- •1.Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2. Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •3. Особливості українського романтизму.
- •4. Естетична концепція т.Шевченка.
- •5 Авторецепція т.Шевченка («Щоденник»).
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного «Повія».
- •13 Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного «Повія».
- •15 Проблематика новели і.Франка «Сойчине крило».
- •16. Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима».
- •17. Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального.
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20. Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”
- •22. . Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928 років
- •24. . Роман в. Підмогильного “Невеличка драма”: система персонажів.
- •27. «Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28. Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29. Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи» ( аналіз творів за вибором студента).
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки.
- •34. Інтимна лірика л.Костенко.
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада».
- •42. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір в романі Жадана "Депеш Мод"
- •48. Особливості композиції роману Карпи "Фройд би плакав"
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •51. Пошуки самототожності в п'єсі о, Вітра
40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
Провідна тема роману Андруховича «Московіада» - реконструкція імперії. Поет Отто фон Ф. розчаровується в імперії, що відбувається одночасно з розчарування у якості пива та санітарних умов у пивбарі на Фонвізіна. Це розчарування все більше наростає з плином на рації твору. Тяжкі часи переслідування та хаосу, в які потрапляє поет. Автор створює карнавальну художню дійсність, використовуючи прийом гри – на початку роману розмова з царем, впродовж всього твору гра зі словами. Тобто ставлення до літературного тексту як до гри. Автор пише про столицю Великої Імперії, в якій живуть поети – російські, білоруські, українські – але їх моральність затьмарення гулянням, розпустою, пияцтвом. Іронічне зображення письменника, який живе у лахміття в душовій. Постійно пиячить і цього разу намагається продати Отто збірник з віршами. Тобто уявлення про поета як про месію, велику людину розвінчується. Таке поняття про поета було дотепер усталеним, але останні події показують абсурдність реальності, ірреальне буття. Карнавальні образи тілесного низу набувають грубого, вульгарного сенсу. Пияцтво постає як певна подорож «звільненими півкулями свідомості». Поет намагається знайти себе, який він є і чому. Такі образи дають про себе знати. Поети постають немов в’язнями імперського міста.
41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада».
Юрій Андрухович – відомий поет, прозаїк, есеїст, постмодерніст. Визначальний напрям творчості Андруховича - постмодернізм, для якого характерне руйнування ілюзій, еклектика (змішування світоглядних ідей, поглядів, стилів), потяг до архаїки, колективного підсвідомого, ігровий стиль, інтертекстуальність тощо. Тому його творчість є найяскравішим виявом постмодернізму в сучасній українській літературі. Як і західні письменники-постмодерністи, у своїх романах він широко використовує інтертекстуальність, так званий "текст у тексті". Автор "прочитує" традиційні образи та сюжети, твори попередників, своєрідно переосмислюючи їх. Герої його романів живуть у світі, просякнутому культурними реаліями.Бурлескне тіло роману проявляється у використані мотивів «Енеїди» Котляреского, адже в обох творах зображується нижня сфера життя, сексуальні контакти, пияцтво. Автор відмовляється створити об’єктивну модель світу, натомість його роз’єднання характеризує сучасний світогляд – абсурдний, розколотий, нереальність буття. Стираються межі між реальністю та ілюзією, чим характеризуються фінальна смерть головного героя, блукання мертвих душ у залі урядового метро. Москва потає для нього містом втрат, де панує розпуста, свавілля, хаос..Є найрезонанснішим письменником, оскільки саме потрібні бурлескні твори ознаменували прихід нового часу у літературу, є формами протесту проти догм класичної літкраткри. Андрухович зруйнував іконостас української літератури, який невтомно творили класики. Потрібно було терміново рятувати українську літературу, а саме використанням заборонених раніше тем, бурлескним зображенням подій, карнавалізацією. Змінився світ, тому потрібно було змінювати манеру письма.