- •Тема 1. Суть та функції грошей.
- •Тема 2. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм
- •Тема 3. Грошовий оборот і грошові потоки
- •Тема 4. Грошовий ринок
- •Тема 5 Грошові системи
- •Тема 6. Кредит у ринковій економіці
- •Тема 7 Кредитні системи
- •Тема 8. Валютні відносини та валютні системи
- •1. Походження грошей
- •2. Суть грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал
- •3. Еволюція форм грошей
- •5. Вартість грошей
- •4. Різновиди сучасних кредитних грошей
- •6. Функції грошей
- •32. Класична кількісна теорія грошей
- •42. Внесок Дж.М.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •34. Сучасний монетаризм. Внесок м.Фрідмена у монетаристську теорію
- •41. Синтез кейнсіанських та неокласичних позицій у сучасній кількісній теорії грошей
- •7. Суть і структура грош. Обороту
- •8.Модель грошового обороту
- •9. Балансування грошових потоків
- •10. Грошова маса
- •11. Швидкість обігу грошей
- •12. Закон грошового обігу
- •14.Попит на гроші
- •19. Рівновага на грошовому ринку
- •13. Суть і структура грошового ринку
- •16. Пропозиція грошей
- •20.Сутність та елементи грошової системи
- •21. Основні види грошових систем, їх еволюція
- •22.Створення та розвиток грошової системи Укр.
- •23. Державне регулювання грошового обороту
- •24. Грошово-кредитна політика
- •30. Державне регулюваня інфляції
- •25. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі держ. Регулювання грош. Обор.
- •27. Інфляція
- •29. Особливості інфляції в Укр.
- •25. Види грошових реформ
- •26. Грошова реформа в Укр.
- •27. Валютний ринок
- •28. Валютні операції
- •30. Валютний курс
- •29. Валютні системи
- •38. Споживчий кредит
- •36. Сутність кредиту
- •39. Міжнародний кредит
- •45. Функції і типи комерційних банків
- •37. Функції і роль кредиту
- •43. Функції цб
- •40. Банківський кредит
- •39. Державний кредит
- •35. Позичковий процент
- •46. Пасивні операції комерційних банків
- •59. Центральні банки
- •44.Статус, напрями діяльності НбУ
- •47.Активні операції комерційних банків
27. Інфляція
Інфляція - тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зросання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. Закономірністю інфляції є те, що вона не виникає раптово, а розв-ся поступово, як тривалий процес, який можна розділити на стадії, що відрізняються співвідношенням темпів зростання Пр грошей і темпів їх знецінення. І. - темп зрост. Пр грош. випереджають знецінення грош, це випереджання поступово зменш-ся, наближаючись до вирівнювання. Причинами цього є: надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу.
Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "Рівняння І.Фішера" M*V=Q*P. Тобто зростання цін може бути викликаним зростанням маси грошей (М), швидкості обігу грошей (V), скороченням фізичного обсягу виробництва (Q). Найбільш результативним чинником вплитву на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті.Вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей. Це покладено в основу грошової теорії інфляції, якої дотримується монетаристська школа. Фрідман вважає, що єдиною причиної інфляції є надмірна пропозиція грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний По. Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається грошово-кредитною політикою держави. Монетарна політика може стати інфляційною у випадку спрямування її на монетизацію бюджетного дефіциту за рахунок емісії грошей. Кейнсіанці погоджуються, що інфляція розвивається лише при тривалому зростання Пр грошей, можливому за ліберальної грош-кред політики. А вони не заперечують, що дія затратних чинників інфляції може привести до безперервного і швидкого зростання цін лише за умови швидкого і тривалого зростання пропозиції грошей. Відмінність в тому, що ліберал. грош-кред. політику вони вважають передумовою інфляції, а першопричиною - чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозицій. Тому неможливо ефект-но вирішити проблеми стримування інфляції лише ужорсточення монетарної полятики, а потрібно "докопуватися" до першопричин її.
Проте оби2 види причин тісно переплітаються і, по суті, зливаються в одну - лібералізацію державної монетарної політики і зростання на цій основі пропозиції грошей, без чого ні перший, ні другий вид чинників не може матеріалізуватися у тривале зростання цін.
Зростання грошових нагромаджень і збережень у період, коли не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимули активізації підп-ва, товарно-грош від-н, підвищення прод-ті праці, що призводить до розширення в-ва і реалізації товарів і поліпшення співвідношення між По і Пр на товарних ринках. ІІ. - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.Це зумовлюється: у певний момент власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред’являють на ринок для купівлі товарів, що прискорює швидкість руху грошей у поточному обігу та збільшує платоспроможний По порівнянно з поточною емісією; одночасно зменш-ся відплив у нагромадження нових Пр грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси; виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу; Знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери в-ва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння в-ва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші. За формами прояву: цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін, інфляцію заощаджень, коли знеціненнягрошей проявляється у зростання вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах, та девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют. За темпами знецінення інфляції розрізняють повзучу - до 5 % на рік, помірну, відкриту - 5 - 20 %, галопуюча - 20 - 50, а іноді і 100% на рік. Також розрізняють інфляцію витрат (спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат) та інфл попиту (спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках).
Т очно виміряти відкриту цінову інфляцію можливо за допомогою індексу цін за певний період - рік, квартал, місяць. Для вимірювання інфляції найчастіше застосовуються 3 види індексів цін: індекс спож. цін, індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників), індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП. 1й характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається з відношення ринкової вартості фіксованого "кошика" в поточному році до ринкової вартості фіксованого "кошика" в базовому році. 2й характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для вир. споживання. Цей індекс чутливіший до змін и витрат на вир-во, ніж до зміни попиту. Визн-ся за форм. агрегат. індексу цін Ласпейреса, де Р1 і Р0 - рівень цін на одиниці товару поточного і базового періодів, g0 – кіл-ть товарів (випадків надання послуг) у баз. пер., що взяті в розрахунках.
Дефлятор хар-є зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широк. показник, що хар-є інфляц. зміни всіх цін. Визнач-ся теж за агр. інд. цін Л-са.