Тема 6: трудове законодавство про персонал.

1. Законодавство України про працю.

Для недопущення помилок при найманні персоналу необхідно знати основні законодавчі та нормативні акти про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, ухвалених відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовими договорами з фізичними особами.

Особливості праці членів кооперативів та їхніх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їхніми статутами. При цьому гарантії зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю (ст. З КЗпП України).

Трудові відносини громадян України, котрі працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування і міжнародними договорами (угодами) України (ст. 8 КЗпП України).

Такі двосторонні угоди про працевлаштування й соціальний захист працівників-емігрантів, які працюють за межами своєї країни, вже укладено з Росією, Молдовою, Литвою, Вірменією, Республікою Білорусь, Латвією, Чехією, Польщею і В'єтнамом.

До прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України (Постанова Верховної Ради України № 1545-ХІІ від 12.09.91).

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж передбачено законодавством України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

2. Контрактна форма трудового договору

Трудовий договір у формі контракту укладається тільки з тими категоріями працівників, яких визначено відповідними законодавчими і нормативними актами. Такими актами є Закони України "Про підприємництво" (ст. 9), "Про підприємства в Україні" (ст. 16), "Про установи" (статті 15, 49), "Про статус Академії наук України" (ст. 7), "Про товарну біржу" (ст. 12), "Про оплату праці" (ст. 20), "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (ст. 25), "Про споживчу кооперацію" (ст. 14), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ст. 42), "Про адвокатуру" (ст. 8), "Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 23), постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності" та від 06.02.92 № 63 "Про впорядкування і матеріальне забезпечення в галузі спорту" (п. 4) та ін.

Механізм застосування контрактної форми викладено в Положенні про порядок укладання контрактів при прийомі (найманні) на роботу працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору". Це положення визначає порядок укладання контрактів при прийомі (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також для громадян.

Контрактна форма трудового договору застосовується тільки щодо працівників, які працюють або влаштовуються на роботу за трудовими договорами, укладеними:

—на певний строк;

—на виконання певної роботи.

Не можна укладати контракт із працівниками, якщо їхня робота має безстроковий характер. Контракт укладається обов'язково в письмовій формі в двох примірниках, по одному для кожної сторони. При цьому примірники мають однакову юридичну чинність.

Умови контракту не можуть погіршувати становище працівника порівняно із передбаченим чинним законодавством. Якщо в контракт внесено гірші умови, то вони вважаються недійсними (ст. 9 КЗпП України). Контракт набирає чинності з моменту його підписання або з дати, зазначеної в ньому самому, і його може бути змінено тільки за згодою сторін, складеній у письмовій формі.

Контракт є підставою для видання власником або уповноваженим ним органом наказу (розпорядження) про прийом працівника на роботу.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця на підставах, визначених контрактом, але не передбачених чинним законодавством, звільнення працівника провадиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом. Якщо сторонами не виконуються або неналежно виконуються зобов'язання, передбачені в контракті, то його можна достроково розірвати із попередженням відповідної сторони за 2 тижні.

Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у разі його захворювання або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання або неналежного виконання ним обов'язків, передбачених контрактом та з інших поважних причин. Звільнення працівника в цьому разі провадиться відповідно до ст. 39 КЗпП України.

За 2 місяці до закінчення терміну дії контракту за згодою сторін його можна продовжити або укласти на новий термін.

Термін укладання трудового договору

Трудові договори укладаються:

—на невизначений термін;

—на певний термін, установлений за згодою сторін;

—на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП України).

Конкретний термін їхньої дії встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. За загальним правилом трудові договори укладаються на невизначений термін.

Трудові договори, укладені на певний термін, можуть укладатися на будь-який точно визначений трудовим договором термін за згодою сторін, якщо трудові відносини не можна встановити на невизначений термін з урахуванням передбачуваної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Терміновий трудовий договір відрізняється від договору, укладеного на невизначений термін тим, що:

по-перше, власник або уповноважений ним орган можуть припинити трудові відносини з працівником після закінчення терміну договору без зазначення причин;

по-друге, працівник може відмовитися від права звільнення за власним бажанням протягом усього терміну договору. При укладанні трудового договору на певний час термін установлюється за згодою сторін і може визначатися як конкретно, так і за часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і по догляду за дитиною, повернення особи, котра звільнилася з роботи у зв'язку з призовом на дійсну термінову військову або альтернативну службу, обранням народним депутатом (чи на виборну посаду) або для виконання певного обсягу робіт).

Різновидом термінових трудових договорів є також договори про тимчасову і сезонну роботу (ст. 7 КЗпП України).

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону). Робота визнається сезонною тільки тоді, коли вона є в Переліку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 № 278.

Трудовий договір при прийомі на сезонну роботу може бути укладено на термін, що не перевищує тривалості сезону.

Трудовий договір із тимчасовими працівниками може бути укладено на термін до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до 4 місяців.

Трудовий договір із тимчасовим працівником вважається продовженим на невизначений термін, якщо цей працівник пропрацював понад 2 (або 4) місяці і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин, або якщо працівника було звільнено і знову прийнято на ту саму роботу на те саме підприємство (в установу, організацію) після перерви, що не перевищує одного тижня, якщо при цьому термін роботи працівника до і після перерви в цілому перевищує 2 (або 4) місяці.

У зазначених випадках працівник не вважається тимчасовим із дня першопочаткового укладення трудового договору.

Трудовий договір на час виконання певної роботи укладається в тому разі, коли час закінчення роботи може бути визначено лише приблизно.

Закінчення обумовленої договором роботи надає право обом сторонам припинити його дію.

Якщо після закінчення обумовленої договором роботи трудові відносини тривають і жодна зі сторін не ставить питання про їхнє припинення, то вважається, що трудові відносини продовжено на невизначений термін (ст. 39 КЗпП України).

Працівники за зазначеним договором користуються тими самими правами, що й працівники, які уклали трудовий договір на невизначений термін (право на відпустку тощо).

Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Дотримання письмової форми обов'язкове:

а) при оргнаборі працівників;

б) при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними або геологічними умовами й умовами підвищеного ризику для здоров'я;

в) при укладанні контракту;

г) у тому разі, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

д) в інших випадках, передбачених законодавством України (ст. 24 КЗпП України).

Відповідальність за належне оформлення трудового договору покладається на власника або уповноважений ним орган, що здійснює управління підприємством, установою, організацією. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Зарахування працівника на роботу за наказом (розпорядженням) і фактичне допущення його до роботи, як правило, мають збігатися за часом. Якщо між ними є розбіжність, то моментом виникнення трудових відносин є фактичне допущення працівника до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичними показаннями запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.