- •Частина і. Господарські рішення у різних сферах підприємницької діяльності Розділ 1. Сутнісна характеристика господарських рішень
- •1.1. Господарські рішення та їх види
- •Класифікація господарських рішень
- •Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення [41, с.55]
- •1.2. Способи формалізації та реалізації господарських рішень
- •Основні форми представлення господарських рішень
- •Основні сполучення форм розробки та реалізації господарських рішень
- •1.3. Якість та ефективність господарських рішень
- •Р ис. 1.1. Види ефективності господарських рішень
- •Розділ 2. Особливості прийняття рішень господарської діяльності
- •2.1. Процес прийняття господарських рішень
- •Етапи та процедури процесу прийняття рішень
- •2.2. Основні моделі та засоби прийняття рішень
- •2.3. Характер та умови прийняття господарських рішень
- •Основні моделі прийняття рішень
- •Ранжування умов прийняття рішень
- •2.4. Закони і закономірності, що впливають на прийняття рішень
- •Основні закони і закономірності, що впливають на прийняття рішення
- •Розділ 3. Методичні основи розробки та обґрунтування господарських рішень
- •3.1. Методи розробки рішень господарської діяльності
- •Види експертних оцінок
- •3.2. Обґрунтування господарських рішень
- •3.3. Прогнозування та аналіз господарських рішень
- •Основні методи аналізу господарських рішень
- •Математичні методи
- •4.2. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності
- •4.3. Теорія корисності в системі процесів прийняття рішень
- •Розділ 5 підприємницькі ризики та їх вплив на прийняття господарських рішень
- •5.1. Характеристика ризику як економічної категорії
- •5.2. Класифікація підприємницьких ризиків
- •5.3. Обґрунтування господарських рішень в умовах ризику
- •5.3.1. Критерії прийняття рішень за умов ризику
- •5.3.2. Прийняття господарських рішень у конфліктних ситуаціях
- •Загальний вигляд платіжної матриці
- •Розділ 6 обґрунтування інвестиційних та фінансових рішень
- •6.1. Проектний ризик та прийняття господарських рішень
- •Критерії обґрунтування рішень під час прийняття (вибору) інвестиційного проекту
- •6.2. Прийняття фінансових рішень за умов ризику
- •Розділ 7 оцінювання підприємницьких ризиків
- •7.1. Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності
- •Характеристика основних зон ризику
- •Групи транспортних ризиків
- •Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів (табл. 7.12).
- •Класифікацію та причини виникнення решти двох видів ризиків подано в табл. 7.13 і 7.14.
- •7.2. Кількісний аналіз ризиків господарювання
- •7.3. Методи кількісного оцінювання підприємницьких ризиків
- •Оцінні критерії індексу beri
- •Розділ 8 основи ризик-менеджменту
- •8.1. Особливості управління ризиками господарської діяльності
- •8.2. Напрями та методи регулювання ступеня ризику
2.3. Характер та умови прийняття господарських рішень
У більшості випадків процес прийняття рішення розглядають як раціональний процес — серію стадій та етапів, через які менеджер у творчому пошуку повинен пройти від початку до кінця, щоби дійти до повного виконання рішення й усунення виниклої проблеми. У реальному житті існує цілий ряд обмежень «реального світу», що перешкоджають застосуванню раціональної моделі в процесі ухвалення рішення:
часто менеджери не знають про існування проблеми (вони або перевантажені, або проблема добре прихована);
немає можливості зібрати всю наявну інформацію у разі виникнення проблеми з технічних причин або через брак коштів;
обмеження в часі спонукають до прийняття не найкращих рішень.
Правильно приймати рішення — це сфера науки та практики, необхідний атрибут будь-якого менеджера. Сукупність знань й вміння приймати правильні рішення — це і є компетентність будь-якого керівника. Розглядаючи рішення як процес, спрямований на вибір дій людини, фірми чи групи осіб (підрозділів), неважко помітити, що дана економічна категорія перетворюється на психологічний процес, у якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність.
У ході прийняття та обґрунтування рішень варто враховувати логіку, інтуїцію та досвід як три сторони трикутника. В ідеалі всі названі елементи мають бути абсолютно збалансованими, але на практиці акценти будуть великою мірою залежати від стилю прийняття рішення (групового чи індивідуального) та типу рішення взагалі. Взаємодія цих факторів і визначає форму трикутника. Наприклад, стиль прийняття рішень керівником, який дуже покладається на логіку та меншою мірою — на власний досвід, і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію, ілюструватиме трикутник, зображений на рис. 2.4.
Рис. 2.4. Трикутник прийняття рішення, який відображає певний стиль процесу
Можна узагальнити, що ефективність прийняття рішення — це процес узгодження форми рішення та стилю його прийняття.
Процес прийняття рішення на стратегічному й оперативному рівні може мати інтуїтивний, заснований на судженнях, чи раціональний характер (рис. 2.5) [6; 41].
У разі прийняття суто інтуїтивного рішення люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний. Цей спосіб притаманний творчим особистостям з великою потребою в незалежності, діловим егоїзмом, ерудицією, широкими інтересами. За прийняття рішень інтуїтивного характеру керуються аналогіями, словесними концептуальними асоціаціями, передбаченням, але відсутній систематичний підхід до вибору альтернатив. При цьому існує дуже великий ризик помилок, тому ці рішення припустимі лише в крайньому випадку, скоріше як виняток, а не правило.
Рішення, засновані на судженні (адаптаційні рішення), багато в чому подібні до інтуїтивних, оскільки на перший погляд їх логіка слабко прозирається. В основі цих рішень лежать, на відміну від попереднього випадку, знання й осмислений досвід минулого.
Використовуючи їх та зважаючи на здоровий глузд, з екстраполяцією на сьогоднішній день, обирається той варіант, що приніс найбільший успіх в аналогічній ситуації у минулому. Однак здоровий глузд у людей не завжди превалює, тому даний спосіб прийняття рішень не дуже надійний, хоча приваблює своєю швидкістю й дешевизною. Керівник за такого підходу прагне діяти переважно в тих напрямах, що ним добре знані, в результаті чого ризикує пропустити кращий результат в іншій сфері, свідомо чи несвідомо відмовляючись від вторгнення в неї.
Використовуючи їх та зважаючи на здоровий глузд, з екстраполяцією на сьогоднішній день, обирається той варіант, що приніс найбільший успіх в аналогічній ситуації за минулих часів. Однак здоровий глузд у людей не завжди превалює, тому даний спосіб прийняття рішень не дуже надійний, хоча приваблює своєю швидкістю і дешевизною. Керівник при такому підході прагне діяти переважно в тих напрямках, що йому добре знайомі, в результаті чого ризикує упустити кращий результат в іншій області, свідомо чи несвідомо відмовляючись від вторгнення в неї.
В основі раціонального рішення лежить не колишній емпіричний досвід, а об'єктивний аналіз умов, в яких організація діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому. Прийняття раціонального рішення здійснюється в декілька етапів, які були описані в параграфі 2.1. Розглядаються всі альтернативи та наслідки, що можуть виникнути в кожному можливому випадку. Для того щоб раціонально приймати рішення, ОПР повинна зважати на всі можливі цілі, всі можливі альтернативні варіанти рішення проблеми, відносні «за» і «проти» кожної альтернативи і ранжувати їх за ступенем важливості; завжди вибирати альтернативу, що максимізує досягнення мети.
Оскільки рішення приймаються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, що приймає рішення. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані та обережні рішення.
Особи, що приймають та обґрунтовують рішення, повинні бути стриманими (не розгублюватись навіть у кризовій ситуації), енергійними, впевненими у своїх силах; мати значний досвід, достатню освіту та професійну підготовку, відповідні ресурси та повноваження. Психологи вважають, що необхідні для прийняття рішень тверезість, витримка, уміння системно мислити приходять до більшості людей у віці близько 45 років і принаймні до 60 років залишаються досить високими. Але навіть з врахуванням цього, небезпека суб'єктивізму при прийнятті інтуїтивного й адаптаційного рішень не слабшає, вона усувається тільки при розробці та реалізації раціонального рішення.
У теорії управління виділяють також три основні моделі прийняття рішень –класична, поведінкова та ірраціональна модель (табл. 2.2).
Таблиця 2.2