності;

- за певних умов позбавлення від необхідності використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та розрахункових книжок.

2. Єдиний податок для суб`єктів малого підприємництва-юридичних і фізичних осіб

Спрощена система оподаткування для суб'єктів малого підприємництва зі сплатою єдиного податку може застосовуватися на вибір суб'єкта малого підприємництва поряд з загальною системою оподаткування, передбаченою законодавством.

Спрощена система оподаткування зі сплатою єдиного податку не поширюється на:

- суб'єктів підприємництва, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- суб'єктів підприємництва, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

- суб'єктів підприємництва, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

- суб'єктів підприємництва, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єктів підприємництва, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

- суб'єктів підприємництва, які здійснюють спільну діяльність.

Спрощена система оподаткування запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємництва на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі здійснення продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Платники єдиного податку зобов`язані:

- вести книгу обліку доходів і витрат (як юридичні, так й фізичні особи-підприємці), а юридичні особи – ще і касову книгу;

- юридичні особи - вести податковий облік за тими податками, платниками яких вони є;

- юридичні особи – використовувати виключно готівкові та безготівкові розрахунки коштами за відвантажену продукцію та не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків.

У разі порушення вимог щодо кількості працюючих, обсягів виручки, а також способу розрахунків за відвантажену продукцію (стосується юридичних осіб-платників єдиного податку) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Переваги для платників єдиного податку, що обрали спрощену систему оподаткування, полягають у наступному:

1) фізичні особи-підприємці мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива);

2) доходи, отримані фізичною особою від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань. Якщо платник податку не отримує інших доходів, крім тих, що пов`язані з підприємницької діяльності, то декларація з податку на доходи фізичних осіб їм в податковий орган не подається;

3) платники єдиного податку (юридичні та фізичні особи) звільняються від сплати таких податків ї зборів:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (тільки для самих фізичних осіб-підприємців, тобто «за себе»). Стосовно осіб, які перебувають з фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, у тому числі членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, фізична особа-підприємець при виплаті їм доходу має виконувати функції податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 %;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

ж) утримань фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплат доходу («за себе» та членів сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності).

Отже, платник єдиного податку є платником інших податків і зборів, крім тих, від сплати яких платника звільнено, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім вищевказаних утримань), який не входить у податкову систему України.

Нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються платниками єдиного податку у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:

Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за такими ставками:

1) юридичними особами-підприємцями, а також фізичними особами-підприємцями, які використають найманий персонал - на суми заробітної плати та прирівняні до неї виплати найманому персоналу за ставками, що залежать від класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності (від 36,76% до 49,70%). Розподіл суми єдиного внеску здійснюється Пенсійним фондом у встановлених для класу професійного ризику пропорціях за всіма видами загальнообов'язкового державного страхування (у Пенсійний фонд, Фонд страхування на випадок безробіття, Фонд страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, Фонд страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);

2) фізичними особами-підприємцями за виплатами «собі» та членам своєї сім`ї – за ставкою 34,7 % від суми, яка визначається фізичною особою-підприємцем для себе та членів його сім'ї (які беруть участь у підприємницькій діяльності) самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом). За кожну особу сума єдиного внеску за місяць не може бути менше мінімального страхового внеску, що дорівнює добутку встановленої законом мінімальної заробітної плати та ставки нарахувань єдиного внеску (34,7 %). Сума єдиного внеску розподіляється у таких пропорціях: у Фонд страхування на випадок безробіття – 4,32228 %; у Пенсійний фонд – 95,6772 %. Якщо підприємець добровільно бажає додатково застрахуватися в інших соціальних фондах, то ставка нарахувань підвищується: у разі добровільного страхування у Фонді страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – до 36,2 %; у разі добровільного страхування у Фонді страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності – 36,6 %; у разі страхування у всіх фондах – до 38,11 %.

Утримання єдиного внеску платниками єдиного податку (юридичними та фізичними особами) із виплат персоналу здійснюється за такими ставками: для найманого персоналу за умовами трудових договорів - 3,6 % від нарахованої заробітної плати та прирівняних до неї виплат; за цивільно-правовими договорами – 2,6 % від розміру винагородження. Сума утримань єдиного внеску розподіляється Пенсійним фондом у таких пропорціях: у Фонд страхування на випадок безробіття – 16,6667 %; у Фонд страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності – 27,7778 %; у Пенсійний фонд – 55,5555 %. Фізичні особи-платники єдиного податку не здійснюють утримань єдиного внеску «за себе» та членів сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Для переходу на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва-юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте підприємцем не більше одного разу за календарний рік. Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяв до органів державної податкової служби не пізніше ніж з 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа-платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 %за кожну особу.

У разі коли фізична особа-підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Фізична особа має сплачувати єдиний податок незалежно від ведення діяльності у звітному періоді.

Суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Фізичні особи та юридичні особи-платники єдиного податку сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця: 43% нарахованого єдиного податку - на відповідні рахунки місцевого бюджету, а 57% нарахованого єдиного податку - на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України у органах Державного казначейства як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва-юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 %, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Податкові агенти (фізичні та юридичні особи-платники єдиного податку, що використовують найманий персонал) у разі нарахування доходів платнику податку на доходи фізичних осіб мають подавати до органу ДПС за місцем розташування протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, звіт за Ф №1ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку). Якщо доходи на користь платника податку на доходи фізичних осіб у звітному кварталі податковим агентом не нараховувалися, то звіт за Ф № 1ДФ податковим агентом не подається.