2. Мета й обмеження організації

Мета являє собою генеральний план дій, у якому описується майбутній стан або процес як об'єкт досягнення. За місцем у системі орієнтирів, що визначають перспективу розвитку організації, мета може бути:

• Першочергова;

• Проміжна;

• Вища мета і обмеження.

Процес вироблення й зміни мети організації здійснюється під впливом багатьох факторів (збільшення масштабів організації, зміна зовнішніх умов її функціонування, розвиток техніки й технології, зміна суспільної свідомості, зміна керівництва (менеджерів) організації тощо). На організацію як на суб'єкт підприємницької діяльності безпосередній вплив у визначенні мети організації справляють такі контрагенти:

—клієнти організації (споживачі або ринок);

—власники (інвестори, які вклали кошти в організацію);

—працівники організації;

—керівники організації (менеджери).

Ступінь спрямованості кожної з цих груп на визначення мети варіюється від організації до організації і може з часом змінюватися.

Є організації, котрі орієнтуються у своїй діяльності передовсім на споживачів, і навпаки, організації, для яких пріоритетними є інтереси співробітників та керівників. Досягнення оптимального ,балансу між вираженням інтересів усіх ключових груп та метою організації є однією з найважливіших умов її розвитку. Задоволеним інтересів однієї з груп за рахунок ігнорування інтересів іншої, як правило, призводить організацію до сумних результатів.

У діяльності організації керуються цілим набором завдань, які розрізняються як за змістом, так і за часовою перспективою. Разом із тим можна виділити значно поширені завдання.

1. Господарські:

—одержання максимального доходу — цільова установка, орієнтована на досягнення припливу коштів у певні часові періоди. Прагнення до отримання доходу є головною цільовою установкою для організації.

—прагнення до майнового добробуту — цільова установка, орієнтована на отримання певного майнового статку (продаж, виробництво, передача) до певного терміну;

—збільшення обороту — цільова установка, орієнтована на максималізацію прибутку з обороту і зменшення періоду оборотності;

—зниження витрат — цільова установка, орієнтована на досягнення мінімальних витрат.

Останні два завдання найбільш повно характеризують такі величини:

—продуктивність — відношення кількості продукції до кількості використаних ресурсів;

—рентабельність інвестицій — відношення доходу до інвестицій.

2. Загальні завдання:

—суспільне завдання — принцип поведінки, орієнтований на розв'язання суспільних завдань шляхом будь-якої діяльності;

—колективне завдання — принцип поведінки, орієнтований на збалансованість підприємницьких завдань працівників.

3. Робоче завдання — цільова установка, орієнтована на розв’язання робочих завдань (одержання продукції, надання послуг тощо).

Обмеження — це цільові установки, орієнтовані на певні категорії, що характеризують філософію та етичні основи організації. Основні види обмежень:

—ліквідність (продукції, послуг) — умова виживання організації;

—збереження організації — збереження наявного в розпорядженні майна і трудових ресурсів;

—незалежність — діяльність, пов'язана з реалізацією рішень без впливу будь-якої сторони.

Збереження авторитету означає відмову від втілення в життя заходів, які можуть завдати шкоди авторитету організації.

Вибір мети на вищому рівні організації, як правило, проходить такі, етапи:

—пошук мети;

—аналіз;

—випробування на реалізованість;

—відбір мети;

—розширення операцій для її здійснення;

—процес здійснення;

—внесення коректив.

Проведені автором дослідження засвідчують, що рівень знань завдань організації серед керівників середньої ланки становить 30—40, а серед персоналу — 5—10 %.