19. Склад фонду оплати праці.

Планування фонду оплати праці (ФОП) здійснюється з врахуванням його складу (відповідно до “Інструкції про статистику заробітної плати”, затв. Міністерством статистики України від 11.12.95 р. № 323):

• фонд основної заробітної плати;

• фонд додаткової заробітної плати;

• інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу у відповідності за встановленими нормами праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (наприклад, надбавки і доплати за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів; за керівництво бригадами бригадирам з числа працівників, не звільнених від основної роботи; персональні надбавки; за поєднання професій; оплата за працю у вихідні і святкові (неробочі) дні, в наднормовий час; винагороди за вислугу років, стаж роботи тощо).

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які виробляються понад встановленими вказаними актами норм (наприклад, винагороди за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції; матеріальна допомога; одноразові заохочення тощо).

Для робітників-відрядників річний фонд основної (тарифної) заробітної плати визначають за формулою:

ЗП тар. (сд.) = В * ( t 1* h 1 + . + t n* h n),

де В – річний обсяг випуску продукції, нат. од.;

t 1, t n – трудомісткість виготовлення продукції на першій і подальших операціях, хв. (сек.);

h n, h n - годинні тарифні ставки для робіт, які виконуються на першій і подальших операціях, грн../ год.

Для рабочих-повлеменщиков річний фонд основної (тарифної) заробітної плати визначають за формулою:

ЗП тар. (повр.) = Т еф. * К зм. * (h 1 * Ч сп.1 + … + h n * Ч сп..n ),

де Т еф. – ефективний річний фонд часу роботи одного робітника в році, годин.;

h 1, h n - годинні тарифні ставки першого і подальших розрядів, грн../ год.;

Ч сп.1, Ч сп..n - облікова чисельність робітників в одну зміну відповідно за розрядами робіт, чол.;

К зм. – коефіцієнт змінності, число змін за добу.

20. Поняття та склад калькуляції собівартості продукції.

Відповідь. Угрупування витрат за економічними елементами не дозволяє здійснити контроль і аналіз витрат за їх цільовим призначенням в процесі виробництва (по цехах, ділянках і видах виробів) і не показує на які цілі або потреби здійснені такі витрати. Тому необхідне угрупування витрат за статтями калькуляції, по якій і обчислюється собівартість конкретного вигляду продукції. Класифікація витрат за калькуляційними статтями витрат розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за наступними статтями калькуляції:

• сировина і матеріали;

• купувальні напівфабрикати і комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

• паливо і енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (віднімаються);

• основна заробітна плата виробничих робітників;

• додаткова заробітна плата виробничих робітників;

• відрахування на соціальне страхування;

• витрати на вміст і експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати;

• попутна продукція (віднімається).

У статтю калькуляції «Сировина і матеріали» включають вартість:

сировини і основних матеріалів, допоміжних матеріалів тощо.

До статті калькуляції «Паливо і енергія на технологічні цілі» відносять витрати на всі види палива і енергії, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

У енергоємних виробництвах витрати на енергію доцільно виділяти в окрему статтю калькуляції «Енергія на технологічні цілі».

У статті калькуляції «Зворотні відходи» відображають вартість зворотних відходів, яка віднімається із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.

У статтю калькуляції «Основна заробітна плата виробничих робітників» включають витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно прийнятим підприємством системам оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

У статтю калькуляції «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» включають витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати.

У статтю калькуляції «Відрахування на соціальне страхування» включають:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;

- відрахування на обов'язкове соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції;

- відрахування на страхування від нещасних випадків на виробництві.

У статтю калькуляції «Витрати на вміст і експлуатацію устаткування» включають:

• амортизаційні відрахування від вартості устаткування; - витрати на вміст і експлуатацію і ремонт устаткування тощо.

У статтю калькуляції «Загальновиробничі витрати» включають:

- витрати на управління виробництвом; - амортизацію основних засобів і інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; - витрати на охорону праці; - інші витрати цеху, ділянки.

До статті калькуляції «Інші виробничі витрати» відносять витрати, пов'язані з епізодичними і періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів відносно перевірки їх на відповідність вимогам встановлених стандартів або технічних умов.

У статтю калькуляції «Попутна продукція» включають вартість попутної продукції, отриманої одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі.