- •2.Закономірності і сучасні інтеграційні процеси
- •3.Принципи розміщення продуктивних сил
- •4.Визначальна роль економічних і соц. Факторів у розміщенні виробництва.
- •5.Вплив нтп на розміщення продуктивних сил
- •6.Основні напрямки формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •8.Наука про економічне районування
- •9.Економічний район його головні ознаки районоутворюючі фактори
- •10.Принципи економічного районування
- •11. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів.
- •12. Типи економічних районів
- •13.Економічне районування і його практичне значення
- •15. Територіальна структура виробничо – територіального комплексу економічного району.
- •16. Вдосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- •17.Територіальний поділ праці – головна умова спеціалізації еоконмічних районів
- •18. Спеціалізація економічних регіонв та методики її оцінки
- •19. Сутність державної регіональної політики
- •20. Основні цілі державної регіональної економіки
- •22.Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил.
- •23Поняття і сутність регіонального розміщення продуктивних сил.
- •24Цільова організаційно-правова база реалізації державної регіональної економічної політики.
- •25Механізм реалізації дреп України.
- •26 Спеціальні(вільні) економічні зони.
- •27Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
- •28Основні засади управління державним та комунальним секторами регіональної економіки.
- •29Економіка україни як єдиний народно-господарський комплекс
- •30Структура економіки, її сутність ті види.
- •31. Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •32. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.
- •33. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
- •34. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов.
- •35. Балансові, промислові та прогнозні запаси сировини та палива.
- •36. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.
- •37. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.
- •39. Роль населення у розвитку народного господарства.
- •38. Населення і трудовий потенціал.
- •40. Чисельність і розміщення населення України.
- •41. Відтвореннялюдськогопотенціалукраїни та йогорегіональніособливості.
- •42.Міграційні процеси та їх види.
- •43.Особливості формування та розселення населення.
- •44.Державна політика зайнятості працездатного населення.
- •47.Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
- •49. Основні передумови регіонального економічного розвитку.
- •50. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.
- •51. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •52. Проблемиі напрямки соціально-економічного розвитку регіонів
- •53. Економіка Донецького регіону
- •54. Економіка Придніпровського регіону
- •56. Економіка Центрального регіону
- •57. Економіка Поліського регіону
- •60. Економіка Причорноморського регіону
- •61. Зовнішньоекономічна діяльність
- •62. Зовнішньоекономічні звязки та співробітництво україни з країнами снд
- •63 Форми міжнародної економічної інтеграції
- •64.Економічна інтеграція України
- •65 Експортний потенціал України
- •66 Транзитний потенціал України
- •67 Природно-ресурсні фактори розвитку продукт.Сил
- •68. Паливно-енергетичний фактор
- •69.Водний фактор
- •70. Трудоресурсний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •71. Споживчий фактор розвитку продуктивних сил.
- •73. Нтп як фактор сталого розвитку продуктивних сил
- •74. Фактор ринкової кон’юнктури розвитку продуктивних сил
- •81. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •81. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- •82 Економічний механізм охорони навколишнього середовища
- •83. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •86. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •88. Оцінка сучасної екологічної ситуації в світі
- •89. Міжнародне правоохоронне співробітництво
- •90. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології
25Механізм реалізації дреп України.
Механізм реалізації ДРЕП— це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу.
Основними складовими цілісного механізму ДРП України, як визначено діючими нормативними документами, виступають:
відповідна законодавчо-нормативна база,
бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування,
капіталовкладення та їх розподіл між регіонами
посилення ролі місцевого самоврядування
розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил (створення спеціальних економічних зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).
Першоосновою механізму РЕП є законодавча база, що визначає взаємовідносини держави і регіонів та відповідні організаційні структури управління соціально-економічними процесами.
Механізм ДРП повинен поєднувати у собі методи прямого і опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні. Їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність у досягненні намічених цілей.
В РЕП широко використовуються такі методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо.
Державні органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва, надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об’єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону, працевлаштувати вивільнених працівників, поліпшити екологічну ситуацію тощо.
26 Спеціальні(вільні) економічні зони.
Історія створення ВЕЗ знає два концептуальних підходи – територіальний і функціональний. Незважаючи на те, що в їхній основі лежить єдиний принцип надання преференційного режиму господарювання, проте, між ними є істотні розходження, що визначають вибір одного з них. Відповідно до першого підходу пільговим режимом користаються підприємства й організації, розташовані на відособленій території. При другому підході преференції застосовуються до визначених видів підприємницької діяльності поза залежністю від місця з розміщення.
Сутність ВЕЗ та їх роль у залучення іноземних інвестицій
За оцінками іноземних спеціалістів, сьогодні нараховується близько 3000 вільних економічних зон, у яких створено майже 3 млн. робочих місць.
Вільні економічні зони можна класифікувати наступним чином:
– вільні економічні зони, які виступають організаційною формою активізації експорту, залучення іноземних інвестицій;
– вільні економічні зони як форма регіональної політики для стимулювання соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;
– вільні економічні зони, в яких поєднуються характеристики перших двох зон.
Вільні економічні зони покликані виконувати свою специфічну роль, концентруючи експортноорієнтоване і імпортозаміщуюче виробництво, стимулюючи зовнішньоекономічні зв'язки, представляючи «пастки» для іноземних інвестицій. Вони також повинні стимулювати зосередження техніко-технологічних інновацій, сприяти освоєнню сучасного ринкового механізму господарювання.
Заснування ВЕЗ в Україні повинно сприяти створенню нових робочих місць і розв’язанню таким чином проблем зайнятості, стимулюванню припливу іноземного капіталу, розширенню експортної бази, покращанню платіжного балансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, ефективного використання місцевих ресурсів, стимулюванню ринкових перетворень.
Основними передумовами створення та ефективного функціонування ВЕЗ в Україні є вигідне географічне розташування нашої держави, розвиненість її зовнішньоекономічних зв’язків, наявність природно-кліматичних умов, значних трудових та природних ресурсів, відповідного науково-технічного потенціалу і транспортної інфраструктури.