Міністерство освіти та науки України Кролевецький інститут ім.О.Довженка

Курсова робота

з

технології соціально-педагогічної діяльності

«Особливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми-наркоманами»

Студента 4 курсу, 43-СП групи Соціально-гуманітарного факультету Новосельця Романа Юрійовича

Науковий керівник: Шведова А.В.

Кролевець-2008 р

Зміст

Курсова робота 1

Зміст 1

II. Підхід, заснований на афективному (емоційному) навчанні. 16

III. Підхід, заснований на впливі соціальних факторів. 16

IV. Підхід, заснований на формуванні життєвих навичок. 17

V. Підхід, заснований на розвитку діяльності, альтернативної вживанню наркотиків. 18

VI. Підхід, заснований на зміцненні здоров 'я. 19

VII. Копінг-профілактика, спрямована на навчання людини подоланню стресу, подолання його. 19

Вступ.

Наркоманія сьогодні розглядається як соціальна патологія, що належить до глобальних проблем сучасності. Соціологічне вивчення наркоманії дозволяє розкрити її соціальні механізми, що не лежать на поверхні (латентні).

Проблема адиктивної поведінки взагалі і наркоманії зокрема за своєю природою є комплексною проблемою. Вона має декілька аспектів. Серед них можна виділяти медичний, психологічний, юридичний, соціальний... Нас, ні в якому разі не принижуючи значення інших аспектів, цікавить соціально- педагогічний аспект цієї проблеми. Дотепер він залишається недостатньо розробленим.

Соціологічний т<)хк) щодо дослідж-ення наркоманії дозволяє:

• визначити соціокультурні чинники, що сприяють і перешкоджають виникненню і розвитку наркотичної залежності;

• виявити основні тенденції розвитку наркоманії як особливої, головним чином підліткової та молодіжної, субкультури;

• виявити соціокультурний механізм прилучення людини до наркотиків;

• з'ясувати відношення різноманітних груп населення ! соціальних інститутів до проблеми наркоманії, а особливо до проблеми споживання наркотиків;

• проаналізувати мотиви споживання наркотиків серед різноманітних груп населення.

Такий підхід, на наш погляд, може послужити теоретичною базою при розробці комплексної програми профілактики споживання наркотиків (й інших адиктивних речовин) у дітей. Подібна комплексна програма повинна існувати у формі соціальної технології профілактики адиктивної поведінки., і містити в собі всі аспекти цієї проблеми (біопсихосоціальний підхід). Це обумовлено тим, що окремі, вузькоспеціалізовані підходи (юридичний або медичний) показали слабку ефективність в умовах епідемічного поширення наркотиків. Саме соціологічний підхід у силу своєї комплексності повинний бути покладений в основу соціальної технології профілактики адиктивної поведінки.

Актуальність проблеми профілактики наркоманії обумовлена цілою низкою чинників: соціальних, економічних, психологічних і біологічних. Сьогодні спеціалісти не мають коливань в оцінці наркологічної ситуації поширення наркоманії в Україні прийняло епідемічний характер, охопило всю територію країни, особливо південну її частину. І, що викликає особливу тривогу, утворився кримінальний ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань. Посадові особи ОВС і охорони здоров'я вважають, що в країні вже існує наркомафія [1, с. 56].

Підлітки, із властивої цьому віку особливою чутливістю, виявляються найбільш незахищеними, уразливими, самотніми й психологічно безпомічними перед життєвими труднощами. Часто вони не готові до нових жорстоких вимог суспільства, не здатні зробити самостійний вибір і взяти на себе відповідальність за своє поводження, за своє майбутнє, і тому часто виявляються в стресових ситуаціях. Не маючи життєвих навичок, не вміючи вибирати ефективні способи зняття напруги, які давали б їм можливість зберегти свою індивідуальність і сформувати здоровий й ефективний стиль життя, вони не справляються із численними проблемами. Це приводить до дезадаптивного й саморуйнуючого поводження, у тому числі, зловживанню наркотиками й іншими психоактивними речовинами.

Батьки й педагоги не завжди мають достатні навички, що дозволяють робити необхідну психологічну й соціальну допомогу дітям. Відбувається втрата зв'язків між старшими й молодшими поколіннями. Така грань, що колись розділяла «старших» й «молодших», різко збільшується й наближається до прірви нерозуміння. Все це обумовило необхідність розгляду в нашому дослідженні причин і факторів підліткової наркоманії. Велике значення має організація соціально-педагогічної профілактики наркоманії.

У сучасній літературі з'являється усе більше статей і публікацій, які присвячені профілактиці наркоманії серед підлітків.

М.І. Рожков, М.А. Ковальчук [21] виділили причини, що впливають на вживання наркотиків дітьми й підлітками: соціально-економічні, конституціонально-бюлогічні, соціальні, індивідуально-психологічні. Н.А. Сиротою, В.М. Ялтонським [23,24,25] розроблена класифікація факторів ризику й захисту від уживання психоакіивних речовин; ними виділені основні сучасні профілактичні підходи до зловживання наркотиками й іншими психоактивними речовинами. Проведені ними дослідження показали, що діти, що одержують різні види підтримки від родини, друзів, значимих для них осіб, найбільш стійкі до негативних впливів соціального середовища. Цими ж ученими в 1994 році була запропонована концептуальна модель профілактики наркоманії і токсикоманії, на базі якої були розроблені профілактичні програми для школярів підліткового віку. З.В. Коробкіна, В.А. Попов [11] визначають вікову градацію інтересу підлітків до наркотиків. Е.М. Щербакова на основі проведених соціологічних досліджень відзначає, що на сьогоднішній день в Україні налічується більше 2 млн. чоловік, що постійно вживає наркотики. Тих, хто хоча б раз пробував їх, і, отже, є потенційним споживачем, - більше 4 млн. Щорічно число хворих збільшується на 5%, і, за прогнозами фахівців, до 2010 р. ситуація буде погіршуватися.

Як показує короткий аналіз досліджень, в області соціально-педагогічної профілактики наркоманії зроблено багато чого. Однак, як показує аналіз педагогічної практики, педагоги, психологи й соціальні педагоги мають потребу в науково обгрунтованих рекомендаціях із цього питання По суті справи ми маємо протиріччя між потребами практики й рівнем розробленості обраної нами області соціально-педагогічної науки. Це й визначило вибір теми й проблеми нашого дослідження.

Проблема дослідження: які соціально-педагогічні умови ефективності профілактики наркоманії серед підлітків⁷ Рішення цієї проблеми становить мету нашого дослідження.

Об'єкт дослідження: формування здорового способу життя підростаючого покоління, а його предмет - соціально-педагогічна профілактика наркоманії серед підлітків.

Гіпотеза нашого дослідження заснована на тім, що профілактика наркоманії серед підлітків буде ефективною, якщо в шкільну програму будуть уведені заняття по профілактиці вживання психоактивних речовин серед дітей, а головне буде розроблятися система профілактики наркоманії на д ержаві і ол іу р іві і і .

Відповідно до проблеми й предмету в дослідженні поставлені наступні завдання:

1. Дати характеристику дитячої наркоманії як соціально-педагогічної проблеми.

2. Проаналізувати основні напрямки профілактики наркоманії серед підлітків.

3. Виявити й обґрунтувати соціально-педагогічні умови ефективності профілактики наркоманії серед підлітків.

4. Провести роботу з профілакі ики наркоманії серед учнів ЗОІІ1 №2.

5. Зробити узагальнюючий висновок до нашого дослідження.

Для рішення поставлених у дослідженні завдань були використані різні методи, що доповнювали один одного. Ця система методів містила в собі теоретичний аналіз педагогічної й психологічної літератури, вивчення масової соціально-педагогічної практики, спеціальну експериментальну роботу, спостереження, опитні методи, анкетування та профілактичну бесіду.

Експериментальною базою дослідження була ЗОНІ №2 міста Кролевець. (Зокрема учні 10-А та 10-Б класу).

Розділ І. Соціально-педагогічна діяльність і дітьми-наркоманами.

1.1. Причини підліткової наркоманії як соціально-педагогічної проблеми.

Наркоманія - захворювання, що виражається у фізичній або психічній залежності від наркотичних засобів, непереборному потязі до них, що поступово приводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій організму. [1, с.56]

Уживання наркотичних речовин стало серйозною молодіжною проблемою, а протягом останнього десятиліття її вже відносяіь до числа дитячих і підліткових проблем, що характеризується:

1. Масовим збільшенням зловживання наркотичними препаратами серед дітей і підлітків, причому в підлітків потяг до наркотику дуже довго залишається психологічним;

2. «Омолодженням» контингенту осіб, що вживають наркотичні засоби, до віку 12-13 років;

3. Переходом від «легко доступних» психоактивних речовин (транквілізатори, барбітурати, препарати конопель), до таких дорогих і престижних наркотиків, як кокаїн, героїн, «екстазі», що наносять більш руйнівну дію на організм підлітків, що викликають швидке звикання до наркотиків й, що приводить до деградації особистості;

4. Задоволенням цікавості підлітка щодо дії наркотичної речовини; пізнанням задоволення, нового, хвилюючого й досвіду, що таїть небезпеку, досягненням почуття повного розслаблення;

5. Зміною соціального статусу підлітків, початківців уживати наркотичні препарати. Якщо ще років п'ять тому назад це були діти з неблагополучних родин, де провідними були такі асоціальні фактори, як пияцтво й кримінальність батьків, жорстокі внутрішньо-сімейні відносини, то на сьогоднішній день число наркоманів поповнюється підлітками із благополучних родин з високим статком. Існуюча в цих родинах фінансова воля підлітка, невисокі морально-етичні норми приводять до формування особливої молодіжної субкультури, у якій провідною цінністю стає вільне проводження часу, а наркотики виступають атрибутом певного стилю життя;

6. Слідування молодіжній моді. Так, популярним видом молодіжних розваг стають нічні дискотеки, де поширюються психоактивні речовини «для невтримних веселощів». Для загострення сприйняття модної музики, сексуального розгальмування молоді люди починають приймати психостимуляторий психотропні речовини;

7. Поширенням міфів про наркоманію: міф перший - «я тільки спробую, це не страшно й не небезпечно»; міф другий - «я в будь-який час можу відмовитися, я не наркоман»; міф третій - «алкоголь і тютюн - це теж наркотики, але людина приймає їх і це є суспільно прийнятим, тому немає нічого страшного в прийнятті легких наркотиків. Небезпека даних міфів складається в недооцінці наркотиків, після першого ж прийому яких погіршуються всі компоненти здоров'я - фізичні, генетичні, соціальні, психологічні, і цей процес стрімкого падіння не зупиняється. Серед причин, що впливають на вживання наркотиків дітьми й

підлітками, можна виділити наступні: соціально-економічні, конституціонально-біологічні, соціальні, індивідуально-психологічні. [4, с.26] І. Социїльно-економічна група причин ділиться на дві підгрупи: 1) причини глобального характеру: 2) традиційні причини. До причин глобального характеру відносять:

• останнім часом Україна стає великим ринком збуту наркотиків: у зв'язку з інтеграцією у світову ринкову систему границі країни усе більше стають прозорими, що сприяє її включенню в сферу світового наркобізнесу;

• географічне положення: Україна перебуває на перетинанні світових торговельних шляхів, вона граничить із регіонами, де широко розповсюджений наркобізнес, та і в ній самій розташовані гак називані «наркозони»;

• прилучення української молодіжної культурно-досугової сфери до розповсюджених у світі модним культурним плинам, що включають як системний елемент споживання наркотиків (різні варіанти «наркофілософії», музично-танцювальні стилі типу «кислотної долі», «рейва»). Наркотики, як видно, стають складовою частиною не тільки молодіжного способу життя, але молодіжної субкультури. Традиційні причини - це причини, властиві тільки нашій країні, окремим

її регіонам, шарам і групам населення. До них можна віднести; [2, с 25]

• агресивність соціально-політичної й соціально-економічної ситуації в країні в цілому й в окремих її регіонах.

• руйнування існуючої тоталітарної системи моральних і поведінкових цінностей без достатньої заміни її чіткою ієрархією прийнятих у цивілізованому світі загальнолюдських ідеалів і гуманних норм поводження, що обумовлює пасивну соціальну позицію відносно наркотиків;

• толерантне відношення серед населення до таких явиш, як алкоголізм і паління. Не можна сказати, що кожен алкоголік або курящий стане наркоманом. Але ймовірність такого переходу значно виша в даної категорії, чим у тих, хто негативно ставиться до алкоголю й попону.

II. До причин конституціонально-біологічного характеру звичайно відносять спадкоємну обтяженість психічними або наркологічними захворюваннями: [6, с.55]