- •1. Предмет і метод адміністративного права
- •4. Принципи адміністративного права України
- •5. Європейські принципи адміністративного права
- •6. Поняття і зміст державного управління
- •7. Державне управління і виконавча влада: співвідношення понять
- •8. Адміністративне право як галузь права, як галузь законодавства і як наука
- •9. Адміністративно-правові норми: поняття, структура, особливості
- •10. Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і по колу осіб
- •11. Форми реалізації адміністративно-правових норм
- •12. Джерела адміністративного прав
- •13. Поняття, структура і види адміністративно-правових відносин
- •14. Система адміністративного права
- •15. Систематизація адміністративного законодавства: поняття і види
- •16. Адміністративна правосуб’єктність: поняття та складові елементи
- •17. Фізичні особи як суб’єкти адміністративного права
- •18. Юридичні особи як суб’єкти адміністративного права
- •19. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •20. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •21. Поняття і види органів виконавчої влади
- •22. Система органів виконавчої влади
- •23. Характеристика взаємозв’язків у системі органів виконавчої влади
- •24. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади.
- •25. Правові засади діяльності органів виконавчої влади
- •26. Форми діяльності та акти Кабінету Міністрів України
- •27. Міністерства як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики.
- •28. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади
- •29. Правове регулювання діяльності інших центральних органів виконавчої влади (державних служб, державних агентств, державних інспекцій, центральних органів із спеціальним статусом).
- •30. Центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом
- •31. Принципи діяльності центральних органів виконавчої влади
- •32. Місцеві органи виконавчої влади: правові засади діяльності і загальна характеристика
- •34. Обєднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •35. Поняття і види адміністративно-правових режимів
- •36. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •37. Форми державного управління: поняття, види і загальна характеристика
- •38. Правові форми державного управління
- •39. Загальна характеристика не правових форм державного управління
- •45. Правовий статус державного службовця
- •46. Право на державну службу та обмеження щодо вступу на державну службу.
1. Предмет і метод адміністративного права
Як галузь українського права (законодавства) адміністративне право України являє собою систему адміністративних правових норм, інститутів та нормативно-правових актів, що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління. Як галузь права воно може бути розглянуто в об'єктивному й суб'єктивному розумінні. В об'єктивному розумінні адміністративне право України характеризується сукупністю адміністративних правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що утворюють його внутрішню та зовнішню форми. Внутрішня форма адміністративного права включає внутрішню побудову - систему адміністративного права. Зовнішня форма характеризується джерелами, що являють собою спосіб зовнішнього виразу змісту адміністративно-правових норм та інститутів.
Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права є такі:
- вони виникають у результаті державної владно-управлінської діяльності;
- суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;
- їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності.
Методи адміністративного права - це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Аналізуючи засоби, за допомогою яких законодавець здійснює правовий вплив на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це зобов'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ряді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань..
Отже, адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.
2. Камералістика і поліцейське право як етапи становлення адміністративного права
Камералістика бере свій початок у 16 ст., коли утверджувалась абсолютна монархія. Напрям у розвитку німецької економічної думки, яка представляла собою сукупність адміністративних і господарських знань, зведення камерального права. Перші праці з камералістики мали теологічний зміст. Представники: Оссеі Бре. Камералістика складається з 3 блоків: - політичного, - економічного, - фінансового
ЇЇ метою було вираження рекомендацій щодо управління різними сферами життя.
Поступово внаслідок боротьби проти феодалів і становлення нового класу буржуазії, зароджується так звана поліцейська держава. Поліцейська держава – це форма абсолютизму, яка існувала в Європі на початку 2 половини 17 ст – початок 9 ст
ОЗНАКИ:
1) урядова опіка і втручання в усі сфери життя
2) відсторонення громадян від участі в державному правлінні
3) наявність розгалуженої бюрократії
Розвязанню цих завдань мало слугувати камеральне право. Засновник – французький вчений Ніколас де Ламарк «Трактат про поліцію». У цій праці окреслюється предмет поліцейської діяльності, а саме – релігія, звичаї, охорона здоровя, публічний порядок, харчування, шляхове господарство, виробництво, службовий персонал.
В Нім засновником канонічного права – Юсті, Роберт фон Моль, Лоренс фон Штейн.
Німецькі вчені – поліцеїсти зазначали, що поліція та юстиція 2 частини 1 цілого. Їх діяльність повинна бути спрямована на створення громадського добробуту.
В Росії канонічне право за татутом 1855 р викладено під назвою «Закони державного благоустрою та благочинства».
Для становлення поліцейської держави – поліцейське право обґрунтовувало необхідність функціонування поліцейської безпеки, поліцейського добробуту, поліції моралі.
Поліцією безпеки охороняється громадський порядок в державі, життя і безпеку громадян, діяльність поліції добробуту полягала в системі різного роду заходів спрямованих на розвиток приватних та державних господарств фізичного стану населення і предметом діяльності поліції моралі – духовний стан населення.
Предметом поліцейського права охоплюється питання які пізніше склали предмет державного, конституційного, фінансового права і політичної економії.
Формування правових держав, де управління базується на законі та чіткого встановлення прав і обов’язків громадян, щодо держави та її органів, призвело до утворення адм. права.
Революція 1987 р спричинила в Франції виникнення адм. права. Для країн з абс мон – утворення адм. права припадає на перші 10-ліття 20 ст. В Німеччині – 2 пол 19 ст.
3. Історичні етапи становлення українського адміністративного права
У загальній історії становлення адміністративного права можна вести мову про такі основні етапи:
1. Виникнення науки камералістики (від нім. «kameralistik» – управління двірцевою казною та майном), який припадає на початок XVIII ст., основний розвиток відбудеться в Німеччині. Зростання потреби у фінансах для утримання держави, чиновників і війська стали головними чинниками виникнення та розвитку наукових знань, що вивчалися камералістикою. У цілому ж слід зазначити, що саме камералістика передовсім забезпечувала раціональне управління державним майном. Саме ця обставина (управлінська) свідчить про зв'язок камералістики та сучасного адміністративного права. 2. Історично обумовлений поділ камералістики на «стару» (вивчала питання фінансів, економіки господарства) та «нову» (питання поліції, мануфактурної, гірничої справи та ін.), що стався у середині XVIII ст. «Нова» камералістика, орієнтуючись на тодішнє розуміння поліції як управління містом, державою, по суті, займалась питаннями державного управління (державної політики) у різних сферах суспільного життя. 3. Становлення поліцейського права (як галузі, призначеної здійснювати внутрішнє управління), родоначальником якого прийнято вважати французького вченого Ніколаса Даламара, який у 1722 р. у своїй праці «Трактат про поліцію» окреслив предмет поліцейського права, а також вказав групи суспільних відносин, об’єднані поліцейською діяльністю. До них належали релігія, охорона здоров’я, громадський порядок, торгівля, дорожнє господарство тощо. Отже, поліцейське право, трансформувавшись із «нової» камералістики, наприкінці XVIII ст. відігравало значну роль у регулюванні суспільних відносин у різноманітних внутрішніх сферах держави.
4. Перехід до адміністративного права (друга половина ХІХ ст.), що стався під впливом буржуазних революцій насамперед Французької революції 1789 р.), коли права та свободи людини були протиставлені всемогутності держави. Методи прямого примусу, що використовувалися поліцейським правом, було модифіковано на підставах верховенства права, ідей про те, що управління повинно базуватися на вимогах закону, з обов’язковим урахуванням прав і свобод громадян, що державне управління не може здійснюватися на власний розсуд чиновників. 5. Новітній етап, який характеризується кардинальним переглядом сутності, змісту та призначення адміністративного права, переходом від державоцентриського призначення адміністративного права та людиноцентриського із акцентом на особу як основного суб’єкта адміністративно-правових відносин та на призначення державних органів на створення необхідних умов для реалізації та захисту права, свобод та інтересів особи
.