Срср у другій половині 20-х – 30-х роках.
План:
Індустріалізація.
Колективізація.
Внутрішня політика радянського режиму.
Література:
Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 10 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 128 – 133.
П.Б.Полянський. Всесвітня історія 10 кл. 1914-1939. Підручник. Київ «Генеза» 2003. стор. 117-126.
1. Індустріалізація.
Індустріалізація – створення важкої промисловості (машинобудування, металургія, енергетика тощо) та інших галузей крупного машинного виробництва.
Індустріалізація – це процес створення важкої промисловості, необхідної для перебудови всього народного господарства на базі передової машинної техніки; прискорений розвиток промисловості з метою забезпечення обороноздатності країни.
У 20-ті роки радянська Росія продовжувала відставати в промисловому розвитку від країн Заходу (наприклад від США – на 50 років).
Причини індустріалізації:
значне економічне відставання СРСР від країн світу;
необхідність технічного переозброєння основних галузей народного господарства країни;
необхідність створити потужний військово-промисловий комплекс;
потреба необхідної техніки (машин, тракторів тощо) для проведення колективізації;
намагання сталінського керівництва перейти до побудови соціалізму, складовими якого були: індустріалізація, колективізація, культурна революція.
Джерела індустріалізації |
Наслідки індустріалізації |
1. Націоналізація промисловості. 2. Збільшення податків. 3. Використання трудового ентузіазму трудящих і примусової праці політичних в’язнів. 4. Колективізація с/г. 5. Значне збільшення виробництва спиртних напоїв. 6. Продаж промислових товарів за демпінговими цінами. 7. Безконтрольний випуск державою грошей, в результаті чого їх реальна вартість різко впала.
|
Позитивні наслідки: - СРСР перетворилася з аграрно-індустріальної в індустріально-аграрну країну; - за обсягами промислово виробництва радянська країна вийшла на друге місце в світі; - в економіці СРСР були створені нові галузі, введено до ладу багато промислових гігантів (Дніпрогес, Турксиб, тракторні заводи в Харкові, Челябінську, автозаводи в Москві та Нижньому Новгороді, Магнітогорський металургійний комплекс та ін..) Негативні наслідки: - підірвано сільськогосподарське виробництво; - відбулося скорочення виробництва в легкій та переробній галузях промисловості; - сталася ізоляція радянської економіки від світової; - відбулося загальне одержавлення засобів виробництва; - посилилася централізація в управлінні економікою; - утвердилися командно-адміністративні методи управління; - падіння реальної вартості карбованці, що призвело до підвищення цін; - проведення індустріалізації не привело до піднесення матеріального становища трудящих. |
У 1926 р. ВКП (б) проголосила курс на те, щоб «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками. Цього результату мало бути досягнуто під час виконання п’ятирічних планів. До початку Другої світової війни відбулося дві п’ятирічки (1928-1932 рр. – перша, 1933-1937 рр. – друга) виконання третьої (1938-1942) перервала війна.
Під час п’ятирічок їхні плани неодноразово змінювалися у бік підвищення показників, проте країні бракувало сил виконати навіть нижчі завдання. Причини невдач влада пояснювала протидією «шкідників» та інших «ворогів народу». Над ними влаштовували показові судові процеси, звинувачуваних змушували обмовляти себе та інших, часто навіть незнайомих їм, людей.
Так, у 1928 р. був проведений так званий «шахтинський процес» над «шкідниками» у вугільній промисловості, з яких 5-х засудили до розстрілу, а 6 отримали по 10 років ув’язнення.
Умови праці були дуже тяжкими, адже багато об’єктів зводилися в тундрі, відкритому степу; бракувало техніки, житла, найнеобхідніших продуктів тощо.
У СРСР також широко застосовувалися найрізноманітніші методи примусу, як-то: запровадження паспортного режиму, невиправдано жорсткі методи боротьби з порушниками трудової дисципліни тощо. Також використовувалася праці в’язнів ГУТАБу (Головне управління трудових таборів і трудових поселень). Політичні та кримінальні в’язні видобували до 50% золота і хромонікелевих руд, понад 30% платини й деревини. В’язні збудували міста Ангарськ, Магадан, Норильськ та інші, Біломорсько-Балтійський канал та канал Москва-Волга, спорудили тисячі кілометрів залізниць та автошляхів.
Хоча Радянському Союзу й не вдалося досягти запланованого, проте результати перших трьох п’ятирічок були вражаючими.
Наприкінці ІІ п’ятирічки до ладу вступили 4500 нових підприємств, а валова продукція зросла в 2,2 рази. На початку ІІІ п’ятирічки промисловість у цілому стала прибутковою, а СРСР за обсягами виробництва посів друге місце у світі після США, значно поступаючись західним країнам за рівнем життя людей. За ці успіхи було заплачено дорогу ціну, насамперед селом.