Тема 5. Організування як загальна функція менеджменту
Самостійна робота 3 (2 год.)
Організування як загальна функція менеджменту
План:
1. Сутність функції менеджменту – організування.
2. Побудова організації. Етапи організаційного проектування.
3. Організаційна структура управління.
4. Класифікація організаційних структур управління.
5. Основні структури управління.
6. Комбіновані організаційні структури управління.
1. Наступним кроком після визначення цілей і стратегій розвитку підприємства є організаційна побудова організації, яка закріплює повноваження, завдання та обов’язки працівників.
Організування – це вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.
Сутність функції організування полягає в наступному:
Поділ організації на підрозділи (відділи) відповідно до цілей і стратегії - департаменталізація;
Встановлення взаємовідносин повноважень вищих і нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу та координації завдань.
Функція організування ґрунтується на трьох категоріях: повноваження, відповідальність, делегування.
Повноваження – це обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження надаються відповідній посаді, а не особі. Повноваження визначаються політикою, процедурами, правилами підприємства і розширюються з підвищенням рівня управління. За характером делегування розрізняють лінійні і функціональні повноваження.
Лінійні повноваження передають безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих.
Функціональні (штабні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною роботою, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною роботою.
Приклад. Начальник планового відділу підприємства делегує свої повноваження в сфері планування начальнику планового бюро цеху, хоча останній перебуває в лінійному підпорядкуванні начальника цеху.
Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх позитивне виконання. Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе повну відповідальність. З іншого боку, за керівником, який передає повноваження, теж зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісну реалізацію повноважень.
Приклад. Начальник дільниці делегує бригадиру повноваження управління процесом складання телевізорів, але відповідати за результати буде передусім начальник дільниці.
Делегування – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Загалом делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми і одночасно перетворює людину на керівника.
2. Після того, як сформульовані цілі і спланована діяльність підприємства настає час їх практичної реалізації. Практична реалізація поставлених цілей розпочинається, в першу чергу, з процесу організації підприємства.
Процес організації підприємства – це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати для досягнення поставлених цілей. Інакше кажучи, процес організації являє собою процес розподілу роботи між співробітниками та координацію їх дій.
Завдання менеджера полягає в тому, щоб обрати і побудувати ту структуру, яка краще за інші відповідає цілям і завданням підприємства.
Побудова структури організації здійснюється шляхом організаційного проектування. Організаційне проектування здійснюється зверху вниз і охоплює такі етапи:
визначення вертикальних рівнів управління (керівні посади);
горизонтальний поділ організації, тобто закріплення видів діяльності за відділами підприємства;
встановлення зв’язків між різними підрозділами;
визначення рівня повноважень і відповідальності посад;
визначення посадових обов’язків, закріплення їх за конкретними посадовими особами за допомогою ознайомлення з посадовою інструкцією.
3. В результаті організаційного проектування формується певна організаційна структура управління (ОСУ).
Організаційна структура управління (ОСУ) – це упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки й забезпечують керівництво організацією.
До організаційної структури управління належать:
1. Ланки управління на кожному рівні управління (сукупність ланок певного рівня управління утворює управлінській рівень - керівництво вищої, середньої, низової ланки) .
Приклад, виділяють ланки загального управління (дирекція), ланки лінійного управління (керівництво підрозділами), ланки функціонального управління (підрозділи: плановий відділ, відділ кадрів і т.п.);
2. Розміщення, зв’язки та підпорядкованість ланок;
3. Права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання функцій менеджменту;
4. Чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;
5. Ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.
Централізація – це зосередження виконання функцій управління та прийняття управлінських рішень у єдиному центрі, тобто керівник залишає саме за собою це право.
Децентралізація – це делегування вищими рівнями управління нижчим рівням своїх повноважень та відповідальності.
При виборі ОСУ менеджер повинен дотримуватися певних принципів побудови ОСУ: оптимальна кількість ланок у системі управління; чіткий розподіл функцій між підрозділами і посадовими особами; чіткий розподіл прав і відповідальності; гнучкість структури; економічність структури.