5.Вплив нтп на розміщення продуктивних сил

Науково-технічний прогрес - це процес безперервного розвитку науки, техніки, технології, вдосконалення предметів праці, форм і методів організації виробництва »і праці. Він виступає також як найважливіший засіб вирішення соціально-економічних завдань, таких, як поліпшення умов праці, підвищення його змістовності, охорона навколишнього середовища, а в кінцевому рахунку - підвищення добробуту народу. Науково-технічний прогрес має велике значення і для зміцнення обороноздатності країни.

Розміщення продуктивних сил-це результат дії об’єктивних законів і закономірностей,а також суб’єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини

У сучасних умовах господарювання НТП є вирішальною основою розв’язання економічних ,організаційних,соціальних і духовно-культурних проблем.НТП в економіці є основним фактором досягнення світового рівня продуктивності праці,що здійснюється шляхом революціонізації виробництва,впровадження найновіших досягнень в розвиток технології.НТП має значний вплив на територіальний поділ праці,спеціалізацію,сприятиме розширенню можливостей більш рівномірного розміщення підприємств на території,а також різнобічному врахуванню регіональних потреб і вимог до нової техніки особливо в розвитку агропромислового комплексу.Досягнення високого рівня науково-технічних розробок ,виробництво промисловістю високопродуктивної техніки дало можливість освоїти нові ефективні природні ресурси,що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.НТП значною мірою впливає на зростання територіальної концентрації виробництва.

6.Основні напрямки формування та удосконалення територіальної організації виробництва

Територіальна організація виробництва визначається як синтез форм суспільної організації виробництва, який спирається на галузевий та територіальний поділ праці.

Територіальний поділ праці — це об'єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами). Процес територіального поділу праці проходить на основі розвитку спеціалізації господарських регіонів і взаємозв'язків між ними через обмін. Різні економічні регіони стають все більш взаємопов'язаними і взаємозалежними в процесі розвитку їхніх продуктивних сил, коли усуспільнення виробництва досягає такого високого рівня розвитку, що окремі з них виступають як спеціалізовані частини народного господарства країни. Однак господарська спеціалізація і товарний обмін виконують в територіальному поділі праці різні і протилежні функції. Перша диференціює господарство регіонів країни на виробництві певних видів продукції і перетворює їх у взаємозалежні. Друга об'єднує (інтегрує) ці регіони як взаємопов'язані частини єдиного цілого.У першу чергу треба йти шляхом здійснення виробничої і просторової деконцентрації промисловості великих промислових вузлів і агломерації з метою посилення промислово-виробничого розвитку середніх і не великих центрів,колишніх районних центрів.

Наступний напрямок розвитку територіальної організації продуктивних сил-це проблеми вдосконалення методів управління територіальними виробничими комплексами.

Успішне вирішення актуальних питань територіальної організації виробництва в економічних районах можливе лише на основі практичної реалізації науково-обгрунтованих рекомендацій.