- •Слов'яни та Римський світ
- •Передумови утворення держави Київська Русь. Зростання ролі Києва.
- •1.3 Розвиток Київської Русі за часів князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава (882-972 рр.)
- •1. Боротьба за княжий стіл.
- •2. Завершення формування Київської держави за князя Володимира.
- •3. Хрещення Русі та його історичне значення.
- •Аналіз теорій виникнення Київської Русі: норманської і антинорманської.
- •2.2. Теорії походження Київської держави
- •Володимир Мономах: нове піднесення України-Руси
- •Культура Київської Русі. Історичне значення держави Київська Русь.
- •2. Передумови створення Галицько-Волинської держави.
- •3. Галицьке князівство, як основа для майбутньої Галицько-Волинської держави.
- •4. Об'єднання Волині і Галичини
- •5.Роль бояр у політиці Галицької землі.
- •6. Боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр
- •7.Розбудова нової держави.
- •8. Складна боротьба з ординцями.
- •II етап (1205—1238) — тимчасовий розпад єдиної держави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними ознаками державного життя у цей час були:
- •2.2. Посилення національного гніту в Україні наприкінці XVI – в першій половині XVII cт.
- •2. Соціально-економічний розвиток України в XVI – і пол. XVII ст.
- •3. Берестейська церковна унія 1596 р.
- •4. Запорізька Січ та її громадсько-політичний устрій
- •5. Перші козацько-селянські повстання наприкінці XVI – на початку XVII ст.
- •6. Понятійний апарат
- •Становище православної церкви у другій половині хvі ст. Берестейська унія.
- •1593 Р. Почала діяти Замойська академія - навчальний заклад вищого типу.
- •25. Запорізька Січ – “християнська республіка”: форма правління, форма устрою.
- •XVII ст, як єдине ціле, породжене одними і тими ж причинами. Так в
- •1. Причини народних повстань.
- •1593 Року він розбив військо Косинського під п‘ятою (тепер село
- •1593 К .Косинський на чолі 2000 козаків вийшов сушею та Дніпром піднявся до
- •II хотів використати у війні Австрії проти Туреччини запорожців. Козаки
- •1594 Року за згодою цього князя він зібрав велике козацьке військо для
- •1594 Року з‘їхалася околична шляхта для звичайних судових засідань.
- •1613-1614 Років на Брацлавщині, а потім наприкінці 1615 - на поч. 1616
- •3. Козацько-селянські повстання 20- 30 років XVII ст.
- •1637 Року на раді в Каневі Павлюк виступив з програмою боротьби проти
- •1. Народні повстання кінця XVI ст. – 20-30 рр. XVII ст були породжені
- •2. Найбільшими народними повстання кінця XVI ст., в ході яких визначну роль
- •1596Рр). Головними рисами цих повстань була масовість – окрім козацтва в
- •27. П. Конашевич-Сагайдачний. Хотинська війна.
- •28. Козацько-селянські повстання 20-х - 30-х рр. XVII ст.: причини, хід подій, результати і наслідки.
- •29. Стан культури України у XVI - XVII ст
- •30. Національно-визвольна війна українського народу (1648-1657 рр.): причини, головні битви, результати.
- •31. Формування української державності в ході Національно-визвольної війни. Б. Хмельницький як полководець і політичний діяч.
- •32. Переяславська рада та її місце в історичній долі українського народу. «Березневі статті».
- •33. Суспільно-політичне становище Гетьманщини у кінці 50-х - початку 60-х рр. XVII ст. Ю. Хмельницький. І. Виговський.
- •34. Поділ України на Правобережну і Лівобережну. П. Дорошенко.
- •35. І. Мазепа та його роль в історії української державності.
- •36. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція.
- •37. Політичне і соціально-економічне життя Гетьманщини у XVIII ст.
- •38. Політичне і соціально-економічне становище Лівобережної України у середині-другій половині XVIII ст. К. Розумовський.
- •39. Запорізька Січ у XVIII ст. Історичне значення Запорізької Січі.
- •40. Народні рухи у хvііі ст.: опришки та о. Довбуш; гайдамацький рух і Коліївщина (і. Гонта. М. Залізняк).
- •§ 5. Народні рухи та повстання в Україні у XVIII ст.
- •41. Входження Північного Причорномор’я і Правобережної України до складу Російської імперії.
- •42. Соціально-економічне становище на Правобережжі і західноукраїнських землях у хvііі ст.
- •43. Культура України у XVIII ст.
- •44. Селянські рухи 20-х – 30-х рр. Хіх ст. В Україні. У. Кармелюк.
- •45. Україна у першій половині хіх ст.: Кирило-Мефодієвське товариство; т. Шевченко.
- •46. Національне пробудження в Галичині: “Руська Трійця” (м. Шашкевич, і. Вагилевич, я. Головацький); “Просвіта”; нтш ім. Т. Шевченка.
- •47. Революційні події 1848-1849 р. Р. На західноукраїнських землях.
- •49. «Великі реформи» царського уряду та їх вплив на соціально-економічне становище в Україні (земельна реформа, реформа місцевого самоврядування, судова реформа, військова реформа).
- •50. Культура України у другій половині хіх ст
- •51. Виникнення українських політичних партій (руп, унт, удп, усдрп): їх програмні цілі та діяльність. М. Міхновський
- •52. Створення туп, його діяльність і програмні цілі.
- •Українські землі в роки Першої світової війни. Усс.
- •54 Угкц і її місце в національному русі на західноукраїнських землях. Митрополит а. Шептицький.
- •55. Розвиток культури України на початку хх ст.
- •56. Утворення та діяльність Центральної Ради. Універсали цр: і-й, іі-й, ііі-й.
- •57. Політична ситуація в Україні в кінці 1917 – початку 1918 рр. Перша війна Радянської Росії проти унр.
- •59. Австро-німецький окупаційний режим в Україні. Розпуск Центральної Ради України.
- •60. Центральна Рада України: причини поразки, історичне значення та уроки.
- •61. Гетьманський режим п. Скоропадського: внутрішня і зовнішня політика.
- •62. Внутрішня і зовнішня політика Директорії і Радянської влади. Посилення громадянської війни в Україні.
- •63. Білогвардійські окупаційні режими в Україні: їх цілі і сутність.
- •64. Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях (листопад 1918 р.). Проголошення зунр. Буковинське віче та його історичне значення.
- •65. Польсько-українська війна 1918-1919 рр.
- •66. Внутрішня і зовнішня політика зунр. Історичне значення Акту Злуки унр і зунр
- •67. Соціально-економічна політика Радянської влади у 1919-1920 рр
- •68. Причини та уроки української революції 1917-1921 рр
- •69. Встановлення Радянської влади в Україні у 1919-1921 рр.
- •70. Політичне, соціальне та економічне становище України після завершення революції та громадянської війни.
- •Неп: відбудова народного господарства. Голод 1921-1923 рр.
- •Тема 10. Союз радянських соціалістичних республік (срср) 1. Економічне і соціально-політичне становище срср у міжвоєнний період
- •Україна у складі срср: історичне значення для українського народу.
- •Національна політика усрр. Українізація: її суть і наслідки.
- •Політичне і соціально-економічне становище України у 1927-1939 рр.
- •Індустріалізація в Україні: хід і наслідки.
- •Запровадження колгоспної системи в Україні у кінці 1920-х – початку 1930-х рр.: хід і наслідки
- •77. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні: причини і наслідки.
- •78. Політичні репресії в Україні у 30-х роках хх ст. “Розстріляне відродження”.
- •79. Політичне, соціальне та економічне становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-х – 30-х рр. Хх ст.
- •80. Початок Другої світової війни. Україна в європейській політиці на початку Другої світової війни
- •81. Соціально-економічний та культурний розвиток західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.
- •82. Напад Німеччини на срср. Оборонні бої на території України влітку і восени 1941 р.
- •83. Сутність і цілі німецького окупаційного режиму в Україні.
- •84. Боротьба українського народу проти гітлерівських загарбників: партизанський рух, підпільні організації, оун-упа.
- •85. Визволення українських земель: наступальні операції радянських військ. Відновлення Радянської влади в урср.
- •86. Наслідки і уроки Другої світової війни для України
- •87. Відбудова і розвиток народного господарства України в післявоєнний період.
- •88. Військово-політична обстановка в Західній Україні у другій половині 40-х років. Завершення радянізації західноукраїнських земель.
- •89. Соціально-економічні і політичні процеси в Україні у 50-х – першій половині 60-х рр., їх характер.
- •90. Соціально-економічний розвиток України у середині 60-х – 80-х рр. Наростання кризових явищ.
- •91. Стан культури в Україні у 50-х – 80-х рр. Посилення русифікації. Рух дисидентів.
- •92. Особливості перебудовних процесів в Україні. Створення політичних партій і громадських організацій
- •93. Відновлення державності України. Акт проголошення незалежності України.
- •94. Референдум і вибори Президента України. Створення снд.
- •95. Шляхи розбудови Української держави: здобутки, проблеми, пошуки (1991-1998 рр.).
- •96. Політичне і соціально-економічне становище в Україні у 1999-2010 рр
§ 5. Народні рухи та повстання в Україні у XVIII ст.
На зламі XVII-XVIII століть значна частина Правобережної України все ще знаходилась під контролем Польщі. Польський уряд продовжував свою колонізаторську лінію, проте був змушений дозволити існування козацьких полків у Фастові, Богуславі, Корсуні, Брацлаві та інших містах, оскільки не міг сам обороняти ці землі від турецько-татарських набігів. Козацькі полки та їх керівники, серед яких виділявся фастівський полковник Семен Палій (Гурко), стали центрами визвольної боротьби на початку XVIII ст.
Селянсько-козацьке повстання почалося у 1702 р. Повстанцям удалося взяти ряд міст, звільнити Київщину, основну части ну Поділля і Волині. Зібравши велике військо, поляки відновили свою владу на Поділлі, жорстоко розправляючись з повстанця ми. Вони стратили близько 10 тис. чол., а 70 тис. селян, запідозрених в участі в повстанні, було скалічено. Але на Київщині повстання тривали.
У 1704 р. на Правобережжя для допомоги Польщі в боротьбі зі Швецією прийшли лівобережні козацькі полки на чолі з Мазепою. За поданням Мазепи цар дозволив заарештувати Палія, якого відправили в Сибір. Палія повернули з Сибіру лише після переходу Мазепи на бік шведів.
У 30-ті роки XVIII ст. в Україні виник повстанський рух, учасників якого називали гайдамаками (з турецького — означає гнати, робити набіги). Перше велике повстання гайдамаків почалося у 1734 р. Приводом до цього стала чутка, ніби цариця Анна Іванівна видала «Золоту грамоту», де закликає не підкорятися шляхтичам. Але справжньою причиною повстання було посилення феодального гніту, релігійного та національного, дуже тяжке становище населення Правобережжя. Центром повстання стало Поділля, а його керівником — начальник надвірних козаків князя Любомирського у Шаргороді Верлан. Гайдамаки звільнили Вінницю, Жванець та Збараж, але зазнали поразки від російських і польських військ. Проте рух продовжувався. Його основним осередком став Чорний ліс (у верхів'ях р. Інгул). Повстанців очолив Гнат Голий (Верлан після поразки повстання 1734 р, втік до Молдавії). Спалахи повстань відбулися у 1736, 1737, 1738 pp. Повстанцям удалося захопити ряд міст (Чигирин, Умань), але зрада одного з ватажків (Сави Чалого) спричинила їх поразку. Проте окремі гайдамацькі напади тривали аж до 1750 p., коли народ піднявся на нові повстання. Гайдамакам знову вдалося взяти ряд міст, але діяли вони роз'єднано і зазнали поразки.
Найбільшого розмаху гайдамацький рух досяг у 1768 р. Він отримав назву «Коліївщина» (від слова «колій» — той, що коле). У цей час польський король підписує угоду з російським урядом про зрівняння православних у політичних правах з католиками. Проти цього виступила частина шляхти, яка об'єдналася в так звану Барську конфедерацію і розпочала масовий терор проти українського населення. Відповіддю на насильство і свавілля польських конфедератів стало повстання під керівництвом запорізького козака Максима Залізняка. Зібравши в травні 1765 р. декілька тисяч повстанців в урочищі Холодний Яр (біля Чигирина), Залізняк вирушив у рейд по Черкащині. Повстанці взяли Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Лисянку. Головного удару вирішено було завдати по Умані. На бік повсталих перейшли уманські надвірні козаки на чолі з Іваном Гонтою. їм удалося взяти Умань, де вони перебили більше 2 тис. шляхтичів, ксьондзів, єврейських лихварів і орендаторів. Поширення повстання на значну частину Правобережжя змусило польський уряд просити допомоги в російських військ. Російські полки оточили повсталих, підступно заманили їх ватажків до себе в табір і схопили. Залізняка як російського підданого судили в Києві і заслали до Сибіру. Ґонту після жахливих катувань стратили. Усього було замучено близько 3 тис. учасників повстання.
Коліївщина була останнім великим селянсько-козацьким повстанням на Україні.
На західноукраїнських землях, де становище селянства було ще тяжчим, ніж на Правобережжі, гнів і незадоволення народ них мас проявлялися в русі опришків. Найбільше прославився ватажок опришків Олекса Довбуш (1700-1745), який очолював цей рух у 1738-1745 pp. На відміну від гайдамаків, опришки діяли невеликими загонами, нападаючи на маєтки, роздавали панське добро селянам, убивали тих, хто особливо жорстоко знущався з народу. Олекса Довбуш був підступно вбитий у 1745 p., але рух опришків тривав.
Селянські заворушення на Лівобережній Україні посилилися після указу імператриці Катерини II у 1783 р. про закріпачення селян на цій території. Найбільшим з них було повстання у с. Турбаях на Полтавщині. На початку XVIII ст. мешканці цього села були вільними козаками, але потім їх виписали з цього стану. У 1776 р. село перейшло у володіння поміщиків Базилевських, які посилили визискування селян. Турбаївці подали позов до Сенату, який, проте, визнав козаками лише 76 сімей (з 2000 жителів). На знак протесту селяни відмовилися виконувати панщину і створили своє самоврядування за козацьким зразком, обравши отамана, суддю та писаря. У червні 1789 р. турбаївці, очолювані братами Рогачками і С. Помазаном, узяли село під повний контроль, обеззброїли військову команду, убили Базилевських і захопили їх добро. Деякий час місцева влада намагалася врегулювати відносини з турбаївцями без застосування сили, але, зіткнувшись з їх непокорою, ввела в село війська, які розправилися з повстанцями. Активних учасників після тілес них покарань заслали до Сибіру, інших переселили в південні райони України. Село, яке потім виникло на цьому місці, стало називатися Скорботним.
Повстання в Турбаях було локальним, але типовим проявом антифеодального руху.