"Славна революція" 1688 р.
Проти Джеймса ІІ об’єднались торі і віги та 30 червня 1688 р. запросили його зятя штатгальтера Нідерландів принца Вільгельма ІІІ Оранського з дружиною Марією (донькою Джеймс ІІ) прийти з військом і посісти англійський престол.
Протягом літа 1688 р. Вільгельм зібрав 12 тис. найману армію і 8 листопада висадився в порту Торбей і пішов без опору на Лондон. Джеймс ІІ без перешкод втік до Людовіка ХІV у Францію. На сторону Вільгельма перейшов уряд, королівська сім’я та армія під проводом Джона Черчіля (згодом – герцог Мальборо).
18 грудня 1688 р. Вільгельм увійшов у Лондон і був оголошений регентом. В кінці січня 1689 р. спеціально скликаний парламент – конвент обрав Вільгельма ІІІ королем (1689-1702 рр.), а Марію королевою.
13 лютого 1689 р. конвент прийняв "Декларацію", яка восени 1689 р. була перетворена в "Біль про права". Це був конституційний акт, що містив гарантії від спроб відновлення абсолютизму:
- короля позбавили права призупиняти чи відміняти закони (суспенсивне і абсолютне вето);
- призначати чи відміняти податки без згоди парламенту;
- мати військо без парламентського рішення;
- свобода парламентських виборів;
- регулярне скликання парламенту;
- свобода слова для депутатів;
- розширювались права суду присяжних і встановлювались гарантії проти довільної зміни присяжних засідателів урядом (Зоряна палата і Висока комісія скасувались);
- заборонялись покарання, не передбачені законом;
- окремим актом з червня 1689 р. проголошувалась свобода слова.
"Акт про престолоспадкування" 1701 р.
позбавив права на престол старшу лінію Стюартів;
закони набувають чинності після їх підпису королем і прем’єр-міністром і міністром за профілем;
перед парламентом за дії уряду відповідав не король, а прем’єр-міністри (з 1711 р.);
уряд формувала парламентська більшість;
король призначав суддів - довічно, але парламент міг їх змістити
Таким чином, "славна революція" 1688 р. привела до влади буржуазію та джентрі (нове дворянство), перетворила Англію в конституційну монархію.