10.Насінництво зернових культур.

Сортові, насіннєві якості і врожайні властивості насіння в значній мірі залежать від агротехніки на насіннєвих ділянках, від виконання насінницької технології.

Агротехнічні заходи – відбір попередника, внесення добрив, норми висіву і строки посіву, знищення бур’янів, хвороб і шкідників, догляд за рослинами з метою збереження вологи ґрунту будуть сприяти вирощуванню добре розвинених, здорових материнських рослин, на яких формується насіння.

Важливими елементами насінницької технології являються видові і сортові прополювання і послідуюча апробація сортових посівів.

Якість насіння, ступінь його травмованості залежить також від способів і строків збирання врожаю, а також від своєчасного очищення і сортування.

10.1. Особливості агротехніки в насінництві зернових.

Вибір попередника. Основою всього агрономічного комплексу при вирощуванні чистосортного насіннєвого матеріалу є спеціальні насінницькі сівозміни, які повинні виключити фізичне і біологічне засмічення, накопичення хвороб і шкідників. Вимогам насінництва відповідають багатопільні 10-12-польні сівозміни, вони забезпечують необхідну просторову ізоляцію у перехрестнозапилювальних культур, не менше 250м між твердою і м’якою пшеницею, 300-500м між посівами еліти та інших репродукцій. Чергування культур на насіннєвій сівозміні повинне забезпечити не тільки найвищій урожай для кожної культури, але й виключити фізичне і біологічне засмічення, накопичення хвороб і шкідників. Насіння культур в грунті може зберігати схожість 1-2 роки. Тому не можна сіяти озиму пшеницю після озимого ячменю, тверду пшеницю після м’якої. Вирощування високоякісного насіння з високими врожайними властивостями потребує ретельного вибору попередника.

Озима пшениця. Кращими попередниками для озимої пшениці в Степу України є чорний пар і зайнятий пар, в Лісостеповій зоні – багаторічні трави, віко-овсяні і горохово-овсяні суміші на зелений корм, зернобобові, картопля і кукурудза на силос; в зоні Полісся на дерново-підзолистих супіщаних грунтах – люпин, льон, еспарцет, на дерново-карбонатних віко-овсяні і горохово-овсяні суміші на зелений корм.

Відомо, що вплив попередника на урожай і врожайні властивості насіння озимої пшениці в Степу України значно більший, ніж в регіонах Лісостепу і Полісся. В Степу в зв’язку з нестачею вологості грунту по непарових попередниках далеко не кожен рік можна одержати дружні і своєчасні сходи.

За даними СГІ із дев’яти років(1979-1987) нормальні сходи одержані тільки по чорному пару, після гороху – шість років, після кукурудзи – в три роки.

Озиме жито. В основному вирощується на Поліссі, а також на сході Лісостепу. Цінність попередника під озиме жито в всіх грунтово кліматичних зонах визначається в першу чергу строком збирання попередньої культури, бо сіють озиме жито раніше озимої пшениці.

В достатньо вологих областях Полісся і Лісостепу краще розміщувати жито після першого укосу багаторічних трав, віко-овсяних і горохово-овсяних сумішей на зелений корм, кукурудзи на зелений корм.

В посушливих районах стабільні урожаї насіння жита бувають по чистих і ранніх зайнятих парах.

Насіннєві посіви озимого тритикале краще розміщувати по ранніх зайнятих парах, багаторічних травах, кукурудзи на зелений корм.

Озимий ячмінь. Кращими попередниками для насіннєвих ділянок озимого ячменю є чорний пар, кукурудза на зелений корм і силос.

Обробіток грунту. Обробіток грунту різний в залежності від фізичного стану поля, засміченості бур'янами, накопичення вологи. В Степу парові поля обробляють так, щоб знищити бур’яни і зберегти вологу в грунті. Зазвичай, після збирання попередньої культури роблять лущення стерні, оранку на зяб.

Весною важливо своєчасно закрити вологу, для чого боронують, а потім роблять першу культивацію на глибину 12-14 см, послідуючі культивації здійснюють в міру появи бур'янів послойно, кожну на 2-3 см менше, ніж попередню. Бажано обробіток пару робити в першу половину літа, коли грунт не пересихає. В другу половину літа, при настанні посухи, щоб зберегти накопичену вологу, доцільніше внести гербіцид, а культивацію замінити на боронування.

При розміщенні насінницьких ділянок озимих культур після кукурудзи на зелений корм і силос, гороху в умовах Степу більш ефективний поверхневий обробіток грунту на глибину 8-10 см дисковими, або плоскорізними знаряддями.

За даними СГІ в середньому за три роки (1984-1986) при обробітку після кукурудзи на силос дисковою бороною одержали врожай озимої пшениці 40.2 ц/га, а при пахоті – 37.6 ц/га, після гороху при дискуванні – 39.8 ц/га, або 6.4 ц/га більше ніж після пахоти.

Добрива.

Добрива вносять в полях таким чином, щоб живлення рослин було збалансовано по всіх елементах.

Азот необхідний для росту, але його лишки приводять до зниження якості насіння та схожості, до розвитку хвороб.

Фосфор знаходиться в зародку насінини і впливає на врожай насіння. Фосфор регулює засвоєння інших елементів живлення. Його лишок не шкідливий. Насіння, вирощене на фосфорному фоні, має високу енергію проростання та високі урожайні властивості, дає урожай на 7-18% більше, ніж на фонах з недостатньою кількістю фосфору.

Калій сприяє кращому засвоєнню інших елементів, знижує розвиток хвороб. В насіннєвій сівозміні необхідно вносити підвищенні дози фосфорнокалійних добрив.

Мікроелементи В (Бор), Mg (Магній), Mo (Молібден), Co (Кобальт), сприяють кращому засвоєнню РК і позитивно впливають на біологічну повноцінність насіння. Один із способів застосування – обпудрювання насіння солями мікроелементів.

В умовах південного Степу України підвищені врожайні властивості насіння формуються на удобрених фонах – фосфорному, калійному, фосфорно-калійному, азотно-фосфорному і при N₄₅ P₄₅ K₄₅. Від насіння, вирощеного на таких фонах, одержана прибавка урожаю в наступному поколінні від 1.8 до 4.1 ц/га. (Насипайко В.М., Білоус Г.А.,1977).

На основі даних науково-дослідних установ в степовій зоні при вирощуванні насіння озимої пшениці по чорному пару рекомендується під оранку вносити органічне добриво, а під передпосівну культивацію фосфорні і калійні добрива азотні в невеликих дозах ( N_20-30 кг/га) використовувати тільки в ранньовесняну підкормку. При посіві озимої пшениці по пласту багаторічних трав необхідно вносити повне мінеральне добриво N₂₀P₆₀K₆₀, а після непарових попередників N₆₀P₆₀K₆₀.

На дерново-підзолистих грунтах насіння озимого жита і тритікале доцільно вирощувати по сидеральних парах. Приорювання 280-300 ц/га зеленої маси люпину дає змогу накопичити в грунті 140-150 кг азоту.

Фосфору і калійні добрива необхідно вносити під час приорювання сидерату в дозі Р₃₀, К_30-45 кг/га діючих речовин.

Озимий ячмінь краще зимує при внесенні суперфосфату (Р_15-20) в рядки при посіві.

При зрошенні за даними Інституту зрошувального землеробства доброякісне насіння озимої пшениці і жита формується при внесенні N₆₀ P₆₀, або органіки (50 т/га) і фосфорного добрива Р₆₀. Прибавка врожаю на слідуючий рік від пересіву такого насіння склала 3-4 ц/га. Слід пам’ятати що при підвищених дозах азотних добрив на зрошених ділянках підсилюється костистість, полягання рослин пшениці, жита, ячменю, тритикале.

Строки посіву, норми висіву.

Оптимальні строки посіву для одержання якісного насіння співпадають із строками посіву, які забезпечують вирощування маки пального врожаю.

Строки посіву озимих культур змінюється щорічно в залежності від ходу осінньої температури і опадів.

Висівання озимої пшениці раніше оптимальних строків призводить до переростання рослин восени, на них розвиваються хвороби і шкідники, вони значно пошкоджуються в взимку під дією морозів і інших небезпечних факторів. В результаті знижується врожай і якість насіння.

Рослини на запізнілих посівах, як правило, не встигають розкущитися восени, пошкоджуються морозами, весною поступово гинуть, особливо під дією посухи.

Насінницькі площі треба сіяти в кращі агротехнічні строки, встановлені для товарних площ даної культури, сорту на своєчасно підготовлену, вирівняну площу, добре відрегульованими сівалками, які забезпечують рівномірне розміщення насіння на задану глибину.

Норми висіву насіння – важлива умова одержання біологічного повноцінного з високими врожайними якостями насіння.

Оптимальна норма висіву для одержання високого урожаю являється кращою для вирощування високоякісного насіння.

В степовому регіоні при оптимальних строках посіву озимої пшениці рекомендованих сортів норма висіву по пару – 4.0 – 4.5 після непарових попередників при недостатньому зволоженні грунту – 5 – 6, озимого жита і озимого ячменю – 3.5 - 4.5 млн/га схожих зерен.

Кращими способами посіву являються звичайний, рядовий, вузькорядний і перехресний.

Розріджені посіви в насінництві не рекомендуються. Вони супроводяться сильним кущінням, розвитком стебел другого порядку, в яких формується насіння дрібне, не достатньо виповнене і різноякісне.

Широкорядний спосіб і посів із зниженою нормою доцільні тільки для прискореного розмноження дефіцитних і перспективних сортів.

Сильно загущенні посіви також дають низькоякісне насіння по фізичних і по урожайних показниках.

На загущених посівах зернових рослини недостатньо освітлені, пошкоджуються хворобами і часто полягають. Насіння з полеглого поля дає врожай на 14-16% менший, ніж з полеглого.

Норму висіву слід регулювати так, щоб одержати насіння вирівняне і з високими урожайними якостями. При достатньому зволоженні посівного горизонту грунту глибина заробки насіння озимої пшениці, жита, тритікале 5-6, озимого ячменю - 4-5 см.

Догляд за насіннєвими посівами.

Після появи сходів на кожному насінницькому посіві встановлюють польову табличку, в якій записуються номер поля, культура, сорт, репродукція, площа. Ця табличка є паспортом насіннєвого посіву.

Догляд за насінницькими посівами озимої пшениці, тритікале, жита, і озимого ячменю полягає в створенні сприятливих умов для інтенсивного кущіння восени, хорошої перезимівлі, нормального росту і розвитку в період весняно-літньої вегетації.

При посіві і недостатньо вологий грунт необхідно провести коткування кільчасто-шпоровими котками, яке сприяє переміщенню води в верхній горизонт і появі сходів.

В роки з достатньою вологістю на не удобрених площах доцільно провести осінню підкормку, що посилить зимостійкість рослин. За даними Ерастівської дослідної станції при внесенні фосфорно-калійних добрив ( Р₃₀ К₃₀) після кукурудзи на силос перезимувало 95.2% рослин озимої пшениці, а без підкорми – 84.2% [5].

Взимку згідно прийнятої методики проводять обстеження озимих культур і беруть моноліти для визначення перезимівлі рослин.

Ранньовесняне підживлення.

Фосфорно-калійні добрива вносяться при основному обробітку грунту під пшеницю.

Азотні добрива, норми і способи їх внесення весною приймаються в залежності від стану розвитку рослин по різних попередниках, а також раніше внесених добрив.

Ранньовесняне підживлення проводиться до початку весняної вегетації по мерзлоталому грунту. Добрі результати дає прискорене підживлення за допомогою дискових зернових сівалок при значному зменшенню дози добрив. При цьому відбувається рихлення і аерація грунту, добрива загортаються в грунт, знищуються проростки бур'янів.

Значно покращує стан рослин пшениці ранньовесняне боронування, але його треба проводити завчасно на початку зрілості грунту. Боронування запобігає утворенню ґрунтової кірки, зменшує проростки бур'янів, підвищує інтенсивність росту і водночас стійкості рослин проти захворювань і шкідників.

Добре розкущені рослини краще боронувати важкими, а посіви після непарових попередників – середніми боронами. Посіви з слабкими нерозкущеними рослинами можна обробляти легкими боронами, а краще рихлити ротаційними мотигами, шляхом наколювання грунту.

Маються дані про негативний вплив ранньовесняного боронування в зв’язку з травмуванням рослин боронами.

Важливим заходом догляду на насіннєвих ділянках є боротьба з бур'янами.

Зернові обробляють гербіцидами групи 2.4Д по нормі амінної солі 0.6-0.8, натрієвої солі 1.2-1.5, ефірів 0.4-0.5 кг діючої речовини на га.