Висновки

Проведене дослідження дало змогу сформулювати основні висновки:

1. В умовах кардинальних змін у політичній, економічній і соціальній галузях життя сучасного українського суспільства існує гостра потреба у виробленні якісно нового підходу до виховання підростаючих поколінь, безпосередньо пов’язаного з організацією цілісного виховного процесу. Дослідження факторів, що впливають на формування особистості, дозволило зробити висновок про те, що освіта як суспільний інститут завдяки цілеспрямованому вихованню здатна здійснювати успішну соціалізацію молоді за умови її тісної взаємодії із соціальним середовищем.

У зв’язку з цим у сучасній вітчизняній педагогічній науці особливої актуальності набула проблема організації цілісного виховного процесу, забезпечення єдності виховних впливів школи й соціального середовища, успішної соціалізації особистості.

2. Соціальне становлення особистості є актуальною соціальною проблемою, предметом аналізу вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів, педагогів тощо. Діяльність освітніх навчальних закладів правомірно розглядати як соціально-педагогічну, таку, що створює умови для успішної соціалізації особистості – складного багатоаспектного процесу формування і розвитку особистості як суспільної істоти, під час якого складаються різноманітні зв’язки особистості з суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних якостей, формується активність і цілісність особистості, набувається соціальний досвід. Соціальне становлення молоді у навчально-виховному процесі відбувається у двох взаємопов’язаних аспектах: соціалізації та індивідуалізації, збалансованість яких є гарантом життєвої компетентності.

3. Першорядного значення вищесказане набуває, якщо йдеться про молодь – майбутню інтелектуальну, управлінську, політико-економічну еліту країни. Вона, маючи величезний творчий потенціал, здатна реально впливати на перебіг подальших перетворень в Україні. Така соціальна роль і суспільно-історичне призначення потребують особливої уваги до неї з боку інститутів влади й освіти, де відбувається професійне й громадянське становлення майбутнього країни. Сучасна молодь є найбільш мобільним і активним учасником змін, які відбуваються в соціумі. Тобто, вона може швидко перебудовуватися й долати перешкоди, які виникають.

Зміни, які відбуваються нині у ВНЗ, суттєво позначаються на процесі адаптації студентів до нових умов життєдіяльності. Простежується перехід: адаптація – соціальна адаптація – соціалізація.

Виходячи з сучасних умов життєдіяльності студентства, визначальним є процес соціалізації, який включає в себе механізми соціально-психологічної адаптації та відповідає динаміці розвитку особистості, суспільства і держави.

Особистість молодої людини як об’єкта соціалізації, на якого спрямована дія, може одночасно бути і суб’єктом соціальної дії в системі суспільних відносин. Це двосторонній процес, який забезпечує саморозвиток суспільних стосунків, збереження їх структурної цілісності, що визначає спрямованість життя людини і дає їй можливість для самореалізації. На цьому етапі завершується соціалізація через систему освіти, закладаються основи подальшої соціалізації в самостійній професійній діяльності, а також коригуються життєві цілі на подальший самостійний життєвий шлях.

4. Розв’язання проблеми успішної соціалізації неможливе без звернення до передового педагогічного досвіду розвинених країн світу, що мають сформовані традиції в галузі інтеграції та ефективного узгодження дій усіх учасників виховання.

Особливий інтерес викликає досвід Франції. Упродовж довгого часу французька школа функціонувала поза соціумом, відокремлено, займаючись виключно навчанням дітей. Виховання розглядалося як справа сім’ї та церкви. За останні десятиліття французька загальноосвітня школа зуміла стати відкритою соціально-педагогічною системою, накопичила ефективний досвід співробітництва з різноманітними виховними інститутами.

5. Велике значення має осмислення й творче використання форм і методів спільної діяльності французької середньої школи й сім’ї, які будуються на основі рівноправного партнерства. Інтерес для сучасного українського суспільства становить організована діяльність батьківських асоціацій та федерацій у Франції, які є стратегічним місцем зустрічей сім’ї, школи й громадськості. Нажаль у нашій країні батьки беруть участь у виховному процесі тільки під керівництвом школи й не виступають самостійною силою, здатною відстоювати власні інтереси.

Теоретичні ідеї та практичний досвід взаємодії французької середньої школи та соціального середовища можуть стати позитивним фактором створення й оптимізації виховного процесу в Україні.