Голова Держфінмоніторингу України має такі повноваження:

• здійснює керівництво комітетом;

• розподіляє обов'язки між першими заступниками та заступниками;

• визначає ступінь відповідальності заступників Голови та керівників структурних підрозділів комітету;

• призначає на посади та звільняє з посад працівників комітету, в тому числі за погодженням з Кабінетом Міністрів України—керівників структурних підрозділів комітету (п. 9 Положення);

• затверджує штатний розпис і кошторис видатків комітету за погодженням з Міністерством фінансів України (п. 14 Положення);

• затверджує структуру комітету за погодженням з Кабінетом Міністрів України (п. 15 Положення);

• затверджує Положення про структурні підрозділи комітету;

• затверджує склад навчально-методичного центру, наукових, науково-консультативних та інших дорадчих органів комітету та положення про них.

Держфінмоніторинг України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями (п. 7 Положення).

Держфінмоніторинг України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання, а в разі потреби видає спільні акти разом з іншими органи державної влади. Нормативно-правові акти цього комітету підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (п. 8 Положення).

У Держфінмоніторингу України для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, керівників структурних підрозділів цього комітету. У разі потреби до складу колегії можуть входити в установленому порядку інші особи. Члени колегії затверджуються та увільняються від виконання обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Голови. Рішення колегії проводяться в життя наказами комітету (п. 10 Положення).

При Держфінмоніторингу України може утворюватися:

навчально-методичний центр з метою здійснення перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму (п. 11 Положення).

наукові, науково-консультативні та інші дорадчі органи для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму (п 12 Положення).

Граничну чисельність працівників Держфінмоніторингу України затверджує Кабінет Міністрів України (п. 13 Положення).

Держфінмоніторинг України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в органах Державного казначейства України (п. 16 Положення).

Фінансова операція, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, щодо якої отримана інформація, обліковується Уповновнженим органом. Порядок взяття на облік фінансової операції, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 9 Закону), (нині—Державний комітет фінансового моніторингу України).

Так, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 646 "Про затвердження Порядку взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій" до Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму в електронній формі вносяться відомості щодо:

• особи, яка здійснила фінансову операцію, та у випадках, передбачених законодавством, особи, від імені або за дорученням якої здійснено фінансову операцію або яка є вигодоодержувачем, які встановлені в результаті ідентифікації відповідно до ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

• інших осіб - учасників фінансової операції;

• виду фінансової операції;

• суми, на яку здійснюється фінансова операція;

• валюти, в якій здійснюється фінансова операція;

• підстав для здійснення фінансової операції;

• інших фінансових операцій, пов'язаних з облікову ванною (у разі наявності);

• ознак, за якими фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу;

• додаткової інформації з приводу мотивованої підозри стосовно того, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

• дати та часу здійснення або відмови від здійснення фінансової операції;

• дати та часу надіслання повідомлення про фінансову операцію;

• суб'єкта первинного фінансового моніторингу та працівника, що провів реєстрацію операції.

Кожному запису в Інформаційній системі присвоюється порядковий номер, зазначається час та дата взяття на облік.

Згідно зі ст. 10 Закону до суб'єктів державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу), які відповідно до законодавства виконують функції регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, відносяться НБУ, Державна комісія з цінних паперів

та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.