Виразково-плівчаста ангіна ( Симановського –Венсана)

Збудник –веретеноподібна паличка та спірохета ротової порожнини.

Чинники, які зумовлюють захворювання:

- загальні: гіповітамінози, аліментарні дистрофії, зниження реактивності внаслідок перенесених гострих та хронічних інфекцій

- місцеві : наявність каріозних зубів, захворювання ясен, ротове дихання.

Клініка:

• з’являється дискомфорт в горлі

• відчуття стороннього тіла під час ковтання

• неприємний запах з рота та слинотеча

• загальне самопочуття залишається добрим, температура відсутня

• в аналізі крові помірний лейкоцітоз зі збільшенням відсотка лімфоцітів та моноцітів, незначно підвищується ШОЕ.

При фарингоскопії:

На зівової поверхні в ділянці верхнього полюса одного мигдалика виявляються нальоти жовтувато-білого кольору, яки легко знімаються . Після зняття або самовільного відторгнення нальоту утворюється досить глибока виразка, дно якої вкрите рихлою фіброзною плівкою, що має жовтовато-білий колір. Виразка може трохи кровоточити. По периферії змертвілих тканин розташована зона реактивного запалення. На боці ураження збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.

В подальшому виразка поглиблюється і з часом може відбутися змертвіння всього мигдалика, процес може поширитися на суміжні тканини.

Захворювання триває від 1до 4 тиж. Виразки звичайно загоюються без значних рубцевих деформацій.

Лікування:

1. призначення антибіотиків пеніцілінового ряду (якій має спірохетоцидну дію)

2. полоскання глотки дезінфекційними розчинами (пероксиду водню, етакридину лактату, калію перманганату)

3. очищення виразок від нальотів та припікання їх дна 10% розчином ляпісу, 10% розчином новарсенолу в гліцерині

4. повноцінне харчування та вітамінотерапія.

Ускладнення ангін: паратонзілярний абсцес, міокардит, ревматизм, тонзилогенний сепсис, нефрит, поліартрит.

Хронічний тонзиліт

Хронічний тонзиліт – це захворювання інфекційно-алергійного характеру, з якім пов’язане виникнення та погіршення перебігу багатьох захворювань: серцево-судинні (ревматизм), хвороби нирок, суглобів, тиреотоксикоз. Залежно від їх наявності та приєднання ускладнень, розрізняють компенсовану, субкомпенсовану та декомпенсовану форми.

Збудник – асоціація В-гемолітичного стрептокока групи А, стафілокока та аденовірусів.

Чинники: - зниження реактивності організму

• нераціональне харчування ( надмір білків та брак вітамінів)

• несприятливі умови праці та побуту

• інші вогнища хронічної інфекції: каріозні зуби, пародонтоз, гнійні сінуїти, порушення носового дихання (аденоїди, викривлення носової перегородки).

Клініка:

- часті ангіни (3-5 разів на рік)

- незначний дискомфорт при ковтанні

- поганий запах з рота

- відчуття неприємного смаку під час вживання їжі, особливо в разі скупчення в лакунах детриту

- швидка втомлюваність при фізичних навантаженнях, загальна слабкість

У разі компенсованої форми наявні лише місцеві ознаки хронічного запалення мигдаликів:

1.гіперемія країв піднебіних дужок ( ознак Гизе)

2. валикоподібне стовщення країв передніх та задніх піднебінних дужок (ознак Б.С. Преображенського)

3.набряклість верхніх відділів передніх і задніх дужок (ознак Зака)

4. рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками

5. розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики

6. казеозно-гнійні пробки або рідкий гній у лакунах мигдаликів

7.регіонарний лімфаденіт – збільшення защелепних лімфовузлів.

Субкомпенсована форма характеризується появами під час загострення або після нього функціональних змін з боку серця, суглобів та нирок, які в подальшому зникають

Декомпенсована форма характеризується наявністю не тільки місцевих ознак хронічного запалення мигдаликів, але й проявами декомпенсації у вигляді ускладнень: рецидивуючих гострих тонзилітів, паратонзілітів, паратонзилярних абсцесів, різноманітних захворювань віддалених органів та систем (серця, нирок, суглобів тощо).

Лікування: залежить від форми тонзиліту.

Компенсована форма передбачає проведення консервативної терапії:

1. змащування мигдаликів розчинами Люголя, йодинолу тощо.

2. полоскання антисептичними розчинами (фураціліном), відварами трав.

3. промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами

4. курс фізіотерапії: КУФ, УФО, УВЧ

5. санація каріозних зубів, порожнини носа та ППН

6. при загостреннях процесу ( ангіна) призначають антибіотики, сульфаніламіди.

7. напівхірургічне: гальванокаустика, діатермокоагуляція, кріовплив.

Субкомпенсована та декомпенсована форми вимагають хірургічного лікування – тонзілєктомії.

Вона показана в разі безрезультатності консервативного лікування.