7.2. Спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу

Сутність прикордонної торгівлі

До спеціальних режимів правових режимів торгівлі, товарообігу відносяться прикордон­на (прибережна) торгівля.

1 \ / 1Л 11». 11 . .

І Ірикордонна торгівля — це спеціальний правовий режим міжнародного товарообігу між підприємства­ми та організаціями, що розташовані в прикордонних районах сусідніх держав, які мають спільні морські та/або сухопутні кордони. Умови такої торгівлі регулюються відповідними до­мовленостями, двосторонніми або багатосторонніми догово­рами між державами, а організація та розвиток здійснюються місцевим органом влади.

Характерною рисою прикордонної торгівлі є її спрямо­ваність на задоволення місцевих потреб щодо виробництва то­

варів у межах прикордонної території, а також товарів, при­значених для споживання в межах цієї самої території. Вируч­ка від прикордонної торгівлі залишається повністю в розпоря­дженні місцевих органів влади і використовується для розши­рення асортименту споживчих товарів, закупівлі обладнання, технологій, матеріалів і сировини для розвитку господарства цих регіонів.

Прикордонна торгівля виступає різновидом префе­ренційної торгівлі, що передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі пільг у торговельному режимі. На то­вари та інші предмети, які обертаються у прикордонній торгівлі, можуть надаватися тарифні преференції (тарифні пільги) у вигляді звільнень від обкладання митом, зниження ставок мита, встановлення квот на преференційне ввезення.

Основні положення щодо прикордонної торгівлі відобра­жені в генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1947 р. (ст. XXIV "Територіальне застосування — Прикордонна торгівля — Митні союзи та зони вільної торгівлі"), а також у Домовленості про тлумачення ст. XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Згідно з правилами ГАТТ, країни в рамках регіональних домовленостей можуть зменшити тари­фи та інші бар'єри на преференційній основі. Нижчі або нуль­ові митні ставки, що застосовуються до торгівлі між сторона­ми регіональних домовленостей, не повинні поширюватись на інші країни. Тому регіональні преференційні домовленості є важливим винятком, що полегшує прикордонну торгівлю, з правила режиму найбільшого сприяння. Для того щоб захис­тити торговельні інтереси країн, що не є сторонами домовле­ностей, ГАТТ накладає строгі обмеження щодо укладання та­ких домовленостей. Ці умови передбачають, що, по-перше, держави — сторони регіональних домовленостей повинні усу­нути тарифи та інші бар'єри у торгівлі, що впливають на знач­ну частку всієї торгівлі між ними, а, по-друге, домовленість не повинна призвести до введення нових торговельних бар'єрів в

торгівлі з іншими країнами. Таким чином, торгівля між країнами — членами організації торгівлі відбувається на підставі звільнення від сплати мита, в той час як торгівля з іншими країнами підлягає правилам режиму найбільшого сприяння. Оскільки прикордонна торгівля становить незнач­ну частку від світової торгівлі, то виняток, що поширюється на неї, не впливає суттєво на політику режиму найбільшого спри­яння.

Слід відмітити, що в системі ГАТТ, як і в Україні в цілому немає конкретного визначення понять "прикордонна область", "прикордонна торгівля". Відсутність юридичного статусу цих понять призводить до ототожнення з іншими поняттями та до їх різночитання.

Україна межує із 7 країнами: Російською ^{Торговельно-} Федерацією, Республіками Білорусь та ^{економічне} Молдова, Польщею, Словаччиною, Угор-^{співробітництво} щиною, Румунією. Однак угоди про У^кра'і^{ни з} співробітництво прикордонних областей ^{краінами-} укладено тільки з урядами країн СНД. При-^{сусідами} кордонне торгово-економічне співробіт­ництво між цими країнами ґрунтується на добросусідських відносинах, що історично склалися, високому ступені інтегро­ваності господарських систем, на забезпеченні і розвитку гос­подарських, культурних та інших зв'язків між ними. Основни­ми формами прикордонної торгівлі за специфікою предмета торгівлі є торгівля товарами і послугами, а за специфікою взаємодії суб'єктів — торгівля за кооперацією.

При порівнянні цілей прикордонної торгівлі між країнами СНД просліджується їх схожість, однакова спрямованість (створення сприятливих умов для розвитку економічних відносин, процесів у торговельно-економічної інтеграції), а та­кож опора на подібні підходи та методи до досягнення цілей: ♦ вживання заходів для усунення перепон для вільного переміщення у прикордонних областях товарів та по­

слуг, вироблених за рахунок місцевих ресурсів у межах прикордонних областей та призначених для споживан­ня на території цих областей;

• здійснення прикордонної торгівлі на підставі безпосе­редньої домовленості, яка оформляється договорами (контрактами) між господарюючими суб'єктами неза­лежно від їх форм власності та підпорядкованості, з до­триманням національних законодавств та міждержав­них угод. Відповідальність за виконання договорів не­суть суб'єкти, які їх уклали;

• розрахунки за поставки продукції між підприємствами та організаціями, розташованими в прикордонних об­ластях, здійснюються за договірними цінами, за винят­ком розрахунків за поставки окремих видів товарів, ціни на які встановлюються нормативними розрахун­ками;

• при виробництві та торгівлі специфічними товарами, які підлягають нетарифним засобам регулювання і виз­начаються окремими міжурядовими угодами і національним законодавством (наприклад, зброя, військова техніка та технологія подвійного призначен­ня, надання пов'язаних з цим послуг, золото, срібло, інші дорогоцінні метали та коштовне каміння), не­обхідно дотримуватися заходів їх державного регулю­вання;

• забезпечення сприятливих умов для взаємних інвес­тицій та нормального функціонування вже діючих, а та­кож тих підприємств та організацій, що створюються на територіях цих областей;

• здійснення скоординованих структурних перетворень економіки прикордонних областей на підставі утворен­ня в різних її галузях міжрегіональних акціонерних компаній, фінансово-промислових груп, спільних підприємств та інших типів підприємств (об'єднань);

• створення сприятливих умов для функціонування всіх видів транспорту, який здійснює перевезення вантажів та пасажирів між прикордонними областями, а також транзитом через її території;

• спільне розроблення відповідними органами виконав­чої влади прикордонних областей пропозиції за законо­давчих економічних зв'язків між прикордонними обла­стями й суб'єктами господарювання, які розташовані на їх території, з таких питань:

• спрощення процедур прикордонного, митного та інших видів контролю щодо товарів, які виробляють­ся в прикордонних регіонах;

• здійснення спільного прикордонного та митного кон­тролю, організації нових пунктів контролю для то­варів прикордонної торгівлі;

• застосування пільгових умов оподаткування;

• урегулювання питань міграції трудових ресурсів (ма­ятникової та сезонної) з метою ефективного викорис­тання наявного виробничого потенціалу та збільшен­ня торгівлі послугами;

• створення лізингових компаній;

• створення інформаційно-маркетингової мережі для потреб прикордонних регіонів тощо [37].

У торговельно-економічному прикордонному співробіт­ництві України з країнами СНД беруть участь області, перелік яких наведено в табл. 7.3.

У прикордонній співпраці України з країнами СНД перше місце належить Росії, з якою межують 7 із 25 адміністративних одиниць нашої країни. На їх частку в 2001 р. припадало майже половина обсягів промислового виробництва, понад третину сукупної валової доданої вартості України. Але поступово ча­стка товарообігу прикордонних областей знижувалася і нині складає близько 1,5% сумарного російсько-українського това­рообігу. Це значною мірою пов'язано з недостатністю повнова­

жень місцевих органів влади обох держав у боротьбі з прикор­донними, митними, торговельними обмеженнями.

Програма міжрегіональної і прикордонної співпраці Росії та України на 2001-2007 рр., підписана президентами Росії та України в лютому 2001 р., не забезпечила коригування струк­турних змін в економіці прикордонних регіонів, спрощення прикордонних і митних процедур; торгівля продовжує мати переважно сировинний характер.

На активізацію процесу прикордонного співробітництва суттєво впливає розвиток ЄС, оскільки західний регіон Ук­раїни до нього наблизився безпосередньо. Найближчим часом це стане головною причиною зростання частки цього регіону в обсягу зовнішньоторговельного обігу України. Вже зараз ха­рактер зовнішньоекономічної діяльності регіону відрізняється від загальноукраїнського. Темпи зростання експорту та імпор­ту тут набагато вищі, ніж середньоукраїнські. Експорт регіону

складається здебільшого з продукції дер з продукції деревообробної, легкої, харчової та машинобудівної промисловості. Обсяги продукції цих галузей збільшуватимуться й надалі з огляду на підвищен­ня ділової активності в регіоні українського прикордоння й зростання зовнішнього попиту, зокрема з боку країн Європи. Передбачається також збільшити експорт послуг внаслідок розвитку готельного та туристичного бізнесу. Прикладом роз­витку прикордонної торгівлі може бути Закарпатська область. Одним з найважливіших її комерційних партнерів є Угорщи­на. Частка Угорщини в товарообігу зовнішньої торгівлі Закар­паття становить 25-26% і є найбільшою за обсягом серед усіх інших країн. Торгівля цього регіону з Угорщиною дуже важ­лива, якщо брати до уваги економічні можливості краю. Обсяг товарообігу між Закарпаттям та Угорщиною перевищує 100 млн дол. США, а обсяг послуг перевищує 3,5 млн дол. США. За оцінками експертів приблизний обсяг "сірої" напівлегаль­ної торгівлі, що проводиться в приватному порядку людьми, які проживають по обидва боки кордону, становить додатково 10-15 млн дол. [80, с.17]. Серед товарів експорту переважають деревина, машини й обладнання, предмети одягу, взуття тощо, а серед товарів імпорту — текстильні, пластикові, гумові виро­би, миючі засоби.

Ключовими чинниками, що стимулюють прикордонну торгівлю між західним регіоном України та країнами ЄС, є різниця цінових рівнів, податкових систем, середнього рівня доходів, через що створюється нерівний доступ до товарів і по­слуг, а також різниця в загальному рівні соціального й еко­номічного розвитку. Внаслідок зростання заробітної плати у Польщі, Словаччині, Угорщині як країн ЄС їх виробники бу­дуть скоріше за все переносити свою діяльність з території цих країн у прикордонні райони України. Тож у Західному регіоні активно зростатиме кількість спільних підприємств, і як наслідок — зростуть зайнятість і доходи населення, що сприя­тиме розширенню імпорту товарів споживчого попиту.

Однак сусідство з країнами ЄС має й негативні сторони. Серед основних перешкод для прикордонного співробіт­ництва можна назвати такі: недосконале законодавство щодо правового захисту бізнесу, неадекватні інституційні утворен­ня (неефективність митних служб, які паралізують малий бізнес, діяльність місцевих органів влади, поліції, судів), не­розвинута інфраструктура (кількість пунктів перетину кордо­ну, транспортні мережі), труднощі із реєстрацією спільних підприємств, корупція, недостатня капіталізація регіональних підприємств тощо.

Через жорсткість прикордонного контролю, введення візового режиму, обсяги прикордонної торгівлі можуть скоро­титися. Так, якщо Словаччина займала четверте місце за обся­гом зовнішньої торгівлі Закарпаття, то після запровадження візового режиму вона стала п'ятим найважливішим ко­мерційним партнером цього регіону.

Візовий режим став тим чинником, який призвів до змен­шення кількості людей, які живуть із човникової торгівлі. Так, українські громадяни перетинають спільний зі Словаччиною кордон після запровадження візового режиму майже в 6 разів менше. Запровадження віз знижує надходження до місцевих бюджетів через імовірність банкрутств малого сімейного бізнесу. Скорочення такої торгівлі матиме негативний вплив не тільки на тих, хто безпосередньо займається нею. Справа в тому, що з обох сторін кордону сформувалася певна інфраст­руктура такої торгівлі: складські приміщення, певна система транспортних та маркетингових зв'язків тощо. А тепер вона втрачає своє економічне значення з відповідними соціально-економічними наслідками, оскільки в цій сфері були зайняті, як правило, дрібні підприємці і малі та середні фірми. Слід за­значити, що гарантування безпеки кордонів не матиме істот­ного впливу на зменшення транскордонної злочинності, а ли­ше знижує кількість дрібних підприємців.

Здійснюючи прикордонну торгівлю з країнами ЄС, Ук­раїна повинна враховувати необхідність пристосування до ви­мог якості ЄС, що розповсюджується на товари, які потрапля­ють на ринок ЄС. Західні сусіди нашої країни слідують стан­дартам якості ЄС і будуть вимагати сертифікати якості для імпортованих з України товарів.

Створення нових можливостей для співробітництва на регіональному рівні у зв'язку з розширенням ЄС ставить пе­ред органами виконавчої влади всіх рівнів важливі завдання щодо стимулювання та прискорення прикордонної торгівлі. На це було звернено особливу увагу на Міжнародній конфе­ренції "Соціально-економічний розвиток західного прикор­доння України в контексті сусідства з Європейським Сою­зом", яка відбулася в Києві 2 квітня 2004 р. [80]. Прикордонне співробітництво може стати одним з інструментів регіональ­ної політики. Його рівень значною мірою залежить від рівня розвитку внутрішнього самоврядування. Лише за умови, що місцева влада матиме певні повноваження в міжнародних відносинах, можлива ефективна робота у сфері прикордонної торгівлі. Це питання має бути вирішене в процесі удосконалю­вання законодавства щодо прикордонного співробітництва.