Українська література першої половини XX ст.

(з 20-х до 50-х років)

Українська література

20-30-х рр. XX ст.

Ідейно-естетичні шукання українських письменників у 20-ті роки (Розстріляне Відродження). Розмаїття творчих індивідуальностей, стильових тенденцій, течій. Угруповання, організації. Втручання влади в літературний процес. Літературна дискусія 1925-1928 рр. та її значення. Масові репресії письменників, насильницьке нав'язування соцреалістичної естетики в 30-ті роки.

Поезія. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів. Революційний романтизм "перших хоробрих" (В.Чумак, В.Еллан-Блакитний). Неоромантизм Ю.Яновського, О.Влизька. Авангардистська лірика футуриста М.Семенка. Модерністична творчість П.Тичини. "Неокласики" М.Зеров, М.Драй-Хмара, М.Рильський, П.Филипович, Ю.Клен. Експресіоніст Т.Осьмачка. Поетичне експериментаторство В.Поліщука, М.Йогансена.

Типологічна спорідненість творчості Г.Аполлінера, Т.-С.Еліота, Р.-М.Рільке, французьких символістів (П.Верлена, Ш.Бодлера, А.Рембо) з українською поезією 20-30-х рр. Давній духовний світ людини в новітній рецепції "неокласиків".

Проза. Жанрово-стильове розмаїття. Рух "від нове­ли до роману". Найпоширеніші стильові тенденції: революційний романтизм та неоромантизм, імпресіонізм, реалізм та неореалізм, експресіонізм. Тематична новизна, проблемна заглибленість, ідеологічна заангажованість. Проза ліризована (Г.Михайличенко, М.Яловий, А.Любченко), авантюрно-пригодницька, "сюжетна" (В.Винниченко, О.Слісаренко, М.Йогансен, Ю.Смолич). Українське село періоду революції та непу: оповідання Г.Косинки, І.Сенченка. Імпресіоністична проза М.Івченка ("Ранок", "Порваною дорогою", "Земля в цвіту", роман "Робітні сили"). Спроба аналізу суспільних колізій пореволюційної дійсності, ідеологічний контекст ("Бур'ян" А.Головка). Романтична поетизація національно-визвольного руху ("Чотири шаблі" Ю.Яновського). Морально-психологічний мотив втрати Індивідуального "я" ("Смерть" Б.Антоненка-Давидовича). Тематичне розмаїття усмішок Остапа Вишні.

Типологічний зв'язок та вплив прози К.Гамсуна, М.Пруста, С.Пшибишевського на українську прозу 20-30-х років.

Драматургія. Розвиток українського театру ("Березіль" Л.Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка) та драматургії: від ідеологічних агіток до психологічної драми. П'єси В.Винниченка, М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова, Є.Плужника та ін. - на перетині традиції "корифе­їв", зарубіжної класики та модерної драматургії. Новий тип героя, драматичне, ліричне, комічне, сатиричне. Поєднання національних проблем із загальнолюдськими. Вплив панівної ідеології на розвиток української драматургії цього періоду.

В. Винниченко (1886-1951) як засновник нової школи психологічної прози і талановитий драматург.

Нове село в ранніх оповіданнях (“Болото”, “Контрасти”, “Біля машини”, “Голод”). Малюнок із селянських розрухів (“Солдатики”).

Усвідомлення внутрішнього соціального лиха свого перспективного кінця, саркастичні ноти в оповіданні “Суд”.

Сатира і комізм у “малій прозі” (“Малорос – європеєць”).

Стильові риси ранніх оповідань В. Винниченка.

Дитяча тематика у творчості письменника (“Федько - халамидник”, “Комедія з Костелі”, зб. “Намисто”).

Тематика і проблематика роману “Слово за тобою, Сталіне”. “Сонячна машина” – перший соціально-психологічний роман, його особливості. Психологізм людської душі, боротьба внутрішніх сил в оповіданні “Краса і сила”.

Павло Тичина (1891-1967) Життєвий шлях поета. Трагізм його творчої долі - "феномен доби". Загальна характеристика ранньої творчості (зб. "Сонячні кларнети", "Замість сонетів і октав", "Плуг"). Особливості індивідуального стилю: звернення до "вічних" тем, висока культура віршування, потужне ліричне "я" - символ нової людини XX віку, поєднання різних стильових тенденцій (символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму). Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість поезій зб. "Сонячні кларнети". Місце Тичини в модерністичних пошуках новітньої української літератури. Злети поета в ранній творчості і падіння в добу тоталітаризму.

Поема “Золотий гомін” в контексті літератури про визвольні змагання українського народу. Трагізм громадянської війни в епічній драмі “Скарбна мати”, тема жертовності і просвітництва у поезії “Пам’яті тридцяти”.

Страшні картини голоду у творах “Загупало в двері прикладом”, “Хто ж це так із тебе насміятись смів” та ін.

Тема війни у творчості поета (філософська поема “Похорон друга”, поезія “Я утверждаюсь”).

Традиція, європейського модернізму (Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо) у творчості П.Тичини.

Творчий компроміс поета. Друге цвітіння в добу “шістдесятництва” (з-ка “В серці у моїм”). Є. Маланюк про Павла Тичину.

Еволюція художнього методу М.Рильського, основні риси його поетичного стилю, традиції і новаторство в творчості. Художні особливості збірок “На білих островах”, “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”. Видатні постаті культури в творчості М.Рильського (“Шопен”, “Шекспір”, “Бетховен”, “Пан Тадеуш”).

Жанр, мова, особливості поетики та композиції творів “Слово про рідну матір”, “Жага”. Пора “третього цвітіння” (“Троянди і виноград”). Тема мистецтва в творчості поема (“Сонет”). Композиційні особливості поезії “Діалог”. Рильський – перекладач.

Традиція Ш.Бодлера, А.Рембо, П.Верлена в поезії М.Рильського.

Творчість неокласиків. Літературне угрупування “неокласики”, його особливості. Основні риси творчої манери та світобачення його представників: “любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури”.

Творчість М.Зерова (1886-1937) – поета, перекладача, науковця, літературного критика. Сонети М.Зерова, зб. “Камена”. Михайло Драй-Хмара (1895-1937) – поет, науковець. Трагізм творчої долі. Збірка “Проростань”, особливості індивідуального стилю. Творчість Павла Пилиповича (1894-1937). Стильовий екзистенціалізм зб. “Простір”, “Земля і вітер”. Постать Юрія Клена (1891-1947) в українській літературі 20-30-х рр. Перекладницька і науково-практична діяльність. Поема “Прокляті роки”, вірші зб. “Каравели”. Творчість Євгена Плужника (1898-1936). Особливості світобачення і світовираження. Є.Плужник – неореаліст. Його місце в українській літературі ХХ ст. Мотиви, образи зб. “Дні”, “Рання осінь”. Проблематика поем “Галілей”, “Канів”. Михайло Семенко (1892-1937) – футурист. М.Семенко в житті і творчості. Особливості світобачення поета і його “футуристична позиція”. Експериментальність поетики: бароко вість, психологічний імпресіонізм, символізм, публіцистичність. Творча еволюція поета і творча криза з поч. 30-х рр. Поезія В.Свідзинського (1885-1941) як внутрішня самоізоляція і філософська заглибленість (зб. "Ліричні поезії", "Вересень", "Поезії"). "Холодна тиша", "Не в бога смерті і рабства", "Душа поета" - мотиви і образи (через національне, інтимно-особисте - до вічного і вселюдського). Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) "Автопортрет", "Вишні", "Зелена євангелія", "Дороги", "Різдво". Особливості світобачення. Загальна характеристика творчості (зб. "Привітання життя", "Три перстені", "Книга Лева", "Зелена євангелія"). Її аполітичність, метафоричність, наскрізна життєствердність. Поєднання язичницьких мотивів із християнськими. Екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. Міфологічність образу в поезіях Б.-І.Антонича. Спорідненість з ранньою поезією П.Тичини.

"Автопортрет" - мотив самоусвідомлення, самопізнання. Поетичне кредо митця. "Вишні" - використання традиційних народнопісенних тропів як символів національної свідомості. Роздуми про джерела своєї творчості. Одухотвореність світосприймання. "Зелена євангелія" - нерозривна єдність природи і людини. Мотив насолоди життям, радості життя. Ідея життєствердження. Пейзаж крізь призму чуттєвого сприймання ліричного героя. Лемківська конкретика як джерело образних асоціацій. "Дороги" - символіка образів поезії. Ліричний гімн молодості, майбутньому, життю. "Різдво" - поєднання язичницьких і християнських мотивів. Роздуми над поезією Антонича. Міфологізм, асоціативність. Усвідомлене наслідування традиції У.УЇтмена, Р.Тагора, Р.-М.Рільке. "Вишні", "Зелена євангелія" або інші (на вибір).