17.До чого зводиться сутність антимонопольного регулювання національної економіки?

Антимонопольне законодавство покликане:

1 – запобігати формуванням монополій;

2 – регулювати діяльності монополістів;

3 – стимулювати конкуренцію;

У сучасному розумінні антимонопольне регулювання економіки є системою правил, що встановлюються урядовими органами, за порушення яких передбачається покарання. Антимонопольне регулювання може мати місце відносно цін, обсягу виробництва продукції, норми прибутку, інформації, що належить фірмі, стандартів якості. Необхідність у такому регулюванні обумовлена прагненням держави обмежити ринкову владу, підвищити ефективність суспільного виробництва, захистити споживача і підтримати якість і інші стандарти послуг, включаючи професійну етику лікарів, юристів і тому подібне. Антимонопольне регулювання економіки покликане також обмежувати запеклу конкуренцію, захищати постачальників від непередбачуваних змін попиту і раптового падіння цін. Воно сприяє забезпеченню значного числа працездатного населення робочими місцями, а також здійсненню більш справедливого розподілу доходів.

До найбільш загальних напрямів антимонопольного регулювання держави відносяться:

-контроль за долею на ринку;

-контроль за злиттям компаній;

-контроль за об'єднанням покупців;

-контроль за монопольними цінами;

-оцінка методів конкуренції на ринку.

У антимонопольному законодавстві будь-якої країни вказуються ознаки монополії. У законодавстві України головною ознакою монополізму є доля фірми на вітчизняному ринку. В даний час вона визначена у розмірі 35 %. У інших країнах передбачаються і інші показники.

Відстеженням формування монополії займається спеціальний державний орган – Антимонопольний комітет, який має представництва у всіх регіонах.

18.Які міри бюджетного регулювання направлені на досягнення цілі забезпечення соціального захисту населення? Надайте пояснення.

Бюджетними називаються методи регулювання економіки, засновані на використанні ресурсів державного бюджету у вигляді асигнувань у національну економіку і соціально-культурну сферу.

Їх головними функціями є:

1.Підтримка розвитку галузей економіки, виробництв і сфер діяльності, невигідних з точки зору ринку, але необхідних для суспільства в цілому: фундаментальна наука, виробнича інфраструктура і т.п.

2.Забезпечення соціальної стабільності суспільства через пом'якшення недоліків ринкової економіки, що призводять до майнового розшарування (за допомогою виплат з безробіття, допомоги малозабезпеченим, дотацій на уримання об'єктів соціальної сфери).

3.Стимулювання вкладень приватного капіталу у виробництва і сфери діяльності, що відповідають інтересам макроекономічної політики держави (за допомогою субсидій на розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, на впровадження прогресивних нововведень з більшим строком окупності та високим ризиком).

У практиці державного регулювання розрізняють такі інструменти бюджетного регулювання:дотації; субсидії; субвенції; пряме бюджетне фінансування; державні допомоги; державні капіталовкладення; державні закупівлі.

Загальним для всіх них є те, що асигнування не потрібно повертати.