Основні питання

8.1.Сутність та механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності

8.2.Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності

8.3.Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні

Ключові слова та поняття: інноваційний процес, інноваційний продукт, комерціалізація інтелектуальної власності, ліцензійний договір, ліцензія, роялті, паушальний платіж.

Після вивчення теми ви повинні вміти:

• визначати зміст та основні способи комерціалізації інтелектуальної власності;

• характеризувати правове забезпечення комерціалізації інтелектуальної власності.

• аналізувати договори про передання прав на користування об‘єктами інтелектуальної власності

8.1.Сутність та механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності

Конкурентоспроможність країни на світових ринках товарів та послуг сьогодні неможлива без широкого використання об’єктів інтелектуальної власності. Нематеріальні активи, основу яких складають об’єкти інтелектуальної власності, – це найбільш динамічна частина ресурсів країни, яка забезпечує зростання та прибутковість виробництва.

З економічної точки зору основне призначення інтелектуальної власності полягає в отриманні прибутку чи іншої користі від використання її об’єктів. Для цього необхідно ввести їх до господарського обігу, попередньо оцінивши їх вартість. Після оцінки, вони фактично перетворюються на товар, тобто їх можна продати, передати під заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного фонду іншого господарського товариства тощо.

Комерціалізація інтелектуальної власності означає перетворення у джерело прибутку об'єктів авторського (суміжного) і патентного права, тобто - діяльність, пов'язана з реалізацією інтелектуальної власності як товару. Права на об‘єкти інтелектуальної власності виступають як специфічний товар, який вводиться в господарський обіг на національному та глобальному ринках. Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності передбачає взаємовигідні дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар з метою отримання прибутку чи іншої економічної вигоди.

Механізм комерціалізації — це відтворення руху інтелектуального капіталу з метою отримання продукту. Для менеджера інтелектуальний капітал має два основних компоненти: людський капітал та інтелектуальні ресурси. Людський капітал чи інтелектуальна сила створюють інновації, і те, що можна описати й ідентифікувати, стає інтелектуальними ресурсами. Деякі інтелектуальні ресурси, звичайно ті, що мають більший комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю⁶⁷.

Суб‘єкт господарської діяльності через використання інтелектуальної власності здійснює реалізацію своїх економічних інтересів. Для того, щоб приватні інтереси (власника, інвестора) реалізовувалися у своїй сукупності (в інноваційному проекті), потрібно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності давала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто можливість збагачення. У цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальної власності набуває споживчих якостей. Отримання надлишку над витратами є основним рушієм підприємництва.

В умовах господарської діяльності підприємство для створення інтелектуального продукту насамперед авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання) необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступає як виробничий капітал, функцією якого є створення інтелектуального продукту і додаткової вартості. Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт капіталу. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, головною функцією якого є реалізація інтелектуального продукту і одержання додаткової вартості у грошовій формі. Отже, інтелектуальний продукт проходить три стадії капіталу — грошову, виробничу і товарну. Такий послідовний рух називається кругообігом інтелектуального капіталу⁶⁸.

Механізм використання інтелектуальної власності на засадах комерціалізації уможливлює безперервний рух інтелектуального капіталу та отримання прибутку (рис. 8.1. )⁶⁹

Інтелектуальний капітал продукує інновації

О писані, ідентифіковані інновації формують інтелектуальні ресурси

І нтелектуальні ресурси зі значним комерційним потенціалом отримують правову охорону і стають інтелектуальною власністю

Продаж, ліцензування, використання інтелектуальної власності приносить прибуток

Рис.8.1. Комерціалізація інтелектуальної власності як складова обігу інтелектуального капіталу

Отже можна сформулювати висновок про те, інтелектуальний капітал у чистому вигляді представляє собою створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, визначений за об'єктним складом та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується суб'єктом господарювання з метою отримання прибутку чи певного позитивного ефекту. Вартісна оцінка інтелектуальної власності — це інтелектуальний капітал, об'єктивований та ідентифікований з позиції створеного або придбаного інтелектуального продукту, що набув права інтелектуальної власності.

Таким чином, під комерціалізацією об’єктів інтелектуальної власності слід мати на увазі процес активної реалізації технологічного капіталу підприємства як складової його інтелектуального капіталу з метою підвищення прибутку і забезпечення зростання ринкової капіталізації підприємства.

Інтелектуальній власності притаманний ряд специфічних ознак, які здійснюють суттєвий вплив на характер комерціалізації. Йдеться, зокрема, про:

- нематеріальність (відсутність матеріально-речовинного змісту) ОПІВ;

- відсутність фізичного зносу;

- існування можливості одночасного використання одного об’єкту багатьма суб’єктами (потенційна або фактична множинність власників майнових прав на ОПІВ).

Отже, конкурентоспроможність певного об‘єкта інтелектуальної власності визначається такими чинниками, як:

• ступінь правового захисту;

• технічний рівень;

• новизна;

• специфіка ринку;

• ціна;

- очікувана інтенсивність конкуренції;

- рівень якісних характеристик продукції та її споживчих властивостей.⁷⁰

Комерціалізацію об‘єктів інтелектуальної власності можна поділити на пасивну і активну. Пасивна комерціалізація інтелектуальної власності – оприлюднення пропозицій щодо дозволів на використання прав на інтелектуальної власності або продажу таких прав повністю, шляхом публікації в базі даних об'єктів авторського і патентного права.

Активна комерціалізація інтелектуальної власності — звернення власника прав на інтелектуальної власності (або його уповноваженого представника) із пропозиціями щодо купівлі прав на об'єкти інтелектуальної власності до конкретних потенційних користувачів і/або покупців.

Комерціалізація інтелектуальної власності виникає при використанні результатів інтелектуальної діяльності на умовах укладання договорів, наприклад, між співавторами патенту; між власниками патенту й авторами у зв'язку з виплатою винагороди за використання об'єкта промислової власності; між власниками патенту під час комерційної реалізації інтелектуального продукту та ін. Договори про передачу права власності, як зазначено чинним законодавством України, слід здійснювати у письмовій формі і зареєструвати у чинному порядку.

У цьому випадку проблема комерціалізації інтелектуальної власності розглядається у правовій площині, а розгляду мають передувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов'язане визначення вартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслідків. При цьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартості прав на її придбання або продаж.

Вартість інтелектуальної власності враховує сукупність витрат, пов'язаних з розробкою, адаптацією та підтримуванням на відповідному рівні об'єктів власності. Вартість прав на придбання або продаж інтелектуальної власності враховує лише вартісну ціну придбання або продажу з урахуванням прибутку (рентабельності) і податкових відрахувань. Обмежуючим чинником тут може стати розмір амортизаційних відрахувань покупця при використанні об'єктів інтелектуальної власності, що збільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.

Таким чином, результатом ефективного розвитку та використання інтелектуального капіталу є інтелектуальна власність, об’єкти якої створюють технологічні (сучасні технології, ефективність НДДКР, патенти, ноу-хау) та виробничі (наявність висококваліфікованої робочої сили, універсальність обладнання, короткий виробничий цикл) конкурентні переваги, реалізація яких в торговельно-економічній діяльності формує фінансові (прибутковість, висока рентабельність капіталу, відсутність довгострокової заборгованості), маркетингові (репутація товарного знаку, креативність реклами, товарний асортимент) та організаційно-адміністративні (місцеположення фірми, ефективна обробка замовлень, сервісне обслуговування) переваги на мікрорівні. Використання цих переваг суб’єктами економічної діяльності обумовлює виникнення макрорівневих конкурентних переваг, які сприяють інноваційному розвитку країн.