25 000 Доларів, яке може звільнятися від більшої частини процедур, пов’язаних з

адмініструванням.

Ухвалення заповіту. Якщо особа помирає, залишивши заповіт, першим кроком

в управлінні майном є ухвалення заповіту. За цією процедурою, заповіт реєструється

в суді у справах успадкування. Суд вивчає документ, аби визначити, чи відповідає

він вимогам до юридично дійсного заповіту. Суд у справах успадкування може ухва-

лити заповіт або наказати свідкам заповіту з’явитися до суду та подати свідчення.

Якщо буде надійно встановлено, що цей заповіт є останнім заповітом померлого, він

буде прийнятий судом до виконання.

Призначення виконавця духівниці або піклувальника про спадкове майно. По-

тім суд призначає виконавця духівниці, до відповідальності якого входить нагляд за

правильним та таким, що відповідає вимогам закону, розподілом майна. Якщо покій-

ний помер, не залишивши заповіту, суд призначає піклувальника про спадкове майно

(обов’язки якого, по суті, є ідентичними обов’язкам виконавця духівниці). Суд ви-

писує судове повноваження на виконання заповіту виконавцю духівниці або судове

повноваження на управління майном померлого піклувальнику про спадкове майно.

Якщо виконавець духівниці втрачає здатність виконувати доручені йому обов’яз-

ки, йому призначають заміну. Якщо є заповіт, то нова довірена особа (фідуціарій) на-

зивається “administrator de bonis non with will annexed” (піклувальник про спадкове

майно з доданим заповітом) або “administrator de bonis non”, якщо заповіту немає.

The Juvenile Court. The juvenile court has exclusive original jurisdiction over delin-

quent and unruly children, juvenile traffic offenders, and neglected, dependent, and abused

children. When a minor is accused of a crime, whether serious or petty, the general rule is

that the minor can be tried and dealt with only in the juvenile court. Under certain circum-

stances, a minor may be transferred to the common pleas court for trial and punishment as

an adult. Adults accused of contributing to the delinquency or neglect of a minor are tried

in the juvenile court. Other adult crimes against minors, such as non-support, may be tried

in the juvenile court as well as in other courts. The juvenile court also has the power to

determine and provide for custody and care of neglected, dependent, or abused children.

This power is subject to the authority of the domestic relations court to determine custody

and support questions in divorce and similar cases, and to the authority of the probate court

in guardianship and adoption proceedings. The juvenile court also has the power to con-

sent to the marriage of pregnant minors under 16, and to consent to abortions for pregnant

unemancipated minors.

Detention of Juveniles. Minors may be taken into custody: because they committed an

offense; pursuant to the order of a juvenile court; or for some other reasons. A child alleged

to be delinquent, unruly, or a juvenile traffic offender may be detained in a jail only if there

is no available juvenile detention home or similar facility. In such cases, the child must be

kept in a separate room where the child cannot come in contact with adult offenders. A ne-

glected or dependent child who is detained cannot be kept in jail under any circumstances

without a specific court order authorizing such detention.

Неповнолітні правопорушники. “Неповнолітнім правопорушником” (делінк-

вентом) називається підліток, який: вчинив дію (крім порушення правил безпеки

руху), яка за федеральним (муніціпальним) законом або законом на рівні штату

вважалася б злочином, якби її вчинив дорослий, або який не виконує рішення під-

літкового суду. Дитина, яка порушила правила дорожнього руху, є “неповнолітнім

порушником безпеки руху”. Тягар правопорушення визначає форму покарання, яке

накладає суд. У випадку резонансного злочину, підлітковий суд може передати спра-

ву до суду загального права, де вона буде розглядатися, включно із призначення ви-

року, як справа дорослого.

Неповнолітні мають більшість прав дорослих, яких звинувачено у кримінально-

му правопорушенні: право бути представленим адвокатом; право одержати чітко та

експліцитно сформульовану заяву щодо змісту правопорушення; право на доведення

поза всяким сумнівом державою кожного елементу злочину; право на пояснення від-

повідних власних прав на кожному важливому етапі судової процедури. Неповно-

літні не мають права на суд присяжних або на звільнення під заставу.

Рішення, які може приймати суд у справах неповнолітніх, включають: дозвіл

залишитися вдома, але помістити під пробацію (іспитовий термін); вимога реститу-

ції (відновлення попереднього стану); влаштування дитини до спеціальної школи,

табору або виправного закладу; за деякі правопорушення – влаштування дитини до

виправного закладу під наглядом “Відділу відбуття покарань молоддю” штату Ога-

йо на мінімальний термін у 6 місяців, 1 рік або до досягнення віку 21 рік; анулю-

вання прав водія дитини; призупинення або анулювання реєстрації будь-яких тран-

спортних засобів, зареєстрованих на ім’я дитини; застосування періоду затримання

з електронним моніторінгом; конфіскація; примусове проходження програми для

виправлення алкоголіків та наркоманів; накладання штрафу (не більше 50 доларів)

та сплата судових витрат; якщо дитина має психологічні проблеми або проблеми,

пов’язані із порушенням розвитку, суд вживає належних заходів, аби забезпечити

відповідне лікування.