- •Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.
- •Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства.
- •Фінансовий менеджмент
- •Фінансування
- •Фінансовий контролінг
- •3. Організація фінансової діяльності підприємств.
- •4. Форми фінансування підприємства.
- •5. Критерії прийняття фінансових рішень.
- •6.Капітал підприємства та його економічна сутність.
- •7.Класична теорія фінансування.
- •8.Теорема іррелевантності
- •9.Теорія оптимізації портфеля інвестицій
- •10.Модель оцінки дохідності капітальних активів (самр)
- •11. Неоінституційна теорія фінансування
- •12. Концепція максимізації вартості капіталу власників
- •13.Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю
- •16. Особливості фінансової діяльності акціонерних, командитних та повних товариств.
- •17. Фінансова діяльність кооперативів
- •18. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
- •19. Фінансова діяльність державних та казенних підприємств
- •20. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації
- •21. Статутний капітал і корпоративні права підприємства
- •Балансовий і ринковий курси акцій
- •22. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •23. Збільшення статутного капіталу підприємства
- •Зменшення статутного капіталу підприємств
- •Власний капітал, його функції та складові
- •Звіт про власний капітал
- •27.Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
- •28.Самофінансування підприємств
- •29.Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків
- •30. Забезпечення наступних витрат і платежів
- •31. Чистий грошовий потік
- •32. Показник Cash flow
- •33. Звіт про рух грошових коштів
- •34. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •35. Фактори та інструменти дивідендної політики
- •36. Порядок нарахування дивідендів та форми їх виплат
- •37. Методи нарахування дивідендів
- •38. Ефективність дивідендної політики
- •39. Теорії в галузі дивідендної політики
- •40. Оподаткування дивідендів
- •41. Позичковий капітал підприємств та його ознаки
- •42. Фінансові кредити
- •43. Облігації підприємств та їх параметри
- •44. Емісія облігацій та порядок їх погашення
- •45. Комерційні кредити та факторинг
- •46. Облігації з нульовим купоном (zero bond).
- •47. Варанти.
- •48. Реформалізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства.
- •49. Загальні передумови реформалізації.
- •50. Укрупнення підприємства: злиття, приєднання.
- •51. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення.
- •52. Погашення (аквізиція) підприємства.
- •53. Перетворення, як особлива форма реорганізації підприємства.
- •54. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства.
- •55. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності.
- •56. Оцінка доцільності фінансових інвестиції у корпоративні права.
- •57. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності.
- •58. Довгострокові фінансові інвестиції.
- •59. Поточні фінансові інвестиції.
- •60. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства.
- •61. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •62. Майновий (витратний) підхід
- •63. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу
- •64. Практична робота з оцінки вартості підприємства
- •65. Вартість капіталу підприємства
- •66. Методичні підходи з оцінки вартості підприємства
- •67. Компетенції фінансових служб у сфері зед підприємства
- •68. Регулювання розподілу виручки від зед в іноземній валюті
- •69. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій
- •70. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •71. Форфейтинг
- •72. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторгівельних операцій
- •73. Сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролінгу
- •75. Методи контролінгу
- •76. Методи фінансового прогнозування
- •77. Стратегічний та оперативний фінансовий контролінг
- •78. Координація та внутрішній аудит
- •79. Методи екстраполяції
Звіт про власний капітал
Зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5. Метою складання зазначеного звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду, тобто року.
Зміни можуть бути як до збільшення власного капіталу, так і до його зменшення.
У тому випадку, коли показники призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, дані у графах 3–11 наводяться у дужках (п. 17 П(С)БО 5).
"Шапка" форми № 4 з графи 3 по графу 11 — це не що інше, як розташовані по горизонталі статті розділу 1 "Власний капітал" Пасиву Балансу, які в самому Балансі розташовані по вертикалі. Статті "Скоригований залишок на початок року" (ряд. 050) і "Залишок на кінець року" (ряд. 300) відповідають даним графи 3 "На початок звітного періоду" і графи 4 "На кінець звітного періоду" форми 1 "Баланс" за відповідними показниками.
Таким чином, якщо розділ 1 Пасиву Балансу відображає тільки початковий і кінцевий результат звітного року з власного капіталу, то форма № 4 розшифровує події або операції, які визначили цей кінцевий результат. Іншими словами, можна сказати, що у формі № 4 відображаються причини зміни (джерела збільшення чи причини зменшення) власного капіталу підприємства.
Джерелами власного капіталу є:
• внесений капітал (гр. З, 4, 5);
• капітал, отриманий підприємством у результаті діяльності (гр. 6, 7, 8).
Власний капітал може зменшуватися на суму неоплаченого (гр. 9) і вилученого (гр. 10) капіталу.
Вертикально у формі № 4 у вигляді статей якраз і виписані причини, з яких власний капітал підприємства чи то збільшується, чи то зменшується.
27.Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
До внутрішніх джерел фінансування підприємства відносять:
чистий прибуток;
амортизаційні відрахування;
забезпечення наступних витрат і платежів.
При внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи, вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.
Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел, внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Але проблемою є контроль власника за ефективним використанням фінансових ресурсів.
28.Самофінансування підприємств
Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі.
Залежно від способу відображення прибутку в звітності, виокремлюють:
приховане самофінансування – ця форма фінансування пов’язана з використанням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюється у результаті формування прихованих резерві.
Прихованні резерви – це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.
Існує два способи формування прихованих резервів у балансі: недооцінка активів та переоцінка зобов’язань.
Недоліком прихованого самофінансування є порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.
відкрите самофінансування (тезаврація прибутку) – це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.
Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.
Для визначення рівня самофінансування розраховують коефіцієнт самофінансування:
Ксф = Тезаврований прибуток / чистий прибуток.
Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:
у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток, резервний капітал, статутний капітал;
в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних ; короткострокових і довгострокових.