Прийменник як частина мови

П РИЙМЕННИК

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичні особливості	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційна точка зору: службове слово, що має статус службової частини мови. 2. Є. Курилович, І. Вихованець, К.  Городенська: аналітична синтаксична морфема, не слово, не належить навіть до службових частин мови. 3. І. Кучеренко: самостійне сло­во зі статусом частини мови, що належить до прислівників узагальненого значення.	указує на синтаксичну залежність субстантива від інших слів у реченні або від усього речення, виражає відношення між словоформами. Прийменникові значення у контексті: головний компонент словосполучення і залежна прийменниково-відмінкова форма.	За семантикою неоднорідні: вияв­ляють своє ЛЗ (зберігають зв'язок з повнозначними словами, від яких вони утворилися) коло, через, перед, після ЛЗ абстрактне і зливається з ГЗ з, в, до, про За традиційним підходом: виявляють єдність ЛЗ і ГЗ. Інші дослідники: ЛЗ не визначають.	Релятивна - виражають підрядні семантико-синтаксичні відношення між словоформами в словосполученнях і реченнях.	Підрядний зв'язок іменника, іменникового займенника, числівника як залежних компонентів з головними у словосполученнях з синтаксичним керуванням: переправитися через річку, стояти біля вікна, поділити на два, відняти від семи, запросити до себе, підійти до нього.

Функціонально-семантичні розряди

Просторові	Часові		Причиннові			Цільові	Умовні		Допустові
ЗА ПОХОДЖЕННЯМ					З А БУДОВОЮ
Первинні		Вторинні			Прості			Складні		Складені

Схема 10.1

СПОЛУЧНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

С ПОЛУЧНИК

Погляди на частиномовний статус	Категоріальне значення	Лексичні значеня	Граматичне значення	Синтаксична функція
1. Традиційний: службова частина мови зі своїм специфічним ЛЗ, ГЗ, категоріальним значенням. 2. І. Вихованець, К. Городенська: не слово, а аналітична синтаксична морфема, що виконує лише зв'язкову функцію, оскільки позбавлена ЛЗ і категоріального значення.	Реляційне значення, реалізоване семантико-синтаксичними зв'язками сурядності і підрядності.	указує на конкретні типи синтаксичних відношень, їх відтінків: єднальні, розділові, протиставні, градаційні, пояснювальні, приєднувальні, темпоральні, просторові, причинові, цільові, означальні, умовні, допустові.	Функціонують у складі синтаксичних конструкцій і входять до їх складу як органічні компоненти. У простому реченні виступають як автономні одиниці, нейтральні щодо граматичних характеристик (відмінкових форм) та на­лежності відповідних повнозначно лек­сичних компонен­тів до тієї або іншої частини мови.	Вираження семантико-синтаксичних відношень між повнозначно лексичними компонентами у простому реченні, частинами складного речення, окремими реченнями у тексті.

ЗА СПОСОБОМ УЖИВАННЯМ

ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

Одиничні (одномісні)

Повторювані (багатомісні)

Парні (двомісні)

Непохідні (первинні)

Похідні (вторинні):

а, бо і, (й), ні, та, чи.

тому що, через те що, як тільки, незважаючи на те що, в міру того як, у зв'язку з тим що, дарма що

З А СИНТАКСИЧНОЮ РОЛЛЮ

СУРЯДНІ

ПІДРЯДНІ

Єднальні

Зіставно-протиставні

Розділові

Градаційні

Приєднувальні

Пояснювально-уточнювальні

Часові

Умовні

Причинові

Допустові

Наслідкові

Порівня льні

і (й), та; ані...ані,

а, хоч...зате, не те що... а

або, як не...то,

а й, та навіть,

і, та ще й, також, і навіть,

або, тобто, а саме, як-от

як, коли,

якщо, раз

бо, через те,

хоч, хай,

так що

як, мов, , начебто,

Таблиця 10.1