Особи та об’єкти захисту Міжнародного гуманітарного права та порядок поводження з ними
До осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, відносяться:
жертви збройних конфліктів;
медичний і духовний персонал;
парламентери і особи, які їх супроводжують;
персонал цивільної оборони;
персонал, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей;
персонал, який бере участь у гуманітарних акціях.
Напад на таких осіб забороняється.
До жертв збройного конфлікту відносяться:
поранені та хворі;
особи, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата;
особи, які пропали безвісти;
загиблі (померлі);
військовополонені;
цивільні особи, які знаходяться в районі воєнних дій (мал. 20).
Мал.20 Біженці
Поранені та хворі – військовослужбовці і цивільні особи, які внаслідок травми, хвороби чи іншого фізичного або психічного розладу (інвалідності) потребують медичної допомоги або догляду та утримуються від будь-яких ворожих дій.
Особами, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, вважаються як військовослужбовці, так і цивільні особи, яким загрожує небезпека на морі або в інших водах у результаті лиха, що трапилось з ними чи з їхнім судном (літальним апаратом), і які утримуються від будь-яких ворожих дій.
Особи, які пропали безвісти, – ті, які зникли під час ведення воєнних дій і місцезнаходження яких невідоме.
Сторони, що знаходяться в збройному конфлікті, щодо вказаної категорії осіб повинні виходити, перш за все, із права сімей знати про долю своїх рідних. Тому, як тільки-но дозволять обставини (найпізніше – одразу ж після закінчення активних воєнних дій), кожна сторона, що знаходиться в збройному конфлікті, повинна організувати розшук людей, про яких протилежна сторона повідомляє як про осіб, які пропали безвісти.
Запити про розшук від однієї сторони до іншої та відповіді на них передаються через Національні Довідкові Бюро і Центральне Довідкове Агентство Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Загиблі (померлі) – особи, які загинули (померли) за причинами, пов’язаними із веденням воєнних дій. Останки таких осіб, у тому числі й тих, хто не є громадянами держави, в якій вони загинули (померли), повинні користуватись повагою.
Військовополонені – комбатанти, які опинились у полоні, незалежно від їхнього стану – здорові вони, хворі або поранені.
Крім того, до військовополонених відносяться захоплені противником:
особовий склад ополчень і добровільних загонів;
особи, які на законних підставах прямують за збройними силами, але не входять до їхнього складу (цивільні члени екіпажів військових літальних апаратів, члени робочих команд і служб, на які покладено побутове обслуговування збройних сил тощо) та мають посвідчення особи встановленого зразка;
члени екіпажів торгових суден і екіпажі літаків (вертольотів) цивільної авіації, якщо вони не користуються більшим пільговим режимом через інші положення міжнародного гуманітарного права;
населення не окупованої території, яке стихійно, за власним бажанням, береться за зброю для боротьби з військами, що вторгаються, і яке не встигло сформуватися у регулярні війська (за умови відкритого носіння ним зброї та дотримання норм міжнародного гуманітарного права).
Військовополонені перебувають під владою держави.
Полон є не покаранням, а тимчасовим обмеженням можливості брати участь у бойових діях.
Цивільне населення складається із цивільних осіб.
Цивільною особою є будь-яка особа, яка знаходиться у районі воєнних дій, не входить до складу збройних сил і утримується від будь-яких ворожих дій. У разі сумніву щодо того, чи є особа цивільною – вона вважається цивільною.
Медичний персонал (як військовий, так і цивільний) – це особи, які входять до складу медичних формувань і призначені для виконання винятково медичних цілей – розшуку, евакуації, транспортування та надання допомоги пораненим, хворим і особам, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, а також для здійснення профілактики захворювань або для здійснення адміністративно-господарського забезпечення медичних формувань та роботи на санітарному транспорті.
Медичний персонал збройних сил може мати особисту стрілецьку зброю для самооборони та захисту поранених і хворих.
Духовний персонал (як військовий, так і цивільний) – означає осіб, які виконують виключно релігійні (духовні) функції.
Парламентери – особи, які призначені військовим командуванням для ведення переговорів із командуванням противника.
Парламентер, а також особи, які його супроводжують (сигналіст-барабанщик, перекладач та особа, яка несе білий прапор), користуються правом недоторканності.
Розпізнавальним знаком парламентера є білий парламентерський прапор.
Парламентер не може бути взятий у полон, йому повинна надаватись можливість повернутись до своїх військ (сил).
Персонал цивільної оборони – особи, які займаються вирішенням гуманітарних завдань щодо захисту цивільного населення від небезпек воєнних дій, допомагають у ліквідації наслідків війни (збройного конфлікту) і забезпечують виживання цивільного населення.
Законними цілями для нападу вважаються воєнні об’єкти. Цивільними об’єктами вважаються всі об’єкти, що не є воєнними. Цивільні об’єкти не повинні бути об’єктами нападу.
До об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, відносяться:
медичні формування;
санітарно-транспортні засоби;
цивільні об’єкти;
культурні цінності;
особливо небезпечні об’єкти;
об’єкти цивільної оборони;
санітарні зони (місцевості);
місцевості, що не обороняються;
демілітаризовані зони.
Напад на такі об’єкти заборонено.
Розпізнавання об’єктів і персоналу медичної і духовної служб, цивільної оборони, культурних цінностей та особливо небезпечних об’єктів здійснюється шляхом використання розпізнавальних емблем (знаків) (Див.додаток № 3), а медичних формувань та санітарно-транспортних засобів – і розпізнавальних сигналів. Персонал медичної і духовної служб, цивільної оборони та персонал, який призначений для охорони культурних цінностей, повинен мати посвідчення особи, що підтверджує їхній статус.