МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

Економічний факультет

Кафедра економіки підприємства

ЗВІТ

про виробничу бакалаврську практику з напряму підготовки «Економіка підприємства»

в ТОВ«АгрофірмаГарант» Ставищанського району

Київської області

З __________ по

Студента:

Керівники практики:

Від університету:

Від підприємства: гол. бухгалтер Дорошенко Наталія Василівна

Біла Церква

2012 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….........3

РОЗДІЛ І: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1.Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва……………...…5

1.2.Тенденції розвитку рослинництва в Україні……………….…………...…10

1.3.Сутність ефективності виробництва галузі рослинництва………………..13

РОЗДІЛ ІІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Природні та економічні умови розташування підприємства…….……….17

2.2.Розміри підприємства, його спеціалізація та оцінка виробничих ресурсів……………………..…………………………………………………….20

2.3.Аналіз основних показників господарської діяльності та соціальні умови працюючих……………………………………………………………………….30

РОЗДІЛ ІІІ: ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА…………………………...33

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.

Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших галузей народного господарства.

Рослинницька галузь відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка – це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і самоорганізація завдяки дії основного закону попиту і пропозиції. В становленні ринкової економіки України ця галузь, враховуючи її масштаби, може відігравати виключно важливу роль завдяки специфічним властивостям, які виражаються у високу конкурентність галузі, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що вироблюють переважно ту саму продукцію; а також у перспективі виходу галузі на світовий ринок, цьому сприяють і великі масштаби землекористування і родючості землі.

Проте на сьогоднішній день ця галузь перебуває у досить важкому стані, є низько прибутковою і не високорентабельною. Виробники працюють в умовах ризику і невизначеності, що і спричиняє суттєвий вплив на результати господарювання. Негативний вплив на цю галузь спричиняє і стан її потенціалу, а також різні природно – кліматичні умови.

Ось чому аналіз ефективності виробництва галузей рослинництва є досить актуальною проблемою сьогодення.

Для детальнішого ознайомлення з поставленими питаннями було проведено аналіз діяльності ТОВ«Агрофірми Гарант»

Мета - аналіз виробництва і розподілу продукції рослинництва, виявлення резервів покращання ефективності господарювання.

Завдання: ознайомлення з основними джерелами первинної, вторинної інформації в господарстві; проведення аналізу основних показників господарської діяльності підприємства, і галузі рослинництва, аналіз їх ефективності; виявлення можливостей збільшення урожайності і зниження собівартості культур.

При написані користувався такими вихідними даними, як річні звіти, звіти про фінансові результати підприємства, звіти про рух грошових коштів, Методи дослідження: порівняння, абсолютних та відносних величин.

Робота складається з: вступу, трьох розділів (теоретично-методичні аспекти виробництва продукції рослинництва, організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз виробництва і розподілу продукції рослинництва), висновки і пропозиції.

РОЗДІЛ І: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1.Зарубіжний досвід виробництва продукції рослинництва

На сьогоднішній день сільське господарство України знаходиться у кризовому стані, тому потрібно розробити систему заходів для виходу галузі з кризи. Цими заходами має бути передбачено:

1) Виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

2) Створення умов для нормального економічного зростання сільського господарства України.

Практика функціонування аграрного сектора розвинутих країн з ринковою економікою показала, що ефективно можуть працювати та конкурувати товаровиробники з різними формами власності: державною, кооперативною, приватною, колективною, змішаною. Але основною умовою існування останніх має бути рівноправність і можливість розвитку в умовах ринкової системи та конкуренції.

Так у сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:

• сімейні ферми, власники яких разом із своїми сім’ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;

• спільні ферми, які утворилися шляхом об’єднання власності двох або більше осіб для спільної діяльності;

• сільськогосподарські корпорації - акціонерні підприємства з виробництва сільськогосподарської продукції.

Перехід сільського господарства до ринкових відносин неможливий без створення ринку землі.

Об’єктивно визначена ціна на землю дозволить прискорити дію ринкового механізму в агропромисловому секторі, надати власникам землі можливості ширше залучати інвестиції під заставу землі для розбудови сільського господарства.

Кожна країна, яка має пріоритетною галуззю рослинницьку виробляє три основні сільськогосподарські культури, такі як: зернові і зернобобові, цукрові буряки і картоплю. Проте результати діяльності різняться.

Таблиця 1.1

Виробництво основних сільськогосподарських культур (млн. тонн)

Країни	Зернові і зернобобові культури			Цукрові буряки			Картопля
	2009	2010	2009		2010	2009		2010
1	2	3	4		5	6		7
Україна	39.7	38.8	15.6		14.5	17.3		16.6
Великобританія	19.8	24.0	8.2		9.4	6.6		6.4
Данія	9.5	9.1	3.1		3.4	1.6		1.5
Канада	47.8	37.7	0.00		0.5	4.0		4.6
Китай	408.7	406.4	10.9		11.6	64.0		65.1
Німеччина	50.7	43.9	24.4		26.8	10.9		11.5
Польща	27.6	27.1	13.0		11.7	20.4		15.4
Російська Федерація	84.9	86.6	14.5		15.5	34.5		31.9
США	326.5	300.4	23.4		25.0	20.2		21.0
Франція	62.4	71.2	26.7		33.3	6.5		6.8
Весь світ	2138.5	2084.6	234.2		246.5	308.2		307.4

Так США виробляє найбільші в світі обсяги продукції, вони посідають друге місце за виробництвом зерна ( після Китаю ). Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, третину пшениці. Вони найбільші виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини.

У Франції галузь рослинництва є однією з найрозвинутіших у світі. За виробництвом рослинницької продукції посідає перше місце в Західній Європі. Вона виробляє досить широкий спектр продукції: пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, виноград, фрукти, овочі.

Великобританія – один із провідних виробників галузі. Виробництво забезпечує повністю потреби британців у пшениці, ячменю, вівсі, значною мірою покривається потреба у картоплі, вовні, цукру.

Росія хоча і відчула порівняно високий спад виробництва рослинницької продукції проте залишається одним з провідних виробників. Вона посідає четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових, а за виробництвом ячменю, вівса й жита на першому місці.

Україна виробляє достатній обсяг зернових і цукрового буряка. Виробництво картоплі на низькому рівні.

Важливе значення при вирощуванні культур має технологія їх виробництва. Провідні країни – виробники сільськогосподарської продукції застосовують технології направлені на зниження витрат та охорону навколишнього середовища.

Для прикладу розглянемо технологію виробництва цукрового буряку у Німеччині, адже ця країна одна із провідних по виробництву цієї культури:

• Попередники і проміжні культури:

Використання озимої пшениці в ролі попередника цукрового буряку з 1996 року почало збільшуватися, а озимого ячменю зменшуватися. Інколи як попередників використовують кукурудзу і картоплю. Проміжні культури: гірчиця і редька масляна.

• Обробіток ґрунту і сівба:

По всіх регіонах на цукрових плантаціях стерню обробляють культиватором, а за ним дисковими боронами. Основний обробіток ґрунту проводять плугом. На більшості територій використовують 7-12 рядні сівалки. Міжряддя складає 45 см.

• Мінеральне і органічне удобрення:

На 1 га посівів вносять до 40 кг мінерального азоту, доза калію – 101 –200 кг/га, фосфору - 10 –100 кг/га.

• Боротьба із бур’янами:

Для цього використовують суспільний обробіток грунту. Основними бур’янами є мар біла, ромашка, щириця.

• Міри проти шкідників і хвороб:

В останній час посилилась тенденція до зменшення обробітку грунту перед сівбою інсектицидами. Пряма обробка використовується для знищення цукрової мухи. Хвороби листків по всіх регіонах уперше були зафіксовані в 1998 році. Проти цієї хвороби використовують фунгіциди. Фізіологічні хвороби частіше за все попереджують запобіжним чи ціле направленим удобренням мікроелементами.

• Збір, зберігання і транспортування.

Збільшилось використання техніки, яка знаходиться у власності підрядних організацій. Більшість територій збираються шестирядними бункерами цукровими комбайнами. Після цього проводиться попередня чистка цукрового буряку погрузчиками – очисниками. Збільшується площа буртів з укриттям для зберігання. Транспортування відбувається в основному за рахунок машин підрядних організацій.

Наведена технологія сприяє отриманню позитивних результатів при вирощуванню цукрового буряку.

Важливе значення для отримання позитивних результатів господарювання має державне втручання у процеси ціноутворення.

Рослинницька галузь у більшості країн світу поставлена в нерівні умови стосовно інших галузей економіки, що зумовлює необхідність державного втручання, в тому числі у процеси ціноутворення з метою наближення до цінового паритету з галузями матеріально-технічного забезпечення.

У країнах Європейського Союзу широке застосування знайшли інтервенційні і цільові ціни. Інтервенційні ціни застосовують, коли ринкові ціни знижуються до мінімальних, що гарантуються державою, за межами яких товаровиробники не можуть нормально працювати. Цільові ціни поділяються на контрольні та орієнтовні і установлюються з метою визначення бажаного рівня ринкових цін. Контрольні встановлюються на бездефіцитну продукцію ( зерно, овочі, фрукти ), що йде на експорт, а орієнтовні ціни поширюються на дефіцитну продукцію, щоб стимулювати її виробництво.

Створення ринкового механізму, як переконує досвід країн з розвинутою економікою, є постійно діючою системою активного державного втручання через економічні підйоми в управлінні виробництвом сільськогосподарської продукції.

Практика свідчить про необхідність державної підтримки таких формувань: аграрних бірж, маркетингових формувань, систем кредитування та страхування сільськогосподарського виробництва, створення умов для конкуренції, система підготовки та перепідготовки кадрів.

Всі перераховані напрями сприяють ефективному функціонуванню галузі в розвинутих країнах. Зарубіжні країни майже повністю забезпечують себе продуктами харчування, а також здійснюють її експорт в різні країни.

Проте Україна майже не використовує досвід розвинутих країн, про що свідчать незадовільні результати господарювання. Маючи таку кількість наявних ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції.