- •Розряди займенників за значенням
- •Означальні прислівники
- •Станівник
- •Модальні прислівники
- •Прийменник як частина мови
- •Функціонально-семантичні розряди
- •Поділ сполучників за походженням
- •Поділ сполучників за способом уживання
- •Класифікація сполучників за синтаксичною роллю
- •Ф ункціональні різновиди
- •Поділ часток за походженням
- •С труктурні типи часток
- •Вигук як клас слів
- •Розряди вигуків
- •Розряди вигуків
Ф ункціональні різновиди
Формотворчі |
Заперечні |
Стверджувальні |
Питальні |
Модальні |
Вказівні |
хай, нехай, би (б), бодай |
не, ні, ані |
так, еге, егеж, отож, аякже |
(чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже). |
немов, аж, давай, мовляв. |
це, ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце |
Поділ часток за походженням
Відзайменникові |
Відприслівникові |
Відіменникові |
Віддієслівні |
Відприкметникові |
Відвигукові |
Відсполучникові |
що, це, собі, ся, оце (осе), ото, воно, саме, он, чи, ти, мені, тобі. |
тут, куди, як, там, зовсім, остаточно, прямо, точно, мало не, тільки, поки (пок), так (таки), гаразд, де, ось, так, приблизно, рівно. |
бігма, бігме, бодай. |
авжеж, адже, би, буцім, знай (собі), дай, давай, мов, мовби, немовби, ніби, якби, хай, нехай. |
лиш, лише (від лихий), лишень. |
ну, га, гей, ага, атож, аякже. |
і, й, та. |
С труктурні типи часток
Прості - |
Нечленовані (складені) |
Членовані (складні) |
би (6), же (ж), бо, ні, не буває, було, ніби, нібито, адже, лише, давай (те), справді, собі, зовсім, однак, просто, нехай, ось, он |
a mo, навряд чи, всього-на-всього, далеко не, до чого (ж), було б, всього-на-всього, все ж таки, далеко не, до чого ж, ще б, чи що, і то, як же, навряд чи, як так, просто-напросто, так-таки, що ж, чи й не, й так. |
ледь не, не як, лиш би, нехай би, так і, тільки б, хоч би, за що, от би, ось і |
ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ ЧАСТОК Таблиця 11
Різновид |
Функція |
Приклади |
1. Формотворчі (хай, нехай, би (б), бодай). |
Беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажаль-ного та умовного способів дієслова. |
Нехай ні жар, ні холод не спинить вас (І. Франко); Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано (А. Головко). |
2. Заперечні (не, ні, ані). |
Виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення. |
Ніщо життя не спинить: Ні постріли, ні зрада, ні підступ, ні трутизна продажної душі (М. Бажан); А де ж: дівся соловейко? Не питай, не знас (Т. Шевченко). |
3. Стверджувальні (так, еге, егеж, отож, аякже). |
Вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відображає дійсну або ж таку ситуацію, що обов'язково має бути реалізована. Крім того, заперечні частки мають супровідні модальні значення увиразнення, спеціального виділення того або іншого повідомлення. |
Та на таке запитання зауряд одказують: "Еге, авжеж, аякже, любитиму дуже", - одмовила вона всміхаючись (Марко Вовчок). |
4. Питальні (чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже). |
Поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформлення відповідного комунікативного різновиду речень, і модальності, зокрема таких її проявів, як сумнів, хвилювання, здивування, непевність, недовіра тощо. |
Хіба с хто на світі крилатіший за людину? (О. Гончар); Невже не можна ради дати серцю, страждання втихомирити нестримні? (Д. Пав-личко); Те дерево, що я садив, чи діждеться весни? (М. Рильський). |
5. Модальні (немов, аж, давай, мовляв). |
їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних з вираженням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оцінок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами: а) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлюваного (мов, мовби, немов, немовби, немовбито, мовляв, ледве чи, наче, неначе, ніби, навряд чи тощо). б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділення цілого повідомлення або окремих його частин (і, та, так, аж:,все, таки, уже, ще, же (ж), бо, саме, якраз, десь, якось, куди, собі, тобі, воно, його). в) волевиявлення, спонукання до дії (давай, давайте, годі, ну, же (ж), так). г) переповідності, встановлення зв'язку повідомлення з його джерелом, з іншими подіями і фактами (мов, мовляв). |
Під вербами вода була наче зеленаста (М. Коцюбинський); Село неначе почорніло, неначе люди подуріли, німі на панщину ідуть (Т. Шевченко). Спинися, людино, ти ж бо - найрозумніша істота природи (Я. Баш); А з неба місяць так і сяс (Т. Шевченко); Отак ідучи попідтинню, я міркував собі йдучи (Т. Шевченко); Спи ж мій малесенький, пізній бо час (Леся Українка); Я один, а їх аж триста (Леся Українка). Годі ж нудитись, складаючи руки... (П. Грабовський); Так борись, викорінюй, виривай бур 'ян з їхніх душ, щоб стали вони справжніми людьми (Олесь Гончар); Позбирає вона дітей за руки в коло і нумо вчити то одну, то другу гру (В. Кучер). Він сяде в човен і навстріч полине крізь ночі тьму і вітру тьму густу. Щоб слух не йшов, що мов Матвій Долина варив десь юшку, був не на посту (А. Малишко). |
6. Вказівні (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, оце, це). |
Використовуються як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях, підкреслення, спеціального їх виділення. |
От поплавець край темних трав густих ліг - затремтів - підвівся -знов приліг (М. Рильський); / що воно за дитина, ніяк не заплаче! (К. Гордієнко). |
Схема 12.1