61. Правозахисна діяльність прокурора за додержанням антикорупційного законодавства.

Метою перевірок додержання антикорупційного законодавства, як зазначено у наказі Генерального прокурора України № 10 гн від 21.06.2011 „Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції», є забезпечення:

- своєчасності виявлення та попередження корупційних правопорушень;

- реального усунення їх негативних наслідків, у тому числі відшкодування завданої ними шкоди громадянам та державі, ;

- притягнення винних посадових осіб до відповідальності.

Приводами для проведення перевірок слід вважати:

1. звернення посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій про відомі їм факти порушення законів;

2. матеріали правоохоронних органів, направлені прокурору за належністю (у т.ч. для вирішення питання у порядку ст.97 КПК України);

3. звернення громадян;

4. повідомлення у засобах масової інформації;

5. безпосереднє виявлення прокурором (слідчим) фактів порушення законодавства, що може містити ознаки правопорушень, передбачених Законом, у ході розслідування кримінальної справи чи проведення інших дій;

6. результати вивчення, узагальнення стану додержання в районі (області) законодавства про боротьбу з корупцією, здійснення прокурором координаційної діяльності, у т.ч. під час обговорення цих питань на координаційній нараді керівників правоохоронних органів.

Підставами для проведення перевірок у цих випадках є одержані фактичні дані про наявність порушень законів, що можуть свідчити про вчинення корупційного правопорушення.

Підготовка до проведення перевірки

Організація та процес перевірки складається з кількох етапів. Підготовчий етап включає в себе збір та аналіз необхідної інформації, вибір об'єктів перевірки, визначення кола питань, що підлягають вивченню, залучення до перевірки відповідних спеціалістів.

Збір та аналіз інформації, вибір об'єктів перевірки

Для належного планування перевірок у планах роботи прокуратури області, м. Харкова чи спільних скоординованих заходах правоохоронних органів прокурору необхідно насамперед витребувати і вивчити статистичну, аналітичну та довідкову інформацію з державних органів, на які покладено обов'язки щодо проведення заходів із запобігання та протидії корупції.

Облік складених та розглянутих судами протоколів про корупцію покладено на органи внутрішніх справ, що передбачено Інструкцією про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової служби, Міністерства оборони, Державної судової адміністрації України від 05.08.2011 № 83/519/311/463/483/122. Статистичну інформацію з цих питань необхідно витребовувати з управлінь органів внутрішніх справ обласного рівня, де вона формується за статкартками, що надходять через районні (міські) відділи та управління.

Відповідно до вимог Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» підприємства та організації всіх форм власності щомісячно подають в державні податкові інспекції за місцем проживання громадян відомості про отримані прибутки і сплачені у зв'язку з цим податки. Вивчення цих відомостей у податкових інспекціях є одним із способів виявлення тих державних посадових осіб, що отримують доходи поза місцем основної роботи. У цих же інспекціях потрібно витребувати дані про державних службовців, які неповно чи несвоєчасно надають відомості про свої доходи і в такий спосіб уникають фінансового контролю.

З органів державного контролю та нагляду - податкової адміністрації (інспекції) та податкової міліції, інспекції по цінах, ветеринарної інспекції, Пенсійного фонду, санепідемстанції, контрольно-ревізійного управління, управління по стандартизації, метрології та сертифікації, управління з питань захисту прав споживачів, підрозділах ДАІ, управління з енергонагляду, органів держархбудконтролю, управління Держкомзему в області (районах) та інших одержати інформацію про результати проведених перевірок додержання законодавства і ревізій, застосування адміністративних штрафів та фінансових санкцій, інших передбачених законодавством заходів реагування.

З банківських установ витребувати дані про отримання комерційними структурами кредитів, позичок за клопотанням державних службовців та депутатів. Таку вимогу слід оформляти відповідно до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». З територіальних управлінь НБУ - дані про виявлені у банках порушення, які можуть свідчити про корупційні правопорушення, тощо.

Відповідно до одержаної інформації слід планувати, у яких саме державних органах, органах місцевого самоврядування проводити перевірки.

Важливим джерелом інформації про порушення вимог антикорупційного законодавства можуть також бути факти, наведені у зверненнях громадян до органів прокуратури, у повідомленнях засобів масової інформації.

Визначення кола питань, які підлягають з'ясуванню при проведенні перевірки

Питання, що необхідно з'ясувати у ході прокурорської перевірки, визначаються результатом аналізу попередньо одержаних відомостей. У листах, розпорядчих та аналітичних документах Генеральної прокуратури України та прокуратури області, які надсилаються підпорядкованим прокурорам, наводяться органи, де поширені корупційні правопорушення, їх характер, проблемні питання, що виникали під час проведення перевірок, складання протоколів та їх розгляду судами. Виходячи з практики виконання Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції” органами прокуратури рекомендується звертати увагу на такі органи та обставини:

У місцевих органах виконавчої влади та самоврядування

- чи не допускаються факти надання переваги, сприяння фізичним та юридичним особам, у тому числі надання незаконних пільг комерційним структурам, позичок, незаконне звільнення від сплати мита, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, безкоштовно або за незначну плату надання в оренду приміщень, земельних ділянок, надання переваги при приватизації тощо;

- чи дотримується конкурсна основа прийняття на державну службу, проведення атестації державних службовців;

- чи мають місце факти протегування з корисливих або інших особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійними якостями не має переваг перед іншими кандидатами;

- чи мали місце підготовка та прийняття нормативно-правових актів чи управлінських рішень, що суперечать чинному законодавству і надають необґрунтовані переваги фізичним або юридичним особам;

- чи виконуються керівниками установ, структурних підрозділів вимоги Закону щодо вжиття заходів до припинення виявлених корупційних діянь або порушень спеціальних обмежень та повідомлення про їх вчинення відповідних органів;

- чи немає фактів неправомірного, з використанням свого посадового становища втручання в діяльність інших державних органів, господарську діяльність установ, підприємств, у тому числі випадків працевлаштування членів своїх сімей, навчання за рахунок підприємств тощо;

- чи існують фонди, які створені для одержання через них органами виконавчої влади, судами, правоохоронними органами матеріальної допомоги від господарюючих суб'єктів; від яких суб'єктів одержані, на які цілі використані кошти фонду, які дії виконані зазначеними органами (посадовими особами) в інтересах цих суб'єктів;

- чи видавались накази про безпідставне преміювання, встановлення надбавок, не передбачених законодавством або невідповідним особам;

- як додержуються антикорупційні обмеження для державних службовців при реєстрації комерційних структур;

- чи виконуються вимоги щодо фінансового контролю й декларування доходів державними службовцями щодо себе та членів своєї сім'ї;

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурору при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів надано повноваження вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. При проведенні ревізій та перевірок працівники відповідних органів користуються повноваженнями, наданими їм відповідними законами та іншими нормативними актами, та оформляють результати перевірки (ревізії) відповідно до вимог законодавства, що регулює їх діяльність з цих питань. Водночас у разі залучення фахівців таких органів до участі у перевірці як спеціалістів, вони як учасники прокурорської перевірки складають довідки за своїм підписом з питань, що були поставлені у запиті прокурора.

З урахуванням специфіки вибраних об'єктів та кола питань, що необхідно з'ясувати, до перевірки залучаються фахівці відповідних органів державного контролю та нагляду. Зокрема перевірку додержання законодавства про проходження державної служби доцільно проводити з представниками територіальних органів Головного управління державної служби України. До перевірки виконання вимог фінансового контролю залучати працівників податкової служби. При проведенні перевірок за зверненнями громадян про вчинення працівниками органів внутрішніх справ корупційних діянь доцільно використовувати оперативні можливості підрозділу внутрішньої безпеки для документування протиправних дій.

У листі на ім'я керівника відповідного органу державного контролю зазначається дата і час проведення перевірки, питання, які повинні бути перевірені, період, за який проводиться перевірка.

Статтею 5 Закону до органів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції віднесені органи прокуратури України.

Згідно із наказом Генерального прокурора України №10гн від 21.06.2011 складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення віднесено виключно до компетенції прокурора (у Законі України «Про боротьбу з корупцією» - прокурор та слідчий).

Таким чином, коли факт вчинення адміністративного корупційного правопорушення, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи досудовим слідством, протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається прокурором.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Протокол, оригінали або належно завірені копії матеріалів перевірки, що додаються до нього, протягом трьох днів надсилаються до місцевого суду за місцем вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

65

Діяльність прокурора по забезпеченню виконання вимог закону з протидії корупції органам прокуратури важливо зосередити зусилля на забезпеченні:

- захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави і суспільства від корупційних правопорушень;

- поновлення порушених прав, відшкодування заподіяної шкоди, виявлення та усунення причин і умов, які сприяли корупційним проявам;

- притягнення до відповідальності винних у вчиненні корупційних правопорушень лише на підставах і в порядку встановленому законом.

З метою скоординованих підходів правоохоронних та інших контролюючих державних органів у сфері протидії корупції питання підвищення ефективності їх роботи у даному напрямі неодноразово розглядалися на засіданнях колегії Генеральної прокуратури України, координаційних та міжвідомчих нарадах.

63 Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією. Адміністративно-правовий механізм боротьби з корупцією включає в себе встановлення норм права, які забороняють вчинення корупційних діянь, а також запровадження заходів адміністративно-правової відповідальності у випадку їх скоєння, визначення переліку правоохоронних органів, що ведуть боротьбу із корупцією та їх повноважень.

Діяльність щодо боротьби з корупцією повинна здійснюватися на таких основних принципах:

— демократизації керівництва суспільством, побудови та організації державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечує оптимальну відкритість для населення діяльності посадових осіб;

— верховенства права;

— пріоритету та захисту прав людини;

— зміцнення доброчесності у відносинах державного апарату і службовців усіх категорій з населенням;

— системності;

— комплексності, що передбачає здійснення заходів економічного, соціально-політичного, організаційно-управлінського, правового, соціально-психологічного та іншого характеру;

— взаємодії владних структур з різними інститутами суспільства і населенням;

— удосконалення порядку та нормативного регулювання організації праці посадових осіб;

— наукової обґрунтованості;

— входження до міжнародної системи боротьби з корупцією та розвитку всебічного співробітництва з іноземними державами.

Боротьба з проявами корупції має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загально соціального і спеціального кримінологічного спрямування. Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дієвої системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов'язкової відповідальності винних у їх вчиненні.

1) є системою адміністративно-правових засобів;

2) наявність спрямовання на врегулювання суспільних відносин у процесі запобігання та протидії корупції;

3) запобігання корупції – це не допущення, відвертання завчасно корупційних діянь;

4) протидія корупції – це скеровування діяльності спеціально визначених суб’єктів

публічної адміністрації проти будь-яких розпочатих корупційних проявів;

5) представляє собою процес, що містить визначені стадії (етапи) реалізації;

6) містить такі елементи: норми адміністративного права та їх зовнішнє вираження

джерела права; публічну адміністрацію; принципи діяльності публічної адміністрації;

індивідуальні акти публічної адміністрації; адміністративно-правові відносини; форми

адміністративного права; тлумачення норм адміністративного права; методи адміністративного права; процедури реалізації адміністративно-правових норм; принцип законності.

Механізм адміністративно-правового запобігання та протидії корупції – це система адміністративно-правових засобів, що спрямована на врегулювання суспільних відносин у процесі запобігання та протидії корупції, яка представляє собою процес, що містить визначені стадії (етапи) реалізації та елементи (складові частини). Таким чином, підводячи підсумки, слід зробити такі висновки:

1) адміністративно-правова норма, як провідний чинник механізму адміністративно-правового регулювання запобігання та протидії корупції – це формально визначене,

загальнообов’язкове правило поведінки, що встановлює та охороняє держава в процесі

запобігання та протидії корупції, що надає учасникам адміністративно-правових суспільних відносин юридичних прав й покладає на них юридичні обов’язки;

2) індивідуальні акти публічної адміністрації, як провідний чинник змісту механізму

адміністративно-правового регулювання запобігання та протидії корупції – це адміністративні приписи персоніфікованого характеру, які прийняті у процесі владної діяльності публічної адміністрації та втілюють мету забезпечення завдань публічного управління, тобто, є зовнішнім виразом діяльності відповідних державних органів щодо запобігання та протидії корупції- акти прокурорського регулювання протест, припис подання, постанова

3) адміністративно-правові відносини, як провідний чинник змісту механізму адміністративно-правового регулювання запобігання та протидії корупції – це суспільні відносини, які виникають в сфері реалізації публічної виконавчої влади та зосереджують всі основні напрями дії органів державної виконавчої влади, включаючи реалізацію їх

управлінських, правоохоронних і правозабезпечувальних функцій та становлять собою

форму соціальної взаємодії суб’єктів права у сфері запобігання та протидії корупції на підставі норм адміністративного права;

4) правореалізація, як чинник змісту механізму адміністративно-правового регулювання запобігання та протидії корупції – це форма втілення адміністративно-правових норм у діяльність суб’єктів права, що забезпечується шляхом дотримання заборон, використання суб’єктивних права і виконання юридичних обов’язків під час запобігання та

протидії корупції, вона існує та функціонує вдинаміці правової системи.

Н А К А З № 10гн 21 червня 2011 року Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції

13. Забезпечити обов’язкову участь прокурорів у розгляді судами протоколів про корупційні адміністративні правопорушення незалежно від органу, який їх склав.

13.1. У розгляді адміністративних справ брати участь, як правило, працівникам прокуратур районного рівня за місцем знаходження суду, у якому розглядається справа, а в апеляційній інстанції – працівникам підрозділів нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту та оборонно-промислового комплексу прокуратур обласного рівня, старшим помічникам військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України з питань нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією.

14. Принципово реагувати на порушення законів, допущені під час складання та розгляду протоколів. Своєчасно приносити протести на незаконні постанови судів.

14.1. Про результати судового розгляду протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, надісланих до суду спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції, протестів прокурорів та скарг інших осіб на постанови судів, упродовж трьох днів письмово інформувати відповідні галузеві підрозділи вищестоящих прокуратур.

15. Вживати дієвих заходів, спрямованих на відшкодування збитків, завданих фізичним та юридичним особам, а також державі, стягнення на користь держави вартості незаконно одержаних послуг і пільг, визнання нікчемними правочинів, укладених унаслідок корупційних правопорушень