5.2 Зміст та методи управління трудовим колективом

Зміст процесу управління трудовим колективом заключається в:

1. визначенні функціональної ролі кожного члена колективу, його прав та обов’язків, відповідно до загальноосвітньої підготовки та професійної кваліфікації, здібностей та інтересів;

2. закріпленні всіма наявними засобами соціального статусу кожного працівника, який визнається всіма або майже всіма членами колективу;

3. створенні умов, за яких працівники могли б успішно реалізувати свої професійні та соціальні потреби. Для цього необхідна належна організація виробничого процесу, правильна побудова системи заохочень, залучення працівників до управління.

Для створення ефективно працюючої команди потрібно залучати людей, які вже мають досвід аналогічної роботи та високу кваліфікацію.

Іноземні фірми додержуються правила: краще провести перепідготовку і професійну переорієнтацію власних працівників, ніж наймати їх зі сторони.

Менеджер має знати, що група зможе реалізувати свої цілі й забезпечити ефективну діяльність при позитивному впливі таких факторів:

а) чисельність групи до 10 чоловік;

б) склад групи – повинен бути з людей, які мають різні позиції, ідеї, різні способи мислення;

в) групові норми – гордість за свою роботу, бажання досягти мети, принципи колективної праці, професійна підготовка, стосунки між членами колективу;

г) згуртованість членів групи;

д) конфліктність всередині групи;

ж) статус членів групи визначається посадою, освітою, розміщенням кабінету, рівнем заробітної плати, досвідом, інформованістю, відношенням до своїх обов’язків;

з) ролі членів групи;

е) забезпеченість групи інформацією;

і) взаємини групи з керівництвом.

5.3 Управління конфліктами в колективі

Поняття конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути фізичними особами або групами. Кожна сторона робить все можливе, щоб була прийнята її точка зору і заважає іншій стороні робити те саме.

Сучасні погляди полягають у тому, що навіть при наявності ефективного управління в організаціях деякі конфлікти не тільки можливі, а й навіть бажані. В багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність поглядів, дає додаткову інформацію, допомагає виявити альтернативні вирішення проблеми.

Конфлікт може бути функціональним і сприяти підвищенню ефективності організації або дисфункціональним і призвести до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації. Роль конфлікту залежить від того, наскільки ефективно ним управляють. А щоб управляти конфліктом необхідно вияснити причини виникнення конфліктної ситуації. Найчастіше керівники вважають, що основною причиною конфліктів є зіткнення особистостей. Модель виникнення конфлікту та управління ним. Для того, щоб розглянути методи управління конфліктною ситуацією, потрібно спочатку визначити основні типи конфліктів, причини і процес розв’язання їх.

Розрізняють чотири основних типи конфлікту: внутрішньоособовий, міжособовий, конфлікт між особистістю і групою, міжгруповий конфлікт.

Внутрішньоособовий конфлікт виникає, коли до однієї людини висуваються суперечливі вимоги з приводу того, який повинен бути результат її праці. Він може виникнути також в наслідок того, що виробничі вимоги не погоджені з особистими потребами або цінностями. При необхідності зміни місця проживання працівника трапляються випадки внутрішньоособового конфлікту.

Більшість внутрішньоособових конфліктів пов’язана з низьким рівнем задоволення від праці, невпевненістю в собі чи в організації, часткою якої є працівник.

Міжособовий конфлікт найбільш поширений і виявляється в зіткненні особистостей або це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал чи робочу силу, за використання певного обладнання, за схвалення певних ідей.

Конфлікт між особистістю і групою. Виробничі групи встановлюють певні норми поведінки, яких повинен дотримуватись кожен її член тим самим задовольнити свої соціальні потреби. Однак, очікування групи заходять у суперечності з очікуванням окремої особистості, може виникнути конфлікт.

Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість займе позицію, що відрізняється від позиції групи.

Міжгруповий конфлікт. Будь-яка організація складається з формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп. Цей конфлікт може виникнути також у ході боротьби між структурними підрозділами за матеріальні, трудові чи інші ресурси.