Фінансовий менеджмент

Фінансування

Фінансовий контролінг

Управління активами

• залучення капіталу;

• зв’язок з інвесторами;

• зв’язок з кредиторами;

• фінансова структура капіталу;

• забезпечення поточної ліквідності та платоспроможності;

• управління розподілом та використанням прибутку;

• управління кредиторською заборгованістю;

• дивідендна політика;

• Investor Relations.

• фінансова стратегія;

• прогнозування;

• планування;

• бюджетування;

• фінансовий аналіз;

• координація;

• внутрішній консалтинг;

• методологічне забезпечення;

• внутрішній аудит;

• фінансовий контроль, ревізія;

• управління ризиками;

• забезпечення фінансово-економічною інформацією;

• Investor Relations.

• формування оптимальної структури активів;

• оцінка ефективності інвестицій;

• формування інвестиційного портфеля;

• управління формуванням прибутку;

• управління дебіторською заборгованістю;

• управління соціальними фондами підприємства;

• операції з цінними паперами та нерухомістю;

• оптимізація розрахунків.

3. Організація фінансової діяльності підприємств.

Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною мірою залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у т.ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником.

На середніх за величиною підприємствах відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на головного бухгалтера, який підбирається таким чином, щоб його рівень кваліфікації дозволяв виконувати функції фінансового менеджера.

На великих підприємствах прийняття рішень в галузі управління фінансами є компетенцією фінансового директора, якому підпорядковані всі фінансово-економічні служби підприємства. Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функціональні компетенції залежать від типу організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві.

Розрізняють такі типи функціональних структур:

• функціональна – характерним є концентрація функцій на рівні окремих відділів однотипних чи споріднених функціональних завдань з метою забезпечення ефективності їх виконання за рахунок переваг спеціалізації (підприємства малого та середнього бізнесу);

• дивізіональна структура – децентралізація повноважень здійснюється в розрізі окремих об’єктів чи секторів, наприклад за групами продуктів чи клієнтів, за регіональним принципом. На базі виділених секторів (дивізіонів, філій) можуть формуватися так звані центри прибутковості. У кожному дивізіоні сформовані відповідні функціональні підрозділи, які дисциплінарно підпорядковуються керівникові дивізіону, а функціонально – керівникові відповідного підрозділу на рівні центрального управління підприємством;

• матрична організаційна структура – в її основі лежить виокремлення сегментів діяльності залежно від обраних критеріїв без утворення окремих функціональних одиниць. Сегментація здійснюється в розрізі окремих проектів, продуктів, цілей тощо за горизонтальним принципом.