60.Мікроскопічна будова стінки тонкої і товстої кишки

Мікроскопічна будова товстої кетпии. Мікроструктура стінки товстої кишки подібна до такої стінки тонкої кішки, однак мас деякі особливості. Слизова оболонка товстої кишки не утворює' ворсинок. Серед її еліпітеліоцитів переважеу більшість становлять ь келихоподібні клітини. Слизова оболонка відхідникової частини Прямої кишки вкрита багатошаровим плоским епітелієм. У власній пластинці слизової оболонки знаходиться багато крипт і скупчень лімфоїдної тканини. У кишках, що мають теніії. поздовжній шар м'язової оболонки розвинений нерівномірно. Він переважно сконцентрований у ділянці тенії. М'язова оболонка кінцевої частини прямої кишки утворена скелетною м'язовою тканиною. Вона формує окремі м'язи прямої кишки та відхідника.

Зовнішньою оболонкою частина прямої кишки, яка розташована за межами тазової порожнини, е адвентиція.

61. Будовз апарат дихання, Мікроскопічна будова стінки повітроносних шляхів . Апарат дихання утворюється повітроносними

шляхами ( ніс з носовими порожнинами, носоглотка, гортань, трахея, бронхи ) респіраторні шляхи( ацинуси або частки легень ) Функцій:

1. Газообмін між зовн, Сєредовишем І кровю в організма

2. Містить орган нюху і орган звуку.

3. Участь у терморегуляцій (віддача тепла)

4. імунний захист

Ніс (nasus) — ділянка голови тварини в лецевому відділі черепа, де розмішені нсові порожнини. Ніс має спику (дорсальна), бічні стінки (латерально) корінь (каудально) та верхівку з ніздрями (ростральну).Форма ніздрів округла - у свічі, кругла 5 виріскаю у собаки, неправильно у ВРХтз перезернотой коми -коня.

Верхівка носа у свин -рило, у 8РХ - носо- губне дзеркало, у ДРХ - носове дзеркало. В норлі! у тварини верх.носа волог,холодна, відсутнє вслося. Носова порожнина- сауит пазі- цеє початок повітреносних шляхів, входом- ніздрі вихія-хоани. Кожн* порожнина має 4 носових входи:

1. Дорсальний (розташування між спинкою носа, зак. сліпо веде до нюхового епітелію(запах)).

2. Середній( запах між носовими, несе повітря при носові пазухи (синуси)); верхньощелепна, лобова, піднебіна, де повітря зігрівається і зволожується.

3. Вентральний (самий широкий, знак між вент. нос. раковиною та дном носової порожнини)

4. Загальний носовий хід- це поч. і закінчення для 3- носових ходів. Гортань іагупх проходить повітря з носоглотки в трахею та навпаки. Основа скіл з 5 хрящів:- щитоподібних, кільцеподібних надгортанний,та пара черпакуватих . Всі з'єднані головними звуками .

Трахея їїасіїеа - непарний орган , що скл. з трубоподібний незамкнених кільцевих хрящів з'єднаних кільцеподібними зв'язками. Розташування в ділянці шиї вентрально, в грудній порожнині грудним хрябцем роздвоюється, утвор. біфуркацію.

Гістобудова стінки повітряних шляхів: Зовнішній (утвор. Адвентиції, з в грудній порожнині сирознв оболонка).

Середній шар - волокнисто- м'язові хрящовий.

Внутрішній- слизова оболонка, порита епітелієм псевдо багатошаровий війчастим.

62, Макрз- і мікроскопічна будова легень, особливості їх будови у різних тварин.

Легені pulmone-s парний паринхемантозн- • орган, світло- рожевого кольору кону подібної форми.

У ВРХ-доре виражені частини верхівкові (при) поділ. На 2. частини.

До крн. Відгалужуються трахейний бронх. Маса 0,6 %

У коня є глибокі серцеві вирізки серцева : діафрагмальна злиз. в одну . Маса 1,43%. У свині добе виражені частини видовженої фор; є додатковий трахейний бронх до краніальне чатки. Маса 0,85%.

У собоки-частки особливо виражені вирі;,. . досягають основних бронхів . Легені

Ззовні вкриті серозною оболонкою. До їх складу входять повітроносні шлях, распіраторкі ВІДДІЛи: (ацинуси), що утв. паренхіма і сполучноткан.ин - - строма

63. Органи сечовиділення,їх морфологічна характеристика

Органи сечовиділення птахів складаються з нирок і сечоводів, що впадають у середню частину клоаки. Сечового міхура і сечівника немає. Нирки забезпечують виведення з крові кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води і солей з організму у вигляді сечі. Вони у птахів довгі, розміщені у заглибинах (ямках) попереково-крижового відділу хребетного стовпа і клубових кісток. У них виділяють три частки: передню, середню і задню. Вісцеральна їх поверхня горбиста, забарвлення — темно-коричневе. Відносна маса 1-2 %. У курей абсолютна маса нирок досягає 12 - 21 г. Зовнішня поверхня вкрита сполучнотканинною сболог: і кою, а вісцеральна ще й очеревиною. Кожна частка нирок птахів, як і нирок ссавців, містить кіркову І мозкову речовини.

Сечоводи беруть початок всередині ниркових часток. Вони у вигляді звивистих трубочок прямують по медіальному краю ни¬рок і відкриваються у середній відділ клоаки.

Сечовід (ureter) — парний трубчастий орган, який проводить сечу з нирки в сечовий міхур . Він розміщений на бічній стінці, черевної порожнини. Злегка звисає, утворюючи коротку складку очеревини — сечостатеву складку. У сечоводі розрізняють черевну й тазову частини. В тазовій порожнині сечовід переходить на дорсальну стінку сечового міхура, косо пронизує її і, пройшовши певну відстань (3 - 5 см) між м'язовою й І, слизовою оболонками, відкривається біля шийки сечового міхра. Таке розміщення сечоводу з оболонками сечового міхура запобігає зворотному відтоку сечі.

Сечовий міхур {vesica urinaria) — непарний, еластичний, ' порожнистий орган овальної форми (див. рис. 6.37), що виконує | роль резервуара, л якому накопичується сеча. Його розмір, я і відповідно і форма, змінюється залежно від наповнення. Порожній сечовий-міхур має округлу форму, зморшкуватий, з товстими стінками. Сечовий міхур розміщений на дні тазової порожнини і в наповненому стані звисає в черевну порожнину. В сечовому міхурі розрізняють тіло, верхівку і шийку, що спрямо-вана каудально і переходить у сечівник. У ділянці шийки м'язова оболонка утворює стискач шийки сечового міхура.

Дорсально сечовий міхур межує з прямою кишкою (у самців) і з маткою та піхвою (у самок).

Сечівник (urethra) мас значні статеві особливості. У самок він широкий і короткий, має вигляд прямої трубки, що починається від шийки сечового міхура, спрямовується назад і вгору. Він відкривається в нижню стінку статевих органів на межі між піхвою і сечостатевим присінком — зовнішнім отвором сечівника. .Перед відкриттям у статеві органи м'язова оболонка стінки сечівника формує стискач сечівника. У -жуйних і свиней на нижній стінці, сечівника, перед його відкриттям у сечостатевий присінок, є значний підсечівниковий випин.

У корови сечівник завдовжки' ЗО - 14, у кобили -6-8 см. У самців сечівник майже відразу з'єднується . із сім'явипорекувальною протокою, утворюючи сечостатевий канал. Сечівник починається внутрішнім отвором у шийці сечового міхура, я зовнішнім отвором закінчусь на головці статевого члена. ^

Мікроскопічна будова сечовивідних шляхів. Стінка сечоводів, сечового міхура і сечівника утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою, серозною. Слизова оболонка складається з епітеліального шару і власної пластинки. Епітелій перехідний. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини. У коня в ній є залози. М'язова оболонка представлена гладкою м'язовою тканиною і добре розвинена. В стінці сечоводу і сечового міхура вона формує три шари: внутрішній і зовнішній поздовжні і середній коловий. Зовнішньою оболонкою ділянки шийки сечового міхура і сечівника є адвентиція.

Стінка ниркових чаш і миски також утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою та адвентицією. Слизова оболонка має таку саму будову, як і слизова оболонка сечоводів, сечового міхура та сечівника. М'язова оболонка виражена слабко і. представлена знутр.иігаім коловим і зовнішнім поздовжнім шарами. Адвентиція утворена пухкою сполучною тканиною.