Лекція 7

Тема 5. Особливості управління трудовим колективом і психологічні аспекти менеджменту План

5.1 Сутність, види та характеристика колективів.

5.2 Зміст та методи управління трудовим колективом.

5.3 Управління конфліктами в колективі.

5.4 Поняття психології управління.

5.5 Стресові ситуації й управління ними

5.1 Сутність, види та характеристика колективів

Людина є істотою соціальною, тобто такою, існування якої можливе лише за умови перебування в середовищі інших людей. Основні соціальні контакти і взаємовідносини складаються у трудовому колективі, де людина проводить більшу частину свого життя і формується як особистість.

Практика роботи організацій показує, що чим міцніший і змістовніший зв’язок між членами колективу, тим успішніше він вирішує виробничі завдання, тим яскравіше у колективі виявляються індивідуальні особливості кожного працівника, тим багатше і змістовніше життя колективу, міцніше відносини колективізму, товаристкості та взаємодопомоги.

Трудовий колектив – це сукупність людей об’єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.

Трудовий колектив – не просто механічне об’єднання людей, які спільно працюють. Він являє собою об’єднання на основі складної системи постійнодіючих, таких, що змінюються, розвиваються економічних, виробничо-технічних, організаційних, моральних, побутових взаємозв’язків між окремими працівниками та їхніми групами.

За визначенням американського економіста Марвіна Шоу, група (колектив) – це дві й більше осіб, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Групи, створені за бажанням керівництва організації, називають формальними. Вони виникають при:

• горизонтальному поділі праці (виникнення підрозділів);

• вертикальному поділі праці (виникнення рівнів управління).

Формальні групи повинні працювати, як єдиний злагоджений колектив. Чим краще керівник володіє механізмами володіння групами і факторами дії на них, тим сильніше він впливає і на окрему особу, і на результати діяльності організації.

У будь-якій організації існує три типи формальних груп:

• групи керівників (командні групи);

• цільові виробничі групи;

• комітети.

До групи керівників відносяться: президент та віце-президенти; директор магазину і завідувачі відділів; командир літака; начальник цеху і його заступники.

Цільові виробничі групи складаються з осіб, які виконують одне завдання. Вони мають певну самостійність, планують свою роботу тощо. В організації можуть існувати групи конструкторів, технологів, фінансистів, постачальників, нормувальників та ін.

Комітет – це група, якій організація делегує свої повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів відносяться ради, комісії, збори, команди, товариства тощо.

Неформальна організація існує у будь-якому колективі і відображає зв’язки і відносини, які формуються на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння. Неформальні відносини можуть виникати на підставі спільних інтересів на роботі чи поза нею.

На основі неформальних відносин серед трудового колективу формуються так звані “малі групи” (до 10 чоловік) на чолі яких стоять неформальні лідери.

Особливу увагу менеджер повинен приділяти неформальним групам, оскільки вони можуть стати домінуючими в організації, взаємно проникати в інші неформальні і формальні групи та сильно впливати на управління.

Неформальні організації можуть заважати досягненню формальних цілей, негативно впливати на дисципліну праці, розповсюджувати брехливі чутки, сприяти висуненню некомпетентних керівників, стримувати модернізацію виробництва. Оскільки неформальні групи є явищем об’єктивним то менеджер повинен навчитись ефективно ними управляти.

Американський дослідник груп Джордж Хоманс виявив, що в процесі виконання завдань люди вступають у взаємодію, що сприяє появі почуттів – позитивних і негативних емоцій стосовно один одного, а також керівництва. Емоції можуть вести до зниження ефективності діяльності організації, прогулів, плинності кадрів, зниження дисципліни, скарг.

Трудовий колектив не виникає в момент створення підприємства, організації чи їх підрозділу. Модель формування трудового колективу складається з чотирьох етапів:

1. З певної кількості людей формується номінальна група з метою досягнення загальних цілей, які ще не стали мотивом спільної діяльності;

2. Утворення колективу виливається в формування його активного ядра, куди входять люди, які впливають на інших учасників колективу. На цьому етапі в колективі формуються мікрогрупи, які відрізняються між собою ставленням до цілей колективу.

3. Тут виникає ідейне співробітництво тих мікрогруп, які сприймають цілі і завдання колективу як свої особисті. Змінюються відносини між керівником і колективом.

4. Колектив досягає зрілості в цілому і зрілості особистостей, які входять до нього, усвідомлення єдності інтересів кожного працівника і колективу.

На ефективність діяльності трудового колективу впливає також його статевий склад. Як правило, показники роботи одностатевого колективу, будь-то чоловічий чи жіночій, значно нижчі ніж там, де приблизно однакове співвідношення між представниками обох статей.