2. Дія шлюбного договору

Початок дії шлюбного договору.

В ч. З ст. 640 ЦК України встановлено загальне правило: договір, який під­лягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України). Сімейне законодавство акцентує увагу саме на часі набрання чин­ності шлюбним договором - день реєстрації шлюбу або день нотаріального по­свідчення договору. 

Якщо шлюбний договір укладено подружжям (у період шлюбу), він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Якщо шлюбний договір укла­дено нареченими до реєстрації шлюбу, то він набирає чинності у день реєстра­ції шлюбу. Таким чином, шлюбний договір подружжя є укладеним та набирає чинності одночасно, у той час як шлюбний договір наречених вважається укла­деним з моменту його нотаріального посвідчення, а набирає чинності у день ре­єстрації шлюбу.

Якщо шлюбний договір укладається щодо наявного майна у період шлюбу, то право власності щодо нього виникає за загальним правилом - з моменту нотаріаль­ного посвідчення шлюбного договору. А відповідно до ч. 1 ст. 95 СК України, якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день ре­єстрації шлюбу, тобто до моменту реєстрації шлюбу договір не має сили. Проте відповідно до ч. З ст. 334 ЦК право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Будь-яких виключень це правило не має. У свою чергу СК України не закріп­лює спеціальних норм, які б визначали момент виникнення права власності за договорами подружжя. В результаті виникає парадоксальна ситуація: шлюбний договір, посвідчений нотаріусом та укладений до реєстрації шлюбу, згідно з СК України не набуває чинності, проте спричиняє виникнення права власності на майно у другого з подружжя.

Строк дії шлюбного договору.

«У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків». (ч.1 ст. 96) Та строк дії шлюбного договору може сторонами й не визначатися. Він не є істотною умовою шлюбного договору, тому його невизначення сторонами не впливає на долю договору. Шлюбний договір вважається укладеним і без визна­чення в ньому строку його дії. За таких обставин строк дії шлюбного договору буде визначатися за правила­ми, встановленими цивільним законодавством. Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Реалізація прав та виконання обов'язків, що випливають із шлюбного договору, в першу чергу здійснюються протягом існування шлюбу. Проте окремі права та обов'язки можуть виходити «за межі» шлюбу та існувати після його припинення (аліментні обов'язки колиш­нього подружжя, права та обов'язки, що пов'язані з поділом колишнім подруж­жям спільного майна тощо).

За ч. 2 ст. 96 , «у шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окре­мих його умов і після припинення шлюбу». Хоча такі поняття, як «шлюб» та «шлюбний договір» є тісно пов'язаними, вони не є тотож­ними і певною мірою існують автономно. Тому припинення шлюбу не впливає на долю прав та обов'язків, що випливають із шлюбного договору, якщо сторони визначили такий строк їхньої дії. Без сумніву, сторони можуть домовитися, що дія шлюбного договору зберігатиметься лише на час існування шлюбу. Разом з тим вони можуть встановити чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. В першу чергу, це може пов'язуватися із встановленням алі­ментних прав та обов'язків сторін (їх дітей), що виникатимуть після розірвання шлюбу.