27.За якими ознаками класифікуються показники індикативного плану? Наведіть приклади.

Показники індикативного плану носять рекомендаційно-орієнтовний характер. Вони не є адресними (а тим більше примусовими), вони лише інформують громадськість і ділові кола про передбачувану спільну картину стану економіки в майбутньому періоді, про потенційний попит, стан справ у суміжних галузях, стан ринку.

Показники індикативного плану класифікують за різними ознаками. Так, залежно від суті явища чи процесу, що відображається за допомогою показника, виділяють:

• кількісні – характеризують масштаби розвитку економіки (обсяг ВНП, валовий збір зерна тощо);

• якісні, характеризують ефективність використання ресурсів, що використовуються, в цілому, так за окремими їх видами.

Залежно від одиниць виміру: абсолютні (вартісні та натуральні) та відносні (вимірюються у процентах, коефіцієнтах).

В індикативному плані можуть бути як директивні показники – обов’язкові до виконання після затвердження такого плану, так і рекомендаційні. Кількість директивних завдань зведена до мінімуму та включає на сьогодні: державне замовлення, соціально-економічні норми та нормативи, ліміти, податки. Ці показники обов’язкові. Всі інші – носять рекомендаційний характер.

Як відмічалося раніше, всі заходи, показники та завдання індикативного плану групуються у відповідні розділи, утворюючи тим самим певну структуру індикативного плану. Слід відмітити, що структура плану, а відповідно, і кількість його розділів, не є постійною.

25.Які вам відомі загальні інструменти кредитної політики грошово-кредитного методу державного регулювання національної економіки та які наслідки їх застосування?

Загальними заходами кредитної політики є:

*ставка відсотку, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам.

Якщо банк проводить політику скорочення грошової маси в обігу, він підвищує ставки. Підвищення відсоткової ставки Національного банку здорожує кредити і, тим самим, зменшує можливості комерційних банків в отриманні кредиту для поповнення своїх ресурсів, що, у свою чергу, призводить до скорочення їх позик, а значить грошової маси і збільшенню ринкових відсоткових ставок. Підвищуючи відсоткові ставки, Національний банк проводить політику обмеження кредиту, тобто політику кредитної рестрикції.

У разі проведення політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, Національний банк знижує рівень відсоткових ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на кредити, і, отже, кредитну діяльність комерційних банків. Зниження ставок Національного банку є мірою політики розширення кредиту — кредитної експансії.

*встановлення норми обов'язкових резервів для комерційних банків, що входять у національну кредитну систему. Комерційні банки зобов'язані зберігати певний відсоток своїх резервів у Національному банку України. Вона може диференціюватися залежно від розмірів банківських установ, видів притягнених депозитів і інших умов. За порушення встановлених норм резервів стягується штраф або застосовуються інші санкції. Норма обов'язкових резервів періодично передивляється.

Механізм регулювання розміру обов'язкових резервів діє таким чином:

• збільшуючи обсяг обов'язкових резервів комерційних банків, держава тим самим обмежує їх можливості в кредитуванні економіки і знижує кредитну емісію;

• в період пожвавлення економіки держава знижує обсяги обов'язкових резервів, надаючи можливість комерційним банкам розширювати кредитування підприємницької діяльності.