- •1.Роль і місце поеми «Енеїда» і.Котляревського в історії української літератури.
- •2. Суть визначення «неповна література» «неповної нації».
- •3. Особливості українського романтизму.
- •4. Естетична концепція т.Шевченка.
- •5 Авторецепція т.Шевченка («Щоденник»).
- •6. Проблема «автор – адресат» в творах т.Шевченка.
- •7. Жанрові особливості повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •8. Антимілітарний пафос повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •9. Особливості композиції повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •10. Ідеал життя в повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •11. Лист як композиційний прийом у повісті т.Шевченка «Близнецы».
- •12. Реалістична парадигма в романі п.Мирного «Повія».
- •13 Психологія маргінальної людини в романі п.Мирного «Повія».
- •15 Проблематика новели і.Франка «Сойчине крило».
- •16. Жанрові особливості драматичної поеми Лесі Українки «Одержима».
- •17. Неоромантичний ідеал особистості в драматичній поемі Лесі Українки «Одержима».
- •18. Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального й раціонального.
- •19. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка (роман «Записки кирпатого Мефістофеля»).
- •20. Структура роману в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля».
- •21. Проблема свободи вибору в романі Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля”
- •22. . Роман в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля»: теорія «нової моралі».
- •23. Літературна дискусія 1925—1928 років
- •24. . Роман в. Підмогильного “Невеличка драма”: система персонажів.
- •27. «Народництво» і «модернізм» в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •28. Образ оповідача в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •29. Роман в.Домонтовича «Без ґрунту»: інтелектуальний простір.
- •30. Урбаністичний роман в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •31. Село й місто в романі в.Домонтовича «Без ґрунту».
- •32. Концепція особистості в творах поетів «празької школи» ( аналіз творів за вибором студента).
- •33. Соцреалістичний реалізм: головні ознаки.
- •34. Інтимна лірика л.Костенко.
- •35. Драматична поема л.Костенко «Сніг у Флоренції»: особливості конфлікту.
- •36. Проблема «митець і влада» в драматичній поемі Ліни Костенко «Сніг у Флоренції».
- •37. Інтимна лірика українських поетів другої половини хх ст. Аналіз одного із віршів.
- •38. Бідермаєр в українській літературі.
- •39. Шістдесятки в історії української літератури.
- •40. Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії.
- •41. Бурлескне тіло в романі ю.Андруховича «Московіада».
- •42. Інтертектуальність роману ю.Андруховича «Московіада».
- •43. «The bad company» ю.Андруховича: альтернативна історія української літератури.
- •44. Постколоніальний синдром поезії «Крим, Ялта. Прощання з імперією» о.Забужко.
- •45. Нарцисичний інтелектуалізм у романі о.Забужко «Польові дослідження українського сексу».
- •46. «Маргінальна» людина в романі «Депеш Мод» с.Жадана.
- •47. Час і простір в романі Жадана "Депеш Мод"
- •48. Особливості композиції роману Карпи "Фройд би плакав"
- •49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
- •51. Пошуки самототожності в п'єсі о, Вітра
47. Час і простір в романі Жадана "Депеш Мод"
Час: початок 90-х років, перші роки незалежності. Показаний контраст до всього, що існувало раніше, зміна настроїв суспільства, звичок, ставлення, взаємодія влади і держави. В цьому сенсі більшість творів Жадана подібні між собою. Простір: східна Україна, Донбас, прикрдонна зона між Укр та Рос. Показані нижчі прошарки суспільства. Побутовий простір, психологічний простір: типовий для сучасної молоді. При цьому Жадан ставить в один шерег три часові виміри, проектуючи свої рефлексії на минуле, сучасне й уявлюване майбутнє водночас. У такій візії прозаїка історія опиняється у світлі перехресних перспектив, засвідчуючи тим самим свою відкритість до зміни смислів та привнесення нових значень у схему подій, що вже відбулися. Мова йде, по суті, про набуття знаковим минулим нових аксіологічних оцінок, що представляють плинність історичного часу. Така перехресна оптика вглядання в час дає змогу письменникові по-новому, в досить радикальний спосіб, осягнути сутність «великої депресії», якою чомусь позначене недалеке минуле його країни. Це спроба наблизитися до розуміння покоління попередників, котре герої Сергія Жадана схильні цілковито звинувачувати у власній безталанності та неприкаяност
48. Особливості композиції роману Карпи "Фройд би плакав"
Роман наповнений протиріччями, "як і саме життя". Твір, як і більшість в сучасній укр літ. виражає цілком нормальне й прийнятне ставлення до грубощів, ненормативної лексики, розпусти та інших гріхів нинішньої людини. Карпа використовує ці способи в контексті того, як незвичайним й викличним вчинком можна змусити замислитись. Стиль так само нерівний й суперчливий: місцями це глибокі інтелектуальні висловлювання, які чергуються з грубими побутовими висловлюваннями. Герої роману перебувають в постійній подорожі, приходять нізвідки й ідуть в нікуди, вони є туристами в цьому світі. Вони подорожують по всій планеті, від міста до міста, із заходу на схід, пробують різноманітніу екзотику подорожі. А, як це часто трапляється в таких випадках, починаються різні інтрижки, люовні трикутники перетворюються на багатокутники, над якими, поза всяким сумнівом, плакав би Фройд, не маючи змоги розставити любовне замішення героїв роману по поличках вигаданих ним комплексів.
49. «Схід – Захід» у романі і.Карпи «Фройд би плакав»
Дія відбувається у приміщенні провінційного вокзалу. Дійові особи – жінка 35 років (Таня), та дві молоді дівчини Оля і Іра. Жінки потрапляють на дивну станцію, де відбувається щось незвичайне: жодних поїздів, але багато див. Їх бажання починають збуватися, але не висловлені, а потаємні …Лише справжнє щире бажання може допомогти покинути станцію. Героїні перебувають у внутрішньому пошуку – пошуку своїх справжніх цілей та бажань. Одне з важливих питань твору це ідентифікація своєї особистості. Жінки потрапили сюди, щоб нарешті зрозуміти, чого вони прагнуть. Нещирі бажання залишаються невиконаними, а те, що з дитинства зріло десь глибоко в душі – стає дійсністю. Ця п’єса показує, що сучасний світ робить нас своїми заручниками, він дає нам все, але натомість забирає індивідуальність, справжні прагнення і бажання душі. Людина настільки позабула те, що їй насправді потрібно, що згодна брехати собі заради так званого успіху та спокою. У п’єсі постають вічні питання: чого хоче людина? І чи робить нас щасливими виконання бажань? Брехливий рай стає пасткою, і вибратися з неї майже неможливо ... але кожен в змозі керувати своїм життям.