- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності…………….
- •Розділ 6. Правова охорона об'єктів патентного права та нетрадиціних об’єктів промислової власності……………………………..
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг…..……………………………………………………
- •Передмова
- •Розділ 1. Інтелектуальна власність в інноваційному розвитку економіки Мета вивчення
- •Основні питання
- •1.1.Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Інтелектуальний капітал
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об‘єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4.Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки відносяться:
- •Інтелектуальний капітал – це..:
- •Розділ 2. Поняття права інтелектуальної власності Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3. Організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4. Міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори в сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори в сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації в сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •1. Першою конвенцією у сфері міжнародно-правова охорони інтелектуальної власності стала
- •4. Товариство по товарним знакам функціонує в рамках:
- •5. В якому міжнародному договорі комп'ютерним програмам надається правова охорона як творам літератури:
- •Розділ 5. Авторське право і суміжні права Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори в сфері авторських прав і суміжних прав
- •5. 6. Захист авторських і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6. Правова охорона об'єктів патентного права та нетрадиціних об’єктів промислової власності Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •1. Поняття та базові моделі охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6. 4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •6.7. Захист патентних прав
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •6. Заявка на одержаня патенту подається
- •7. Примувова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві:
- •8. Якого виду ліцензії не існує:
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •1.Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8. Комерціалізація інтелектуальної власності Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •8.1.Сутність та механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •9. Об’єктом ліцензійного договору є:
- •10. Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Тема 9. Оцінка вартості прав на об‘єкти інтелектуальної вартості Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •9.1.Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2.Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4.Методика оцінки вартості інтелектуальної вартості
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 10. Об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об'єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Зміст «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документу «Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» (на-2)
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в рамках трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нематеріального активу, якщо він:
- •8. Яка проводка відповідає операції : «Майнові права на корисну модель визнано нематеріальним активом і в веденов експлуатацію»:
- •9. Придбання та створення нематеріальних активів відображають на рахунку :
- •Розділ 11. Управління інтелектуальною власністю Мета вивчення
- •Основні питання
- •Після вивчення теми ви повинні вміти:
- •11.1. Поняття управління інтелектуальною власністю: умови та принципи
- •11.2. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності
- •2.1. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •2.2. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •2.3. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •2.4. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •2.5. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу в залежності від ролі інтелектуального продукту
- •Питання для самоконтролю
- •1. До основних принципів управління інтелектуальною власністю відносяться:
- •2. Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту
- •4. Для визначення ринкового потенціалу інноваційного продукту необхідно:
- •5. Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав може виявлятися у:
- •6. Коефіцієнт товарності об'єкта інтелектуальної власності розраховується :
- •8. Критеріями оцінки продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •9. Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •10. До етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності відносяться:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел Нормативно-правові акти
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Інтернет-ресурси
5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
Авторське право нерозривно пов’язане та взаємодіє із суміжними правами. Особливістю суміжних прав є їх похідний характер та залежність від прав автора. Суміжні права можуть мати і самостійний характер в тому випадку, коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір об’єкт, який не є результатом інтелектуальної діяльності. Суміжні права можуть переходити автоматично від одних правоволодільців до інших ( ст.39 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення та правове становище створених їх творчою працею виконань, записів, програм, в тому числі деяких видів творів41.
Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р. закріпила основні принципи правової охорони суміжних прав:
принцип автоматичної охорони суміжних прав - для виникнення правової охорони суміжних прав не вимагається будь-яких формальностей (реєстрація, депонування, оприлюднення);
принцип презумпції власника суміжних прав – виконавець та інші суб’єкти суміжних прав визнаються авторами того твору, в якому втілений результат їх творчої діяльності, якщо відсутні докази авторства іншої особи.
Для сповіщення про свої права виконавці та виробники фонограм на кожному екземплярі свого твору мають право ставити конвенційний знак правової охорони – латинську літеру «Р» в колі, ім’я власника майнових прав та рік першого опублікування фонограми (ст. 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До екземплярів записів додається інформація про управління правами, яка ідентифікує виконавця, виробника фонограми, умови використання виконання або фонограми.
Як і для авторських прав, так і для суміжних прав, наявність знаку правової охорони не має відношення до наявності прав, які виникають з моменту створення твору в об’єктивній формі.
Об’єктами суміжних прав є (ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):
виконання творів;
фонограми, відеограми;
передачі (програми) організацій мовлення.
Поняття «виконання» включає не тільки виконання творів акторами, музикантами, але і постановку твору режисером. Виключення становить постановка аудіовізуального твору режисером, яка є об’єктом авторського права. Правова охорона виконанню надається в тому випадку, коли виконання може бути відтворено і розповсюджено за допомогою технічних засобів.
Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. На фонограму записують звуки, а не їх відображення.
Програмою (передачею) організацій мовлення є програми, які створені самою організацією або створені на замовлення такої організації з використанням спеціальних технологій.
До передач можуть відноситися три види об’єктів: звуки та зображення реальних об’єктів оточуючого середовища; виконання, які створюються співробітниками організацій мовлення; виконання літературних і музичних творів42. Крім традиційної передачі програм в ефір існує комп’ютерне мережове мовлення, а також мультіплексове передача, а також багатоканальність, інтерактивність, які дозволяють розширити можливості користувачів.
Українське законодавство не регулює правовий статус складених об’єктів суміжних прав та перероблених об’єктів суміжних прав, хоча на практиці такі відносини існують.
Подібно до складених творів, існують складені об’єкти суміжних прав – об’єкти, які включають інші об’єкти суміжних прав або їх частини. Наприклад, фонограми включають записи виконавців, передачі організацій мовлення, аудіовізуальні виконання. Особа, яка створює такі об’єкти називається виробником, тобто суб’єкт, який здійснює виробництво товарів, в яких втілені відповідні об’єкти.
Виробнику складеного об’єкта суміжних прав належать виключні майнові права на такий об’єкт за умови дотримання прав авторів тих об’єктів, які входять до нього. Особи, які є власниками об’єктів, що ввійшли до складеного об’єкту, можуть використовувати свої права незалежно від складеного об’єкта. Правова охорона на складений об’єкт виникає незалежно від того, чи підлягають правовій охороні ті об’єкти, які входять до нього.
Подібно до прав авторів похідних творів, існують похідні об’єкти суміжних прав, під якими розуміють об’єкти, створені в результаті переробки інших об’єктів суміжних прав. Для переробки застосовують технічні засоби, комп’ютерні програми. Права на похідний об’єкт суміжного права виникають за умови дотримання прав авторів тих творів, які переробляються. Перероблені об’єкти суміжних прав визнаються самостійними об’єктами суміжних прав.
Умовами правової охорони об’єктів суміжних прав є:
об’єктивність виконання, фонограми чи програми;
правомірність використання охоронюваних об’єктів.
Для надання правової охорони виконанню не вимагається оригінальності або індивідуальності. Виконання підлягає правовій охороні незалежно від його якості.
Особливість правової охорони суміжних прав полягає в тому, що на відміну від авторських прав, об’єкти яких є доступними в будь-який момент, деякі об’єкти суміжних прав є доступними тільки в певний момент часу, наприклад, передача програми «наживо».
Похідний характер суміжних прав визначає зміст такої умови правової охорони, як правомірність використання об’єкту. Суміжні права є похідними і залежними від прав авторів творів. Іншими словами, автор твору, який втілюється в суміжному праві, має дати згоду на використання його твору в такий спосіб (ч.2 ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Як і в авторському праві, в основі дії суміжних прав лежать принципи територіальності та національного режиму. Особливість становлять суміжні права організацій мовлення, правова охорона яких виконується за умови, що організація мовлення має офіційне місцезнаходження на території України та передача мовлення здійснюється через пристрої, які розташовані на території України.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права» строк дії суміжних прав становить 50 років з моменту першого виконання або постановки твору, або першого опублікування фонограми, першого запису відеограми, першого публічного сповіщення передачі мовлення. Обчислення строку починається з 1 січня року, наступного за роком, коли мав місце факт, який був підставою для початку строку.
Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавці творів, виробники фонограм чи відеограм, організацій мовлення. Похідними суб’єктами є їх спадкоємці, правонаступники та особи, які на підставі договору набули майнові суміжні права.
До виконавців відносять артистів, співаків, музикантів, танцюристів, режисерів, диригентів тощо.
В українському законодавстві відсутнє поняття «службовий об’єкт суміжних прав», хоча такі об’єкти широко використовуються на практиці. Службовий об’єкт суміжних прав можна визначити як виконання, яке створено виконавцем або виконавцями у зв’язку з виконання своїх трудових обов’язків або завдання роботодавця43. До службових об’єктів суміжних прав застосовують ті ж права і вимоги, що і до службових творів: особисті немайнові права належать виконавцеві; виключні майнові права – роботодавцеві; виконавець має право на винагороду за використання об’єкта; виконавець не може заперечувати проти випущення твору в світ.
У разі здійснення передач (програм) мовлення, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, які включені до таких передач (програм), створених у порядку виконання службових обов’язків у зв’язку з виконанням трудового договору (далі – у службовому порядку) працівниками телерадіоорганізації (телерадіожурналістами, режисерами, операторами, ведучими передач (програм), іншими творчими працівниками), майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності належать працівникові, який створив цей об’єкт, та телерадіоорганізації, де або в якій він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
За створення, виконання, вироблення у службовому порядку передач (програм) мовлення, твору, виконання, фонограми, відеограми, які включені до таких передач (програм), відповідно автору, виконавцю, виробнику фонограми, виробнику відеограми належить винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) і (або) цивільно-правовим договором між відповідним творчим працівником та телерадіоорганізацією44.
Як і твори, створені у співавторстві, існують спільні виконання. Останні можуть бути подільними і неподільними. Наприклад, концерт, який складається з декількох самостійних частин, може розглядатися як подільне спільне виконання. До спільного виконання застосовуються норми за аналогією до співавторства.
Суб’єктивні права виконавців та інших суб’єктів суміжних прав.
За виконавцями визнають особисті немайнові та майнові права. До особистих немайнових прав відносять: право вимагати, щоб виконавця твору визнавали таким, вимагати, щоб його ім’я або псевдонім оголошували кожний раз, коли здійснюється виконання, вимагати належної якості запису виконання та протидіяти будь-якому перекручуванню його виконання (ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Майновими права виконавців визнаються виключні права на: доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; оренда оригіналу чи примірника запису виконання; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею (ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 453 ЦК України).
Виготовлення фонограм і відеограм є результатом технічної діяльності, тому у виробників фонограм (відеограм) виникають майнові права на об’єкти. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виробники фонограм (відеограм) мають право вимагати зазначати своє ім’я на кожному примірнику записів, а також згадування його імені і назви твору у процесі використання фонограми.
Майнові права виробників фонограм і відеограм передбачені ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст.454 ЦК України: пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.
Виробники фонограм чи відеограм, опубліковані з комерційною метою, разом з виконавцями, виконання яких записано на фонограмі (відеограмі), мають право на отримання винагороди за публічне використання, передачу в ефір, публічне сповіщення виконання (ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Таким чином, суб‘єкти господарювання, які використовують під час своєї діяльності музичні твори, фонограми, зафіксовані у них виконання повинні виплачувати винагороду суб‘єктам авторського права і суміжних прав. Вимагати виплати винагороди на підставі укладеного договору мають право організації колективного управління, а також відповідні контролюючі та правоохоронні органи. Контроль за правомірним використанням фонограм (відеограм) здійснюється на підставі Постанови КМУ від 18.01.2003р. № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань".
Частина 3 ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає можливість розповсюдження фонограм чи відеограм без згоди виробника після першого випуску фонограми в цивільний обіг. При цьому право на майновий найм чи прокат залишається виключно за виробником фонограм чи відеограм.
Для створення програми (передачі) організації мовлення вимагають значний фінансових затрат, які повинні окупатися за рахунок їх монопольного використання. В той же час, передачі, які транслюються по телебаченню або випущені в ефір в інший спосіб, можуть бути скопійовані і розповсюджуватися фактично безконтрольно. Для захисту прав організацій мовлення в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 41) та ЦК України (ст. 455) закріплені майнові права таких організацій: здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення; записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів; відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.