3. Доходи і витрати недержавних пенсійних фондів

За рахунок доходів у процесі своєї діяльності недержавні пенсійні фонди покривають такі свої витрати, пов'язані з веденням справи:

витрати на виготовлення бланків договорів, контрактів, полісів, книг учасників;

витрати, пов'язані з математичними (актуарними) розрахунками пенсійних схем (актуарні розрахунки можна представити як систему математичних і статистичних закономірностей, що регламентують взаємини між страховиком і страхувальниками; через систему актуарних розрахунків визначається обсяг фінансових зобов'язань страховика, ліквідність його страхових зобов'язань);

витрати на рекламу;

витрати на нагромадження необхідної інформації;

заробітну плату персоналові фонду (основну і додаткову) з нарахуваннями;

плату за оренду приміщення;

оплату комунальних послуг, послуг зв'язку;

витрати на утримання і обслуговування автотранспорту;

амортизаційні відрахування.

Перераховані витрати складають собівартість послуг недержавних пенсійних фондів.

До доходів фонду входять:

частина інвестиційного прибутку, отриманого від пенсійних внесків, що розміщені на іменних пенсійних рахунках, котрі залишаються в розпорядженні фонду і є його власністю. Вона визначається у відсотках від суми прибутку, встановлюється відповідно до умов пенсійного договору і складає 20–25%;

комісійні збори, що встановлюється у відсотках від суми першого пенсійного внеску вкладника, якщо це передбачено умовами договору;

доходи з обороту власних засобів пенсійного фонду;

надходження з інших джерел, не заборонених законодавством.

Прибуток недержавного пенсійного фонду визначається умовами пенсійного договору і фактично не залежить від результатів діяльності цього фінансового інституту.

4. Договір про недержавне пенсійне страхування

Для складання пенсійного договору вкладник подає в НПФ письмову заяву за формою, встановленою фондом, про намір укласти договір на додаткове пенсійне забезпечення.

Вкладник (юридична особа) вибирає пенсійну схему і складає пенсійний договір з фондом, що оформляється в двох примірниках: один залишається у фонді, інший видається вкладникові. До договору додається відомість учасників, обраних вкладником.

Договір на додаткове пенсійне забезпечення повинен містити:

реквізити фонду і вкладника;

пенсійну схему учасника;

порядок внесення вкладником пенсійних внесків;

права й обов'язки фонду і вкладника, їхню відповідальність;

дату, відповідно до якої учасник має право на пенсійні виплати;

дату, відповідно до якої учасник має право на розпорядження пен-сійною сумою;

термін дії договору;

умови припинення дії договору.

Якщо вкладником є фізична особа, то оформляється договір на особисте пенсійне забезпечення (в двох примірниках), що повинен містити:

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, адре-са вкладника;

пенсійну схему;

порядок внесення вкладником пенсійних внесків;

права й обов'язки фонду і вкладника, їхню відповідальність;

дату реєстрації заявочного листа;

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, адресу учасника;

дату, відповідно до якої учасник має право на розпорядження пенсійною сумою.

Якщо вкладником є юридична особа, то воно укладає з учасниками контракти на додаткове пенсійне забезпечення.

Після дати надходження на розрахунковий рахунок фонду пенсійного внеску фонд протягом 10 днів відкриває іменний пенсійний рахунок на учасника. З цього моменту пенсійний договір набирає силу.

Протягом 30 днів фонд сповіщає вкладника про відкриття іменного пенсійного рахунку і видає пенсійний поліс, що свідчить про факт укладання договору стосовно додаткового пенсійного забезпечення. Пенсійний поліс повинен містити наступні реквізити:

прізвище, ім'я, по батькові вкладника й учасника;

дату народження, паспортні дані вкладника;

реквізити вкладника;

номер і дату складання договору;

пенсійну схему;

дату, відповідно до якої учасник має право на пенсійні виплати;

номер іменного пенсійного рахунка учасника.

Фонд оформляє облікові картки учасників, що зберігаються в ньому.