10. Поняття прибутку (збитків) та основні напрямки використання чистого прибутку підприємства.

Відповідь. Прибуток (збиток) – це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Прибуток як категорія ринкових стосунків виконує наступні функції:

• характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства;

• є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;

• є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Певну роль грають і збитки – вони висвічують помилки і прорахунки в напрямах використання фінансових коштів, організації виробництва і збуту продукції.

Відповідно до П(С) БУ № 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток характеризується як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

У загальному вигляді прибуток (збитки) може бути отриманий як від реалізації продукції (робіт, послуг), яка випускається (виконується) підприємством, так і від іншої діяльності: реалізація купувальних матеріальних цінностей, здача в оренду основних фондів, пайова участь в спільних підприємствах тощо.

Відповідно до класифікації видів діяльності підприємства визначають наступні види фінансових результатів (П(С) БУ № 3 “Звіт про фінансові результати”):

1. Валовий прибуток (збиток) – різниця між виручкою від реалізації продукції (без ПДВ, акцизу й ін.) і собівартістю реалізованої продукції.

2. Фінансовий результат (прибуток або збиток) від операційної діяльності (тобто від будь-якої діяльності, не пов'язаної з фінансовою та інвестиційною).

3. Фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності (тобто операційною, фінансовою та інвестиційною) до оподаткування і після оподаткування.

4. Чистий прибуток (збиток) - фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування, скоректований на величину податку від надзвичайного прибутку.

Керівництво підприємств самостійно приймає рішення про шляхи розподілу чистого прибутку. Можуть бути запропоновані наступні напрями (фонди) розподілу прибутку, які залишаються у розпорядженні підприємства:

1. Розвиток виробництва – засоби використовуються для фінансування капітальних вкладень по впровадженню нової техніки, технології, автоматизації виробництва, поліпшенню якості продукції (розширення, реконструкція, модернізація тощо).

2. Соціальний розвиток – засоби призначені для поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування персоналу підприємства.

3) Матеріальне заохочення працівників підприємства – додаткові виплати, премії, винагороди (як у грошовій, так і натуральній формі) понад засоби фонду оплати праці.

4) Резервний (страховий) фонд – на випадок непередбачених обставин (для АТ він обов'язковий і повинен складати 25 % від статутного фонду підприємства).

11. Сфери та галузі економіки.

Відповідь. Підприємство характеризується певною галузевою приналежністю і займає особливе місце в системі національної економіки. При аналізі суспільного господарства в економічних дослідженнях зазвичай використовуються такі поняття, як сфера і галузь економіки.

Сфери економіки. З точки зору участі в створенні сукупного суспільного продукту і національного доходу суспільне виробництво підрозділяється на дві крупні сфери: матеріальне виробництво і невиробничу сферу.

До матеріального виробництва відносяться промисловість, сільське і лісове господарство, вантажний транспорт, зв'язок (обслуговуюче матеріальне виробництво), будівництво, торгівля, громадське харчування, інформаційно-обчислювальне обслуговування, інші види діяльності сфери матеріального виробництва.

До невиробничої сфери відносяться житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, зв'язок (обслуговуючі організації невиробничої сфери і населення), охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення, освіта, культура і мистецтво, наука і наукове об­слуговування, кредитування і страхування, діяльність апарату органів управління.

Галузі економіки. Сфери економіки підрозділяються на спеціалізовані галузі. Галузь - група якісно однорідних господарських одиниць (підприємств, організацій, установ), які характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного розподілу праці, однорідною продукцією, які виконують загальну (специфічну) функцію в національному господарстві.

Наприклад, сфера матеріального виробництва включає галузі, в яких створюються необхідні для життя і розвитку суспільства засобу виробництва і предмети вжитку.

Галузеве ділення економіки є результатом історичного процесу, розвитку суспільного розподілу праці.

Найскладніша і розвиненіша галузь – промисловість - підрозділяється на промислові комплекси: машинобудівний, гірничодобувний, металургійний, хіміко-лісовий, паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), військово-промисловий комплекс, легку, текстильну, харчову промисловість тощо.

Кожен промисловий комплекс, у свою чергу, ділиться на галузі промисловості. Машинобудування включає автомобілебудування, верстатобудування, важке, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, приладобудування, радіоелектронну промисловість, електромашинобудування і багато інших галузей. Хіміко-лісовий комплекс складається з галузей хімічної, мінеральних добрив, деревообробної, целлюлезно-паперової та ін.