- •1. Методологія системного аналізу
- •1.1.Основні терміни та визначення
- •1.2. Класифікація систем
- •1.3. Закономірності великих (складних) систем
- •Узагальнення понять складних систем
- •1.4.Методи та об’єкти системного аналізу
- •Принципи системного підходу
- •1.5. Системний підхід при аналізі тк Ознаки технологічних комплексів як складних систем
- •Для розробки кісу, а також систем автоматизації на різному рівні важливими є ще такі ознаки тк:
- •Системний аналіз технологічних процесів як об’єктів управління.
- •При системному підході створюються автоматизовані системи для оперативного отримання математичних моделей, ідентифікації.
- •2.Структурний аналіз складних систем управління
- •Система
- •2.1. Функціональна, організаційна та технічна структура
- •2.2. Формалізація опису структури системи на основі графових моделей
- •2.3. Структурний аналіз об’єкта
- •2.4. Моделювання технічної структури ссу
- •2.5. Декомпозиція технічної структури cкладних систем управління
- •Контрольні питання
- •Системний аналіз процесу управління в складних системах
- •3.1. Системний аналіз багаторівневих ієрархічних структур
- •3.2. Класи задач та види управління
- •3.3. Типові функціональні структури систем управління
- •А. Вид цілі, мети (задачі) управління
- •А3. Системи слідкуючого управління
- •Контрольні питання
- •4. Розв’язання системних задач з використанням методології нечітких множин
- •4.1. Формалізація та перероблення якісної інформації.Нечіткі множини
- •4.2. Функції належності
- •4.3. Принципи і структура системи управління з нечітким регулятором
- •Контрольні питання
- •5. Координація в складних системах управління
- •5.1. Постановка задачі координації в дворівневій структурі
- •5.2. Процедури та алгоритми координації
- •Контрольні питання
- •6. Моделювання процесу функціонування складних систем управління
- •6.1 Формальний опис процесу функціонування ссу
- •6.2 Опис процесу функціонування ієрархічної системи управління тк
- •6.3. Агрегативні моделі функціонування великих систем управління
- •Контрольні питання
- •7. Інформаційні характеристики ссу
- •7.1. Інформація в задачах управління
- •7.2.Класифікація та визначення видів інформації в ссу
- •7.3. Ентропія та її змінювання в складних системах
- •7.4.Ентропійно-інформаційні співвідношення процесу управління
- •Контрольні питання
- •8. Прийняття рішень в складних системах
- •8.1. Проблема вибору та прийняття рішень
- •8.2. Моделі прийняття рішень в складних системах управління
- •Прийняття рішень в умовах визначеності і ризику
- •Багатокритеріальні зпр
- •8.3. Системи підтримки прийняття рішень (сппр)
- •9. Синтез складних систем управління
- •9.1. Постановка задачі. Методи архітектурного та системотехнічного синтезу
- •9.2. Синтез оптимальної технічної структури системи управління
- •9.3. Застосування штучних нейронних мереж в системах управління
- •Адаптивна система управління на базі нм персептронного типу
- •9.5. Методи дослідження операцій в системному аналізі
- •Контрольні питання
- •Основна література
- •Додаткова література
1.5. Системний підхід при аналізі тк Ознаки технологічних комплексів як складних систем
Можна виділити різні ознаки, але головними є ті, які характеризують як деякі якісні сторони, наприклад, кількість елементів, так і якісні. Відомий підхід, коли складною системою (СС) називають таку, математичні моделі якої можна описати принаймні двома способами (детерміновані та стохастичні, теоретикоймовірнісні і т.д.). Для ТК при характеристиці їх як СС виділяють такі ознаки:
кількість підсистем, особливо це має значення для неперервних ТК. Ці підсистеми, зв`язані між собою складними структурними та функціональними відношеннями;
можливість управління підсистемами на основі різних критеріїв оптимальності;
існування для підсистем задач оперативної оптимізації та необхідність координації роботи підсистеми;
наявність ієрархічної структури;
необхідність урахування автономності підсистем.
Аналіз ТК як складних систем передбачає визначення та оцінку їх структури, оцінку матеріальних та енергетичних потоків, формування необхідних інформаційних визначень, що дає можливість визначити структуру управління. При побудові автоматизованих ТК визначається кількість підсистем, розташування точок отримання інформації, розташування пунктів управління та технічна реалізація системи.
Класифікація ТК. Ця класифікація може виконуватись за різни-ми ознаками, але вона повинна бути такою, щоб виділити окремі групи (класи) із спільними характерними ознаками.
За продуктивністю: велико-, середньо- та малопотужні чи продуктивні. В промисловості все більше застосовуються (ТА) технологічні апарати великої одиничної потужності, які можуть замінювати групу апаратів, виділяється середня продуктивність, а велико- та малопродуктивні мають відрізнятись у два і більше разів.
За способом функціонування: неперервні, неперервно-періодичні, неперервно-циклічні та періодичні.
За кількістю виконуваних функцій: одно - та багатофункціональні або одно- та багатономенклатурні (-асортиментні).
За кількістю ланок: мало - та багатоланкові.
За однорідністю: одинакові або різні ланки чи підсистеми.
За способом з’єднання технологічних ланок (технологічною топологією): однонаправлені або зустрічнонаправлені (із зворотними зв`язками) і комбіновані.
За цільовою функцією (критерієм оптимізації): усі підсистеми можуть мати одинакові або різні критерії;
За характеристиками середовища: рідина, газ…
Для розробки кісу, а також систем автоматизації на різному рівні важливими є ще такі ознаки тк:
інформаційна потужність, яка характеризує величину інформаційних потоків, тобто визначає характеристики необхідних технічних засобів та їх програмного забезпечення для отримання інформації, її обробки та подання в необхідному вигляді в необхідне робоче місце в певний час. Інформаційна потужність визначається кількістю змінних, які необхідні для управління та контролю ТК: мала потужність до 40 змінних, середня – до 160 змінних, підвищена – до 650 змінних, велика – більше 650 змінних . ТК цукрового заводу має 384 точки контролю та 217 точок управління; спиртовий завод: 501 точка контролю і 132 точки управління.
за кількістю підсистем, для яких існує і необхідна задача оптимізації виділяються лише ті підсистеми, для яких є відповідні ресурси, а досягнення найвищих техніко-економічних показників для підсистем співпадає з критерієм ТК у цілому.
за кількістю підсистем, які координуються (узгоджуються) є ТК, для яких робота n-ої підсистеми потребує зміни умов роботи (n-1)-ої і (n+1)-ої підсистем;
за трудоємкістю задач оптимізації та координації є комплекси, в яких задача оптимізації вимагає значного часу розв’язання і значних обчислювальних потужностей, такі підсистеми координуються трудно.