Юридичний переклад для «чайників»

Орлов Микола

Юрист юридичної фірми «Шевченко, Дідковський і Партнери»

Все помітнішою стає інтеграція України до світового співтовариства, налагодження економічних та культурних зв’язків. Зрозуміло, що більшість таких контактів неможливі без належного юридичного обслуговування. Звідси зростає обсяг роботи з юридичними документами, складеними іноземними мовами, та все частіше постає потреба грамотно скласти документи іноземною мовою або перекласти їх з української.

 На жаль, на сьогодні лише невеликий відсоток перекладів юридичних документів можна вважати задовільним. Головним чином, це наслідок незадовільного рівня викладання іноземних мов та загальний брак розробок з теорії та практики перекладу. В Україні вкрай мало літератури з письмового перекладу, а про переклад юридичних документів взагалі написано заледве декілька книжок. Між тим, саме від якості перекладу почасти залежить доля конкретної операції, а також і репутація правників, які її обслуговували.

 Метою серії статей, пропонованих вашій увазі, є надання практичних порад, які б частково заповнили прогалини у знаннях з юридичного перекладу. При цьому основний наголос робитиметься на усуненні найпоширеніших “механічних” помилок, що дозволить відчутно поліпшити будь-який переклад без занурення в лінгвістичні тонкощі.

Юридичний переклад, що це?

 Спрощено, будь-який переклад – це відтворення певного повідомлення, вираженого однією мовою, засобами іншої мови або ж “перекодування” повідомлення. Переклад часто поділяють за формою здійснення на усний та письмовий та за галузями знань, яких стосується повідомлення (юридичний, медичний, біологічний тощо). Тут мова піде виключно про письмовий переклад юридичних документів, або скорочено – юридичний переклад. Усі поради подаватимуться на прикладі перекладу з англійської на українську.

 Юридичний переклад має кілька особливостей, на яких слід наголосити. По-перше, юридичні документи зазвичай мають чітко визначену форму, яка має бути збережена під час перекладу. Почасти саме сталість форми та стандартність багатьох частин тотожних документів дозволяє фахівцеві оперативно знаходити необхідну інформацію. По-друге, велика кількість сталих виразів (формулювань) у юридичних документах подекуди перетворює їх переклад на пошук і комбінацію їхніх відповідників іншою мовою (мовою перекладу).

 ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО ПЕРЕКЛАДУ

 Золоте правило перекладу можна сформулювати приблизно так: “Думай про свого читача!” Іншими словами, вдалим є лише той переклад, який є зрозумілим для його адресата. Саме це має стати одним з пріоритетів під час перевірки та редагування перекладу. Часом не буде зайвим навіть збільшити текст і обтяжити його додатковими поясненнями аби забезпечити адекватне його сприйняття і розуміння читачем.

 ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ

 В Україні не існує офіційних вимог щодо оформлення юридичного перекладу (за винятком практики оформлення нотаріального посвідчення підпису перекладача, про що йтиметься далі). А шкода, адже правильне оформлення перекладу полегшує читачеві (в більшості випадків не знайомому з мовою оригіналу) роботу з перекладеним документом. Саме тому слід було б перейняти деякі правила юридичного перекладу, розповсюджені закордоном.

 Правило 1. Переклад має бути дзеркальним відображенням оригіналу. Жодне слово чи надпис на документі не мають залишитися неперекладеними. Так, слід обов’язково перекладати надписи на печатках, штампах, штемпелях, бланках тощо. Зазвичай переклад печатки чи штампа оформлюють таким чином: [Печатка: надпис на печатці]. Загалом будь-які примітки чи інший текст, який не міститься в оригіналі або оформлений в оригіналі особливим чином (надпис на печатці чи штампі, підпис від руки на друкованому тексті тощо) слід брати в дужки. Переклад відповідних частин документа слід розташовувати на тому ж місці, де вони розміщені в оригіналі (в центрі, посеред тексту, за текстом тощо).

 Більше того, часто перекладачі проявляють навіть підвищену турботу про читача і перекладають навіть відомі їм зображення, які можуть бути незрозумілими читачеві (наприклад, [Герб Сполучених Штатів Америки]).

 Правило 2. Перекладач має забезпечити орієнтацію читача в документі. Відомо, що український переклад, в силу відмінностей між мовами, зазвичай є більшим за обсягом за англійський оригінал. Така різниця в обсягах призводить до того, що розташування відповідних частин текстів на сторінці є неоднаковим, а звідси і можлива плутанина. Ось чому ознакою турботи про читача буде вказівка на те, якій сторінці оригіналу відповідає сторінка перекладу, що зазвичай робиться згори кожної сторінки (наприклад, [Переклад першої сторінки доручення]) та позначення кінця перекладу відповідної сторінки (наприклад, [Закінчення перекладу першої сторінки доручення]). Зазвичай переклад нової сторінки починають з нового аркуша.

 У випадку, якщо якась частина оригіналу є незрозумілою, перекладач має зробити відповідну позначку у перекладі (наприклад, (Підпис нерозбірливий)).

 Примітка: Звичайно, не слід абсолютизувати ці правила. Переклад – це завжди творчий процес, який залежить від конкретних обставин справи. Так, якщо документ готується двома мовами і обидві версії будуть підписані та пропечатані, доцільно розмістити ці версії на одній сторінці (в два стовпці). При цьому текст слід розмістити таким чином, щоб початки тотожних абзаців обох версій були на одній лінії. Тексти печаток, штампів та підписи у цьому випадку не перекладають. (Між іншим, підписання таких двомовних документів дозволяє зекономити на легалізації та перекладі цих документів у майбутньому).