Організаційна частина Вибір сорту мастила.
Змазування
зубчатого зачеплення і підшипників
проводиться занурюванням зубчатого
колеса в мастило, заливаємо в середину
корпуса до рівня, яке забезпечує занурення
колеса на 10 мм. Об’єм масляної ванни
визначаємо з розрахунку
мастила на 1 кВт передаваємої потужності.
По
таблиці 12.1 [2]
встановлюємо
в’язкість мастила. При контактних
напруженнях до
при швидкості 2,98м/с рекомендуємо
в’язкість масла повинна бути
.
По таблиці 12.2 [2] приймаємо індустріальне И-30А.
Техніка безпеки.
Привід обов’язково повинен бути заземлений.
Обертаючи частини приводу повинні бути закриті захисними кожухами.
Працювати повинні кваліфіковані фахівці.
Регулювання і ремонт приводу повинні виконуватись при повній зупинці і включеному електроживленню.
Працювати потрібно в заправленому спецодязі, який виключає намотування на обертаючі частини.
Література.
Куклин Н. Г., Куклина Г. С., Детали машин. – М.: Высшая школа, 1987.
Романій С. І., Рябко О. М., Методичні рекомендації до виконання курсового проекту по Деталям машин. – Нікополь: НКДДАУ, 2006.
Самохвалов Я. А., Справочник техника – конструктора. – К.: Техніка,1978.
Устюгов І. І., Деталі машин. – К.: Вища школа,1989.
Цехнович Л. И., Атлас конструкций редукторов. – К.: Вища школа, 1979.
Чернавський С. А., Курсовое проектирование деталей машин. – М.: Машиностроение, 1987.
Зміст.
Вступ_______________________________________________________ 3
1. Вибір електродвигуна та кінематичний розрахунок______________ 6
2. Розрахунок зубчатого зачеплення_____________________________ 7
3. Розрахунок ланцюгової передачі______________________________ 18
4. Проектний розрахунок валів__________________________________ 25
5. Конструктивні розміри зубчатих коліс__________________________ 28
6. Конструктивні розміри редуктора_____________________________ 31
7. Ескізна компоновка редуктора________________________________ 32
8. Перевірка довговічності підшипників __________________________ 33
9. Підбір шпонок______________________________________________ 40
10. Перевірочний розрахунок___________________________________ 42
11. Посадка деталей редуктора_________________________________ 48
Технологічна частина__________________________________________ 48
Вибір сорту мастила___________________________________________ 49
Техніка безпеки______________________________________________ 50
Література___________________________________________________ 51
Розвиток сільськогосподарського машинобудування.
Машинобудування сільськогосподарської техніки є функціональним ядром міжгалузевого машинобудівного комплексу (МБК), - особливо важлива галузь народного господарства України. Виняткове значення цієї галузі полягає насамперед у тому, що вона дає знаряддя праці для матеріального і духовного виробництва, радикально примножуючи його продуктивну силу та інтелектуальні можливості людини.
МБК є провідником у господарство науково-технічного прогресу. У 1990 році на нього припадало 32, 9% загального обсягу виготовлення сільськогосподарської промислової продукції України, 43, 1% середньорічної кількості промислово-виробничого персоналу і 27, 9% вартості її промислово-виробничих фондів.
Єдність сільськогосподарського машинобудування і металообробки як комплексу забезпечується спільною метою – виробництвом машин, обладнання і металовиробів, яку ставлять перед собою підприємства-виробники, насамперед ті, що виробляють продукцію загальномашинобудівного призначення (металообробні верстати, ковальсько-пресові машини, ливарне і зварювальне устаткування, інструмент), а також заводи технологічної спеціалізації (ливарні підприємства і цехи у складі машинобудівних заводів з широким полем їх міжзаводських зв’язків) і підприємства подетальної (повузлової та поагрегатної) спеціалізації, що продукують вироби міжгалузевого використання (двигуни, підшипники, редуктори, кріпильні елементи). Найбільш характерною для сільськогосподарського машинобудування стає вузлова форма структур. Її ядром є складальний завод, що одержує комплектуючі вироби (вузли, агрегати, деталі) від вузькоспеціалізованих підприємств.
МБК має тісні прямі і зворотні зв’язки з іншими міжгалузевими комплексами (металургійним, хімічним, АПК), одержуючи від них енергію, сировину і матеріали та постачаючи їм машини.
Слід відзначити ще одну важливу функцію розвитку сільськогосподарського машинобудівного комплексу України – його міжнародну спеціалізацію, особливо в рамках СНД й інших держав колишнього СРСР. У 1990 році Україна виготовляла 36, 9% усіх електродвигунів змінного струму, 100% роторних екскаваторів, кукурудзо- та бурякозбиральних комбайнів, близько 50% силових трансформаторів, 26, 3% сільськогосподарських машин, 29, 4% машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва, 29, 6% екскаваторів. Україна також помітно виділялася з-поміж колишніх республік СРСР за виробництвом тракторів, тепловозів, конвеєрів, автобусів, морських суден, літаків тощо.
Перелічені види машинобудівної продукції та деякі інші експортуються і поза межі колишнього СРСР, хоч і в недостатній кількості, що пов’язано з їх низькою конкурентноздатністю. Отже, Україна – важлива сільськогосподарська машинобудівна база міжнародного значення, та в цій ролі їй ще треба утвердитися шляхом докорінного підвищення технічного рівня машин і обладнання, їх дизайну і післяпродажного сервісу.
Проте тривала кризова ситуація, яка завдала досить відчутний удар матеріально-технічній базі сільського господарства, стала причиною вибування з виробничої сфери без оновлення більшої частини тракторів, зернозбиральних комбайнів, землеобробних, посівних та інших машин і знарядь. Так, за період з 1990р. до 2002 р. тракторний парк в аграрній сфері країни зменшився з 495, 1 тис. до 259, 6 тис. машин (на 52, 4%), зернозбиральних комбайнів – з 107, 4 тис. до 60 тис. (на 44, 2%), тракторних плугів – з 161, 9 тис. до 95, 4 тис шт. (на 41, 1%), культиваторів – з 254, 4 тис. до 129, 7 тис. (на 49, 1%), тракторних сівалок – з 223, 8 тис. до 125, 5 тис. (на 43, 9%).
Ще на Всеукраїнській нараді 11 березня 2002 року з питань пореформеного розвитку сільськогосподарського машинобудування Президент України Л. Д. Кучма піднімав питання про залучення інвестицій у цю галузь АПК. Підкреслено, що це завдання потребує комплексного розв’язання на державному рівні. Теперішній Президент України Ющенко В. В. наголосив, що для розвитку матеріально-технічної бази аграрного сектора економіки треба щорічно витрачати не менш як 5 млрд. грн.
Організуючим засобом тут може бути розробка Державної програми технічного переоснащення сільського господарства та застосування ресурсозберігаючих машинних технологій у виробництві насамперед конкурентноспроможної продукції. Реалізацію програми доцільно здійснювати в три етапи : перший з 2003-2005р., другий з 2006-2010р., третій – з 2011-2015р. Зважаючи на надзвичайно великий і різноплановий характер програми, її розробка повинна будуватися на комплексній основі.
В державі необхідно створити потужну сільськогосподарську машинобудівну індустрію, основним завданням якої є забезпечення аграрної сфери виробництва потрібною кількістю сучасної вітчизняної високопродуктивної техніки. Це –одне з найважливіших пріоритетних завдань розвитку АПК, безпосередньо пов’язане із забезпеченням продовольчої безпеки країни, виходом із кризового стану і створенням конкурентноспроможного агропромислового виробництва.
Перший обнадійливий крок у цьому напрямі – прийняття у лютому 2002 року Верховною Радою України Закону «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК», яким визначено основні напрями державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування. Слід підкреслити, що в Законі (а це дуже важливо) вперше досить чітко, з позицій комплексного підходу тлумачиться поняття «вітчизняне машинобудування для АПК». Це – сукупність промислових підприємств, науково-дослідних, проектно-конструкторських організацій, навчальних закладів та інших установ, незалежно від форм власності, які забезпечують системний підхід до створення, проведення випробування, організації виробництва, експлуатації, ремонту, технічного обслуговування, моніторингу ринку, навчання кадрів для забезпечення потреб с/г виробництва та інших галузей АПК у техніці та обладнанні за умов, що технічні засоби для вирощування, збирання та переробки с/г продукції становлять не менше 50%.
Відповідно до сутності цього важливого напряму суспільно-виробничої діяльності визначено основні завдання вітчизняного машинобудування для аграрного комплексу. Вони спрямовуються на забезпечення потреб галузей АПК технікою і обладнанням, насамперед для впровадження сучасних технологій у виробництво, зберігання та переробку с/г продукції.
До основних завдань вітчизняного машинобудування для АПК належать також формування і розвиток ринку технічних засобів, розробка пропозицій щодо удосконалення умов фінансування, оподаткування, кредитування. З цією метою протягом 2003-2010 р.р. у державному бюджеті України щороку виділятиметься до 1% асигнувань від загальних бюджетних видатків. Машинобудівним підприємствам буде надано ряд пільг щодо встановлення податку на додану вартість науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт й виготовлення дослідних зразків технічних засобів, зменшення ставки податку на прибуток, отриманий від реалізації техніки на експорт. Держава створює систему моніторингу цін на основні види металопродукції та енергоносії, що використовуються машинобудівними підприємствами при виготовленні техніки і обладнання для АПК. Держава підтримуватиме закупівлі технічних засобів на умовах фінансового лізингу.
Створено реальні пільгові умови с/г виробникам щодо користування довгостроковими кредитними коштами. Це потрібно для забезпечення технічного переоснащення виробництва, здійснення нарощування обсягів конкурентноспроможної продукції.
