17. Генна інженерія рослин
Генну інженерію можна визначити як систему штучного конструювання рекомбінантних (гібридних) ДНК і введення їх в живий організм з метою одержання спадкових змін. Іншими словами, сутність генної інженерії складає цілеспрямоване переміщення окремих генів з одного генетичного оточення в інше. У результаті спадкова інформація організму змінюється, йому надаються нові генетичні і, відповідно, біохімічні та фізіологічні властивості, корисні для людини. Одержаний в результаті таких маніпуляцій організм позначається як трансгенний.
У науковій літературі використовуються два терміни — генна інженерія і генетична інженерія, які вважаються синонімами. історія становлення цього напрямку пов'язана із кінцем 60-х - початком 70-х років, коли Дж.Беквіс з колегами виділили "чистий" ген - галактозидази Е.соli, а в лабораторії Г.Корани був синтезований хімічним шляхом ген аланінової т-РНК дріжджів. У дослідників з'явилась можливість маніпуляції з генами (введення їх або замша на інші).
Формально народженням генної інженерії як самостійної дисципліни можна вважати грудень 1972 р., коли Поль Берг із співробітниками (США, Стендфорський університет) сповістили про створення першої рекомбінантної молекули ДНК. Ця молекула складалася з фрагментів ДНК вірусу SV-40, бактеріофагу А, і генів E.соli. Перші експерименти по перенесенню чужорідних генів у рослину датуються 1980 роком.
Деякі дослідники висловлюють побоювання щодо використання генної інженерії. Засновник молекулярної генетики Дж.Уотсон виступив із проханням заборонити роботи з генної інженерії, аналогічно, як у свій час
Роберт Оппенгеймер, батько атомної бомби, виступав проти створення цієї страшної зброї. У 1974 році було накладено добровільний мораторій на деякі види досліджень з генної інженерії, проте у 1975 році на міжнародній Асилморській конференції у США мораторій було відмінено, бо очікувані прибутки від генної інженерії перевищують можливу шкоду.
Чим викликані побоювання дослідників?
Генна інженерія має можливість долати генетичні бар'єри між організмами, які до цього не вступали у генетичний контакт. Людина починає створювати нові генетичні системи, властивості яких неможливо передбачити. Ступінь ризику обумовлений тим, що основний об'єкт досліджень - мікроорганізми, які мають широку природну розповсюдженість, — швидко розмножуються і легко обмінюються генетичною інформацією. Гіпотетично існує можливість синтезувати форми з новими генетичними якостями, що раніше не зустрічались в природі і проти яких людина виявиться безсилою, Наприклад, введення у кишкову паличку Е.соli генів стійкості до антибіотиків або утворення токсинів. Жах-ливий прогноз наукових фантастів відносно можливості введення генів ботулінічної палички у плазміди Е.соli, що призведе до створення страшної бактеріологічної зброї. Неприємні думки викликають роботи з включенням у плазміди генів злоякісного переродження клітин (онкогени).
Навіть проста недбайливість експериментатора або його некомпетентність можуть привести до непередбачених наслідків. Крім того, не виключена можливість спрямованої селекції шкідливих для людства генних рекомбінацій (своєрідної біологічної ядерної зброї). Виробництво бактеріологічної зброї, на відміну від атомної або водневої бомби, не потребує великих капіталовкладень, енергетичних витрат і може бути замасковане будь-якою фірмою, що виготовляє вакцини або гормони.
Деякі вчені розглядають генну інженерію більш оптимістично, тому що вважають неможливим виникнення глобальних потрясінь (клітини і віруси еволюційно існують вже мільярди років разом). Кишечник людини вже багато тисячоліть є чудовим хемостатом з ідеальними умовами співіснування мікроорганізмів з різними фрагментами ДНК. Дискусія вже закінчилась, але науку неможливо зупинити. Генна інженерія являє собою центральний шлях розвитку теоретичних і практичних проблем генетики і селекції мікроорганізмів, рослин і тварин. Не заперечуючи присутності еле-ментів ризику, вчені вимушені визнати необхідність генетичного конструювання організмів при дотриманні суворих заходів обережності.