6.Лічильники імпульсів
Лічильниками імпульсів називаються логічні електронні пристрої з пам'яттю, призначені для підрахунку кількості вхідних імпульсів і збереження цієї інформації. За способом підрахунку лічильники поділяються на лічильники додавання, віднімання, реверсивні. У лічильників може бути організований послідовний, наскрізний, паралельний і комбінований перенос. Лічильники з послідовним і наскрізним переносом називаються асинхронними, а з паралельним - синхронними. Основними параметрами лічильників імпульсів є місткість лічильника й швидкодія. Місткість лічильника визначається максимальною кількістю імпульсів, яку може порахувати лічильник і залежить від кількості тригерів, що входять до складу лічильника. Швидкодія лічильника імпульсів залежить від швидкодії тригерів, що входять до його складу і визначається середньою тривалістю переходу лічильника з одного стану в інший, або оберненою величиною - максимальною частотою імпульсів, які лічильник підраховує без збоїв. Асинхронні лічильники. У асинхронних лічильників тригери переходять з одного стану в інший послідовно, розряд за розрядом, починаючи від наймолодшого і закінчуючи найстаршим. Для реалізації режиму віднімання, достатньо на лічильний вхід тригера подавати сигнал не з прямого виходу попереднього тригера, а з інверсного. Лічильники імпульсів, у яких можна вибрати один з двох режимів: режим додавання, чи режим віднімання, називаються реверсивними лічильниками імпульсів. Середня тривалість переходу лічильника з одного стану переходу лічи-льника з одного стану в інший визначається сумою тривалостей переходу всіх його тригерів. Таким чином, зі збільшенням кількості розрядів лічильника, його швидкодія зменшується і це є основним недоліком лічильників такого типу. Один із способів збільшення швидкодії асинхронних лічильників полягає в організації переносів між розрядами через додаткові логічні елементи.
Синхронні лічильники. До синхронних належать лічильники, у яких переключення розрядів відбувається одночасно, синхронно, для чого на всі розряди лічильника подається послідовність імпульсів синхронізації. Завдяки такій синхронізації досягається мінімальна тривалість встановлення лічильника, яка не перевищує тривалість встановлення одного тригера, тобто забезпечується максимальна частота лічби. Синхронний лічильник, що працює у режимі віднімання, так як і асинхронний реалізується за рахунок зв'язків входів тригерів з інверсними виходами попереднього молодшого розряду. Реверсивні синхронні лічильники будуються за тим самим принципом, що й асинхронні: режим додавання імпульсів реалізується формуванням переносів з прямих виходів тригерів, а режим віднімання - з інверсних.